Коли українське суднобудування зможе зробити ривок вперед

80% світового суднобудування сьогодні виробляють Китай, Південна Корея і Японія. При цьому вони активно підтримують і субсидують свою промисловість; дають державні гарантії, субсидії, пільгові кредити…

Сполучені Штати, натомість, ще 100 років тому прийняли «закон Джонса», згідно з яким у внутрішні води США можуть заходити лише судна, побудовані на американських суднобудівних заводах, з американською командою і під американським прапором.

Хорватія надає верфям державні гарантії виконання контракту – хоча і входить до Європейського Союзу. Тому що її мета – залишитися промисловою країною.

У будь-якій європейській країні працює експортно-кредитне агентство, яке може допомогти бізнесу отримати пільгові кредити. Українські підприємства, тим часом, отримують кредити під ставку 9-22% річних, хоча наші конкуренти – під 0,3%. Це мільйони, якщо перерахувати на вартість замовлень.

Україна – унікальна країна. У нас взагалі немає жодної підтримки промисловості з боку держави. Натомість усі охочі вставляють палиці в колеса. Тому не дивно, що український промисловий експорт скорочується, а зростає лише аграрний.

Наведу приклад: кілька років тому мер Львова Андрій Садовий, відвідуючи наш завод, розповів, що у тендері на придбання тролейбусів для міста переміг за заявкою білоруський виробник, при тому що у Львові є власний тролейбусний завод «Електрон». Чому це сталося? Чому білоруський тролейбус з урахуванням доставки коштує дешевше, ніж львівський?

Тому що українські банки сьогодні абсолютно не кредитують промисловість. «Машинобудування не є нашим пріоритетом. От якби ви виробляли аграрну продукцію… », – так відповідають у всіх банках. За процентної ставки 22% конкурувати з іншими країнами українському експорту неможливо. Адже наші конкуренти через експортно-кредитне агентство отримують кредит під 0,3%.

Коли кредитів мало, кожне підприємство має постійні витрати. Собівартість української продукції збільшується. Що потрібно сьогодні виробляти в Україні, щоб покрити ставку 22% річних? Наркотики, зброю? Суднобудування – це абсолютно не та галузь, яка може дозволити собі такий прибуток.

Якщо ми хочемо розвивати промисловість, у цьому питанні має бути державна політика. Досить взяти досвід країн, які здійснили колосальний ривок у розвитку промисловості – Південної Кореї, Сінгапуру, Китаю.

Південна Корея за 30 років збільшила свій ВВП в 70 разів, Сінгапур – в 30 разів. Подивіться, яким чином вони цього досягли? Почитайте книгу «З третього світу в перший»… Там чітко написано, які методи застосовував уряд. Він виділив ті галузі, які необхідні для держави, і підтримував національного виробника – через пільгові кредити, пільги з податків тощо.

Якщо йти ліберальним шляхом розвитку, то варто було б використовувати хоча б досвід Європи. Зробіть умови, аналогічні європейським країнам. Якщо нам створити нормальні умови, ми зробимо колосальний ривок вперед. У нас ще є порох в порохівницях. У 2013 році ми побудували танкер, який увійшов до топ-50 найкращих суден світу. За нормальних умов ми порадуємо і новими замовленнями, і високою платнею для наших робітників, і високими податками.

За матеріалами виступу Василя Федіна на V Національному експортному форумі