На перехресті: економіка в 2019 році та прогноз на 2020-й

2019 рік став одним з найбільш динамічних для економіки України – роком «поза трендами». На початку минулого року мало хто очікував долар по 23-24 грн, перемогу на виборах кандидата в президенти, який заявив про себе в новорічну ніч, і його політичної сили, угоди щодо транзиту газу і ще багато чого з того, що сталося за цей рік. При цьому і Нацбанк, і Мінфін зберегли керівництво, що дещо зменшило ймовірність маневрів в українській економічній політиці.

Гадаю, прогнози на 2020 рік можна будувати виходячи з того, що інерція буде дедалі менше присутньою в українській економіці. І ще важливо пам’ятати, що економіка нашої країни функціонує не у вакуумі. Мобільність робочої сили та технологій, товарів і послуг, торговельні війни та інші «принади» світових взаємин чинять сильний вплив на Україну. Навіть якщо нам хочеться, щоб все було по-іншому.

ВВП

За різними оцінками, у 2019 році буде зростання, навіть в умовах значного спаду промисловості. Вважаю, Держстат покаже 3-3,2%. Це вище, ніж ми прогнозували раніше, і перевищує мої очікування на 2020 рік. Допомогли сильна гривня і потоки капіталу (включно з надходженнями від трудових мігрантів та перерахуваннями від «Газпрому» наприкінці року), а також низьке значення дефлятора.

Цього зростання вже достатньо, щоб почати платити за ВВП-варантами. Але значення ще не настільки високе, щоб ці платежі були непідйомними для бюджету. Незважаючи на те, що показник є гнучким (в умілих руках Держстату та НБУ), фактори його підтримки значною мірою себе вичерпали.

По-перше, на 2020 рік підвищиться база порівняння. По-друге, українська економіка залежить від експорту, а на світових ринках навіть МВФ очікує сповільнення. По-третє, промисловість (що досі є локомотивом української економіки) перебуває у складному становищі. По-четверте, надії на велику приватизацію (інвестиції) мені видаються дещо завищеними.

За моїми оцінками, ВВП за підсумками 2020 року покаже зростання в межах 0,1-2,9% залежно від цілей економічної політики. Це за умови, що в 2020 році не буде вирішено питання реінтеграції Донбасу і не буде різкої девальвації гривні.

Валютний курс

Національна валюта продемонструвала зростання. Це, на мою думку, пов’язане з кредитом довіри (ОВДП купували навіть з більш низькою прибутковістю, ніж у 2018-му) і ослабленням участі НБУ в процесах формування конкурентоспроможності промислового сектора. У мене склалося враження, що курс зміцнювали під конкретних інвесторів, які або «якорилися» в ОВДП в очікуванні ринку землі, або просто вирішили заробити надпроценти. Можливо, і те, і інше.

У зміцненні гривні є й позитиви, наприклад зростання купівельної спроможності населення, скорочення розриву із зарплатами в сусідніх країнах. Але при цьому бюджет не отримав істотної частини доходів, а позиції імпортерів на українському ринку зміцнилися в умовах значного негативного сальдо за рахунком поточних операцій платіжного балансу. У 2020 році профіль монетарної політики може змінюватися, і я не маю оптимізму щодо курсу. Гривня в 2020 році буде більш гнучкою і, можливо, девальвує до 27-28 грн/$ під тиском аграрного і промислового лобі, слабких показників реального сектору економіки та руху спекулятивного капіталу. Я допускаю, що ослаблення національної валюти може бути більш значним, якщо ситуація на світових ринках капіталу зміниться суттєво.

Бюджет та фіскальна політика

За підсумками 2019 року бюджет буде зведений з меншим дефіцитом, ніж заявлялося на початку грудня. Невиконання за доходами можна віднести, скоріше, до прорахунків у плануванні (сильна гривня трималася досить довго, але доходи не переглянули). Зупинення «ревізії» платежів у грудні дещо зрівноважило дохідну і видаткову частину бюджету, але «постраждалими» в цьому випадку виявилися капітальні статті витрат.

Незважаючи на те, що бюджет 2020 року прийнято, говорити про його якість можна лише в контексті виконання. Явним плюсом минулого року було часткове перепрофілювання держборгу. У результаті навіть за зростання його розміру, витрати на обслуговування держборгу не чинили критичного тиску на бюджет. До деяких законодавчих ініціатив щодо податків залишилися питання – є побоювання, що збільшення податкового тягаря на представників IT-сектора призведе до зростання відповідних доходів, а зростання фіскального навантаження на металургів за нового трудового законодавства може спровокувати додаткову трудову міграцію.

Ринок праці та операційна політика

Офіційне безробіття наближається до нуля, але рівень тіньової/часткової зайнятості ми оцінюємо в межах 30-35%. Адміністративні заходи, як і раніше, діють лише на великі компанії, які й без того платили офіційну зарплату.

У 2020 році я очікую збільшення трудової міграції та більш гнучких умов для роботодавців. При цьому напрямок міграційного потоку змінюватиметься у зв’язку з нововведеннями щодо паспортів для виїзду в РФ і більш гнучких умов з боку Німеччини.

Реальний сектор

Основні підсумки року – спад, дефіцит персоналу і конкуренція з імпортерами. Сервісні галузі – зв’язок, перевезення, фінансова система, торгівля – демонструють непогані показники, але в них також були трансформації. Легка та харчова промисловість відчули на собі переваги конкуренції. Це було частково компенсовано підвищенням внутрішнього попиту.

Машинобудування, металургія, будівельний сектор залишаються в зоні найбільшого ризику. Розвиток цих галузей у 2020 році багато в чому визначатиметься політичними рішеннями. Велика приватизація мені видається можливою лише за «низькою» ціною, поки не буде вирішене питання захисту інвесторів та забезпечення енергоресурсами. Я очікую покращення операційної взаємодії між виробничими компаніями з ОРДЛО і решти України.