Місцеві громади дедалі частіше ініціюють створення індустріальних парків

Українська влада розглядає індустріальні парки як ефективний інструмент промислового розвитку. Важливість цього інструменту усвідомили всі гілки влади – депутати Верховної Ради підготували до другого читання відповідний законопроєкт, а Кабмін має намір побудувати 25 нових індустріальних парків за 3 роки. Яка ж поточна ситуація з індустріальними парками в Україні?

Індустріально живі

Станом на липень 2021 року до державного реєстру внесені 50 індустріальних парків. Помітна діяльність ведеться в 14, з яких лише 7 мають на своїй території діючі підприємства із виробництва продукції або надання логістичних чи транспортних послуг. Зокрема, на території індустріального парку «Біла Церква» працюють три підприємства – дві виробничі компанії й одне транспортно-логістичне депо лідера ринку експрес-доставки України. Восени має бути введено в експлуатацію четверте підприємство – зі зберігання та переробки зернових потужністю 60 тис. т.

Варто зазначити, що окрім індустріальних парків в Україні також близько десятка промислових ділянок, де будується відповідна інфраструктура, ведуться роботи із залучення до співпраці підприємств і надаються послуги, тотожні індустріальному парку, без отримання запису у відповідному реєстрі промислових парків.

Без пільг з боку держави така облаштована промислова ділянка цікава інвестору, по-перше, можливістю заощадити на інженерних мережах (електроенергія, вода, газ, каналізація) – вони вже підведені до ділянки. Розподіл вартості інфраструктури між резидентами дає можливість кожній з компаній-резидентів заощадити значну суму коштів. В окремих випадках ця сума може становити $0,5-1 млн. По-друге, наявна інфраструктура та готові виробничі приміщення усувають інвестиційні ризики та значно скорочують підприємствам час на підготовку до провадження господарської діяльності. У випадку оренди або купівлі готового приміщення, підприємства не витрачають час на розроблення концепції, на отримання погоджень проєкту, зрештою, на будівництво та отримання дозволу на введення заводу в експлуатацію. Це дає економію часу від 1 до 2 років. Якщо перевести цей час в розмір чистого прибутку, то разом зі скороченням витрат на інфраструктурі вигода підприємства може становити кілька мільйонів доларів.

Місцева ініціатива

У трьох випадках з п’яти ініціатором реєстрації індустріального парку є місцеві громади. Регіони, де є сильні місцеві громади, диверсифікована економіка, розвинена інфраструктура, кваліфікована робоча сила, мають потенціал для розвитку промислового виробництва й перспективи розвитку індустріальних парків.

Місцеві громади вбачають в індустріальних парках інструмент промислової політики та покладають на промислові ділянки великі надії щодо залучення інвестицій. Індустріальні парки здатні досягти цієї мети і зробити громади конкурентоспроможними, підвищити купівельну спроможність населення, покращити соціальну мобільність, підняти рівень виробничої культури, згодом наповнити місцевий бюджет – за розрахунками, індустріальний парк із 30 резидентами здатен генерувати до $6 млн податків щороку. Усе це можливо за наявності у виконавця досвіду реалізації складного девелоперського проєкту, досвіду побудови промислової екосистеми й, головне, – об’єктивної оцінки можливостей залучення виробничих бізнесів, забезпечення їхніх потреб у ресурсах – трудових, сировинних, інфраструктурних. Подекуди комунальні підприємства не мають такого досвіду, і дорожня карта реалізації проєкту індустріального парку видається непереконливою.

Реєстрація приватних індустріальних парків пов’язана із бажанням власників землі капіталізувати свій актив. Це виправдана стратегія, враховуючи можливість прийняття законопроєкту №4416-1 і набуття чинності нормами, якими передбачені фінансові пільги. Промислова ділянка з підведеними мережами більш інвестиційно приваблива, ніж порожнє поле, її легше реалізувати.

Законодавчі нюанси

Законопроєкт №4416-1 перезавантажить правове поле, у якому існує індустріальний парк, і зробить правила, за якими діють всі зацікавлені сторони, більш чіткими і зрозумілими. Цей документ дає необхідні фінансові стимули, а разом із законопроєктами №5688 і №5689 створює не менш потрібні податкові та фіскальні преференції.

У комплексі ці законодавчі ініціативи забезпечать пропозицію із розміщення виробництва в України конкурентними важелями. Захистивши власний ринок і змістивши акценти на виробництво продукції переробної промисловості, Україна отримає шанс змінити імідж постачальника дешевої сировини та приєднатися до глобальних ланцюжків створення доданої вартості.

Водночас варто розуміти, що закон, у разі його прийняття, не принесе миттєвого результату. Він орієнтований на перспективу. Пільги та стимули з’являться тільки з наступного бюджетного року. Це обмежує можливості участі індустріальних парків у глобальному перерозподілі виробничих потужностей, процесі перенесення підприємств з виробництва електроніки, елементів живлення, напівпровідників, мікросхем ближче до ринків збуту.

Більше того, самі лише пільги та стимули не є панацеєю. Якщо у виробничої компанії відсутня ефективна бізнес-модель, пільги та стимули в межах індустріального парку можуть дати поштовх бізнесу, але не втримають компанію на плаву в довгостроковій перспективі. Вважаю, що бізнес чи то індустріального парку, чи то виробничої компанії має бути самодостатнім. Тоді пільги стануть додатковим бонусом, який допоможе заощадити на капітальних витратах і пришвидшить зростання бізнесу.

Реалістичність проєктів

Проєкт індустріального парку є капіталоємним і потребує значних інвестицій. Шанси на успішність реалізації девелоперського проєкту можна вважати примарними, якщо процес створення, облаштування й функціонування індустріального парку планується забезпечити переважно або виключно за рахунок коштів державних фондів, місцевого бюджету, програм технічної допомоги, тобто без залучення інвесторів. Ініціатор створення індустріального парку, розраховуючи на джерела фінансування, які він не контролює, ризикує перетворити привабливий проєкт на безперспективний довгобуд.

Варто очікувати, що після прийняття законопроєкту №4416-1 Мінекономіки проведе моніторинг роботи всіх індустріальних парків. З реєстру будуть вилучені індустріальні парки, які не надали звіти за останні півроку – це два звітні періоди, або ті, де відсутня господарська діяльність протягом трьох років поспіль. За такими критеріями статус індустріального парку можуть втратити більше третини учасників реєстру.