Важливо, щоб після подолання наслідків пандемії всі інвестиції здійснювалися за принципами сталого розвитку

У зв’язку з пандемією екологічний порядок денний у світі відійшов дещо вбік. Ми маємо невтішні прогнози ООН щодо досягнення Цілей сталого розвитку. Україна не виняток.

Наразі спостерігається певне покращення стану довкілля у зв’язку зі спадом ділової активності. Тим не менше Україні потрібно буде виконувати природоохоронні зобов’язання перед ЄС. А в посткризовий період (а він обов’язково прийде) важливо не дозволити зруйнувати й без того хиткий баланс інтересів суспільства, бізнесу та довкілля, що доволі важко без системної державної екологічної політики.

Важливо зазначити, що сьогодні впровадження природоохоронних заходів не дає економічного ефекту та не стимулюється державою. Зрозуміло, що криза вплине на реалізацію Україною міжнародних зобов’язань.

Зараз ні підприємства, ні держава не мають ресурсів на інвестиції. А нові норми та стандарти – це саме нові інвестиції! Екомодернізація – це дорого, імплементація Директив – теж! Тому зараз, і особливо після закінчення пандемії, надзвичайно важливо, щоб усі інвестиції здійснювалися за принципами сталого розвитку. Йде час якісного міжсекторального партнерства, коли і держава, і бізнес, і суспільство, розуміючи виклик, спільно знайдуть рішення, які назріли.

Ринок потребує не ручного управління, а чітких правил і умов, які стимулюватимуть екомодернізацію. Після рецесії держави будуть посилено інвестувати у великі виробничі та інфраструктурні проекти, щоб швидко створити робочі місця та вийти з кризи. Зусилля бізнесу будуть спрямовані на відновлення роботи потужностей. Стимулювання розвитку бізнесу та наповнення бюджету буде здійснюватися в тому числі шляхом перенесення термінів реалізації природоохоронних заходів, часткового зупинення екологічних ініціатив (особливо тих, що мають тривалий період окупності).

Експерти Професійної асоціації екологів прогнозують, що в цих умовах Україна може рухатися двома шляхами:

  1. Перенесення термінів реалізації природоохоронних заходів буде офіційним, на рівні держави, з розрахунками впливів, визначенням пріоритетності реалізації заходів, стимулюванням їх впровадження насамперед економічними методами (відповідно, з послабленням амбітних зобов’язань).
  2. Враховуючи вже взяті Україною міжнародні зобов’язання та посилений вплив громадськості, політики можуть не піти офіційним шляхом і не переглянути плани реалізації політики щодо охорони довкілля. Тому бізнес може залишитись наодинці з такими проблемами: самостійний пошук фінансування, спроби перенести реалізацію природоохоронних заходів (що ускладнюється наявними процедурами), робота в умовах постійного ризику припинення дії дозволів або взагалі в тіні.

У ситуації, що складається, державі час провести якісну аналітику «зелених коштів», контролю ефективності реалізації проектів і, відповідно, – ефективності змін у збиранні-витрачанні екологічного податку.

Грошовим коштам від збирання екологічного податку саме час повернути цільовий характер і спрямовувати їх виключно на екологічні проекти та зниження викидів парникових газів. Вкрай важливо уникнути хаотичного підвищення тарифів. Слід провести аналіз та обрахунки з обґрунтуваннями щодо поетапних підвищень, як це відбувалося у низці країн ЄС. Тоді вітчизняні підприємства отримають можливість здійснювати природоохоронні заходи в період кризи відповідно до графіка підвищення розміру оподаткування, запровадження нових податків.

Звісно, механізми стимулювання екологічних інвестицій промислових підприємств можуть бути різними й потребують окремих дискусій. Наприклад, компенсація тіла кредиту на екологічні проекти через фонд бюджету, національний екологічний фонд, пільги зі сплати екологічного податку тощо. Використання підприємствами коштів податку на викиди СО2 через механізм компенсації кредитів на енергоефективність може бути першим кроком до повномасштабної модернізації українських підприємств.

Водночас, особливо в післякарантинний період, важливо мінімізувати вплив державного чиновника на механізми компенсації інвестицій в екологічні проекти з метою запобігання корупційних ризиків.

Компенсувати негативні наслідки для економіки, зміцнити енергонезалежність та скоротити обсяги викидів парникових газів можливо шляхом використання коштів на природоохоронні та енергоефективні проекти. За такого механізму ті підприємства, які інвестують у природоохоронні заходи, гарантовано будуть у кращому становищі та стануть успішним прикладом для інших.