НБУ має «план Б» на випадок браку фінансової підтримки міжнародних партнерів

Наступний рік за прогнозами буде гіршим за поточний. НБУ очікує зростання української економіки лише на 2%. Головними ризиками залишаються продовження війни, обстріли енергетичної інфраструктури, дефіцит кадрів, до яких додався ймовірний брак фінансової підтримки від міжнародних партнерів. На цей випадок Національний банк України має запасні плани дій.

GMK Center наводить тези виступу заступника голови НБУ Володимира Лепушинського на онлайн-заході «Якою буде економіка України у 2026 році? Огляд прогнозів», що провів Центр економічної стратегії спільно з German Economic Team.

Економічні прогнози

Медіанне значення прогнозів зростання ВВП у 2026 році від неурядових аналітиків (2,4%) дуже близьке до наших прогнозів. Ми очікуємо стримане економічне зростання в Україні – приблизно 2% на наступний рік.

Позитивно, що медіанне очікування зниження середньорічної інфляції від неурядових аналітиків на наступний рік (7%) також близьке до нашого прогнозу. Нагадаю, наш прогноз інфляції на наступний рік становить 6,6%.

Для нас інфляція – це не лише величина, яку ми просто спостерігаємо, а мета монетарної політики. Ми таргетуємо лише один показник – інфляцію, а не, наприклад, курс національної валюти. Чи доцільно це робити в умовах війни? Так. Що б не відбувалося в економіці, країні, геополітиці, на прикладі останніх років ми бачимо певний якір стабільності.

Нашою стратегією передбачено, що на горизонті монетарної політики протягом 3 років ми маємо привести інфляцію до 5%. Це важливо як якір для розвитку економіки. Для досягнення цієї мети налаштовані всі наші монетарні інструменти: облікова ставка, валютно-курсова політика та політика валютних обмежень. Усе спрямовано на те, щоб, з одного боку, досягати цільового показника інфляції, а з іншого – не давати можливості економіці надмірно адаптуватися до шоків війни.

Бюджетне фінансування та міжнародна підтримка

У базовому сценарії прогнозу щодо фінансування та бюджетного дефіциту медіанне очікування потреби в зовнішньому фінансуванні на 2026 рік від неурядових аналітиків ($45,4 млрд) також близьке до наших прогнозних значень. За нашими оцінками, на наступний рік потрібно орієнтовно $45 млрд для підтримки бюджету.

Зараз ситуація є контрольованою, Україна має певний запас міцності, зокрема у сфері міжнародних резервів. Наш базовий сценарій передбачає, що міжнародні партнери й далі підтримуватимуть Україну. Ми закладаємо підтримку не лише з боку Європи, а й інших союзників.

Щодо сценарію, в якому фінансової підтримки міжнародних партнерів буде недостатньо, звісно, в нас є «плани Б». У нас їх ціла низка. Ми маємо унікальний досвід їх застосування, але це не базовий сценарій. Ситуація може розвиватися по-різному, і реакція залежатиме від конкретних обставин.

Політика курсоутворення під час війни

Чи вважає НБУ свою політику курсоутворення адекватною воєнному часу? Є певна специфіка нашої політики. В Україні дійсно існує дисбаланс, насамперед об’єктивний фіскальний дисбаланс, коли дефіцит бюджету становить 25% від ВВП цього року. Характерно, що він фінансується значною мірою коштами партнерів, тобто валютою.

Валюта надходить в Україну і потрапляє відразу до міжнародних резервів НБУ. Нацбанк обмінює цю валюту уряду на гривню. Гривня потрапляє на ринок, а валюта – ні. НБУ має спрямувати її на ринок, щоб покрити структурний профіцит валюти в державному секторі та структурний дефіцит валюти у приватному секторі.

Щоб вони збалансувалися, Нацбанк покриває структурний дефіцит валюти, залишаючи певний простір для ринкового визначення курсу. Коли структурний дефіцит звужується, курс ревальвує, коли розширюється – девальвує.

Курс, з одного боку, є гнучким, з іншого – ми розуміємо свою роль і необхідність переспрямування валюти на ринок, оскільки гривня потрапляє на валютний ринок із бюджету, а валюта може потрапити лише з наших міжнародних резервів.

Чи є це дисбалансом? Це радше вирівнювання двох великих дисбалансів: фіскального дисбалансу та дефіциту валюти у приватного сектору. Вони безпосередньо пов’язані між собою. Курсом у цих умовах об’єктивні потреби в імпорті нівелювати повністю неможливо.

Є певний простір, коли курс має реагувати на те, що відбувається в економіці, і він це робить. Однак покрити потребу в імпорті зброї та енергетичного обладнання, які переважно й відповідають за розширення імпорту, приватному сектору об’єктивно неможливо та й не потрібно.

Поки валюта надходить і міжнародні резерви зростають, говорити про те, що ми акумулюємо якийсь дисбаланс, недоречно.