Ливарна галузь за 9 місяців збільшила виробництво на 15%

Незважаючи на зростання обсягів виробництва з початку поточного року на 15% і завантаження потужностей на рівні 40–70%, ливарна галузь стикається із серйозними системними проблемами. Основні виклики – зростання цін на електроенергію, брак кадрів, перебої з енергопостачанням, які розпочалися восени, а також відсутність координації на державному рівні.

Виробничі показники

За 9 місяців 2025 року ливарна галузь виробила приблизно 350 тис. т продукції. Зростання виробництва порівняно з аналогічним періодом минулого року становило орієнтовно 15%. Водночас на окремих підприємствах обсяг виробництва зріс майже вдвічі.

Збільшення обсягів виробництва за 9 місяців пов’язано передусім з експортом ливарної продукції до Європи й інших країн. Саме експорт дає поштовх для розвитку підприємств.

Наразі виробничі можливості підприємств значно перевищують попит на продукцію, хоча ця продукція дефіцитна за всіма номенклатурними позиціями. Завантаження підприємств галузі за підсумками січня-вересня коливалося в межах від 40% до 70%. Підприємства освоюють нові види продукції, працюють над додатковими напрямами, але все одно це не ті обсяги, які ливарні заводи потенційно здатні виробляти.

Основні проблеми галузі

До основних поточних проблем ливарної галузі можна віднести такі:

1.  Зростання вартості електроенергії.

Останнім часом ціна електроенергії для наших підприємств підвищилася на 10–15%. Це суттєво вдарило по конкурентоспроможності підприємств, які значною мірою залежать від цього чинника собівартості, оскільки електропечі використовують на всіх технологічних переділах.

Частка електроенергії у собівартості продукції становить від 15% до 20% залежно від технологічних особливостей, марки сплаву й обсягів виробництва. Крім того, чим більший обсяг виробництва, тим менша питома частка електроенергії і навпаки.

Зі зростанням вартості електроенергії дорожчають сировина та логістика. Таким чином, вплив підвищення цін на електроенергію поширюється на всі складові собівартості продукції.

2. Відключення електроенергії.

Ливарні підприємства повною мірою не готові до жорстких відключень електроенергії. Хоча вони гнучкі та мобільні, але не мають такого обсягу оборотних коштів, щоб забезпечити себе газогенерувальними агрегатами, як, наприклад, металургійні підприємства.

3. Брак кадрів.

Галузь стикається з гострим браком кваліфікованих кадрів із кількох причин:

• мобілізація працівників;
• заброньовані працівники або пенсіонери звільняються через простої;
• високотехнологічні підприємства потребують висококваліфікованих фахівців, яких фактично немає;
• нові фахівці з вищою освітою здебільшого не володіють інженерним мисленням (бачити ситуацію комплексно, розв’язувати проблеми браку, читати креслення, розуміти технічну документацію).

Попит за секторами

Оборонна промисловість

Ситуація з попитом із боку ОПК практично не змінилася порівняно з минулим роком. «Оборонка» залишається на тому самому рівні, немає того сплеску попиту, на який очікували і який потрібен у воєнних умовах.

Більше того, у зв’язку з ліквідацією Мінстратегпрому та перетворенням його на департамент Міністерства оборони ситуація ускладнилася, оскільки завданням Міноборони не є займатися промисловістю. Було б краще, якби стратегічні галузі промисловості перейшли до Мінекономіки, де є фахівці, здатні розуміти й аналізувати ситуацію.

Водночас не можна сказати, що коли Мінстратегпром ще працював, то співпраця з ним була надзвичайно ефективною. Міністерство не виконало тих функцій, заради яких його створювали: воно дублювало функції Мінекономіки, ФДМ, «Укроборонпрому». Особливої координації роботи міністерства з галузями економіки не було.

Машинобудування

Ситуація в сільськогосподарському машинобудуванні змінилася незначно:

1. Деякі заводи збільшують обсяги виробництва, але інші, менші підприємства змушені закриватися через брак персоналу.

2. Споживання литва зводиться до невеликих, неважковагових відливок. Максимальна вага відливок зараз рідко сягає 5 т, у середньому – до 1 т. Основна продукція – дрібне литво для ґрунтообробних агрегатів та інших виробів. Немає виробництва важких деталей (двигуни для тракторів і комбайнів, станини для верстатів вагою від 500 кг до 15 т).

Водночас у залізничному машинобудуванні ситуація значно погіршилася. Причин цьому декілька:

• немає очікуваних замовлень від «Укрзалізниці»;
• найбільший ливарний завод у Кременчуці стоїть через відсутність замовлень від «Укрзалізниці»;
• триває відтік кадрів, знайти нових або швидко підготувати заміну практично неможливо.

Найбільш значущими замовниками для ливарної галузі є підприємства енергомашинобудування. Там іще залишилися фахівці, хоча виробничий процес відбувається з великими труднощами. Решта напрямів машинобудування залежить від експорту. Навіть якщо підприємство виграє тендер, не факт, що воно зможе його виконати через брак спеціалістів.

Інфраструктура

У сфері інфраструктурного будівництва немає практично жодних змін:

• немає програми післявоєнного виробничого відновлення;
• немає замовлень із комунальної сфери (арматурне литво, люки, труби, пожежні крани), хоча все це потрібно;
• пріоритетом є забезпечення фронту й ліквідація наслідків обстрілів.

Прогноз на 2025 рік

Спочатку ми очікували, що до кінця поточного року вдасться виробити ще приблизно 100 тис. т продукції, проте ці плани опинилися під загрозою через відключення електроенергії та її високу вартість. Очікується, що за підсумками року вдасться вийти на показник орієнтовно 400 тис. т, хоча спочатку планувалося 480–500 тис. т.

Попри поточні галузеві проблеми, українські ливарні підприємства здатні повністю задовольнити потреби вітчизняних замовників і замістити імпортну продукцію.