(с) shutterstock.com

Використання в розрахунках глобального середнього питомої рівня викидів СО2 спотворить оцінку CBAM-платежів

Запровадження в Євросоюзі механізму вуглецевого коригування імпорту (Carbon Вorder Аdjustment Мechanism, CBAM) – одне з найбільш активно обговорюваних питань сьогодні. Єврокомісія конструює цей механізм, спираючись на громадську дискусію. Тому важливої ролі набувають організації, які збирають і аналізують інформацію від різних учасників процесу, розглядаючи CBAM з різних боків.

До таких організацій входить ERCST (The European Roundtable on Climate Change and Sustainable Transition), яка в останньому звіті презентувала своє бачення CBAM. Це один з небагатьох документів, який у систематизованому вигляді допомагає уявити, яким може бути CBAM у дії. Пропоную докладніше розглянути основні пропозиції ERCST.

1. ERCST рекомендує передбачити тестовий період протягом щонайменше п’ять років після початку дії CBAM. Цей час необхідний, щоб перевірити на практиці, як працюватиме запропонований механізм CBAM і згодом внести в нього корективи.

На мій погляд, ця пропозиція є цілком раціональною. Перед повноцінним запуском нову систему краще протестувати (наприклад, на обмеженому переліку учасників), щоб мати можливість усунути виявлені недоліки.

2. CBAM пропонують запустити у вигляді віртуального пулу квот на викиди, що існуватиме паралельно з Європейською системою торгівлі квотами (EU ETS). Ціна для віртуального пулу визначається в рамках EU ETS. При цьому угоди в самому віртуальному пулі не впливають на ціноутворення. По суті, CBAM стає новим видом імпортного податку, але замаскованим під систему торгівлі квотами.

Обсяг віртуального пулу рекомендується нічим не обмежувати, тобто імпортери зможуть купити стільки квот, скільки їм потрібно. Такий крок буде правильним і унеможливить використання обсяг віртуального пулу для обмеження імпорту.

3. Насправді зовнішня форма CBAM (віртуальний пул квот на викиди або вуглецевий податок) не настільки важлива, як основний принцип її формування: на імпортерів слід покладати таке саме навантаження, як і на внутрішніх виробників у ЄС. Саме цим міркуванням керується ERCST, пропонуючи поширити безкоштовні квоти на імпорт. У разі скасування безкоштовних квот в EU ETS імпортери, відповідно, їх теж не отримають.

4. Крім того, ERCST з розрахованого CBAM -платежу (на основі європейської ціни СО2) рекомендує віднімати суму податку на СО2, вже сплаченого в країні виробництва. Це також правильний крок, спрямований на вирівнювання фіскального навантаження на внутрішніх виробників та імпортерів.

5. Дискусію провокує пропозиція використовувати як бенчмарк вуглецевоємності (питомих викидів СО2 на тонну продукції) середній глобальний рівень по галузі. Такий крок значно спростить розрахунок CBAM-платежів, проте нівелює зусилля компаній з декарбонізації виробництва: компанія може досягти більш низьких показників викидів, ніж у середньому в світі, однак в ЄС це не буде враховуватися.

Варто відзначити, що ERCST пропонує передбачити можливість компаніям звертатися до Єврокомісії, щоб продемонструвати більш низький рівень викидів, ніж у середньому в світі. Але з огляду на європейську бюрократію цей процес навряд буде гнучким і швидким, а в результаті компанії можуть мати необґрунтовано завищене фіскальне навантаження.

6. Дискусійним залишається питання, на яких рівнях враховувати викиди СО2. Є кілька варіантів:

  • Scope 1 – викиди, пов’язані безпосередньо з виробництвом продукції. Наприклад, для сталевої продукції це викиди металургійного заводу;
  • Scope 2 – викиди, що виникають у процесі виробництва електроенергії, яку купує підприємство;
  • Scope 3 – викиди, що генеруються у процесі виробництва сировини, з якої виготовляється кінцева продукція. Наприклад, для металургійної продукції це можуть бути викиди, пов’язані з виробництвом окатишів.

ERCST пропонує включати до питомих викидів тільки Scope 1 і Scope 3. Відповідно, враховувати викиди, пов’язані з генерацією придбаної електроенергії (Scope 2), не варто, оскільки EU ETS поширюється лише на Scope 1. Крім того, місцеві виробники, купуючи місцеву сировину, вже несуть навантаження, пов’язане зі Scope 3 (європейські виробники сировини вже купували парникові квоти і заклали їх до ціни своєї продукції).

Крім цього, вироблення електроенергії – окремий вид діяльності. Структура енергогенерації відрізняється у країнах. Виробники можуть купувати електроенергію з різних джерел. Тому загалом складно визначити рівень вуглецевоємності електроенергії, використаної у виробництві конкретної продукції.

7. ERCST вважає за необхідне поширити CBAM на сектори економіки, які входять до сфери EU ETS. Це логічно, оскільки CBAM, по суті, є розширенням EU ETS. Вона поширюється на тепло- і електрогенерацію, нафтопереробні заводи, сталеливарні заводи, виробництво чавуну, алюмінію, металів, цементу, вапна, скла, кераміки, целюлози, паперу, картону, кислот і органічних хімікатів.

З іншого боку, ERCST пропонують піти далі й обкладати за допомогою CBAM продукцію із секторів глибшої обробки (downstream). Основний аргумент полягає в тому, що європейські виробники downstream-секторів, купуючи місцеву сировину, вже платять за викиди СО2, пов’язані з виробництвом цієї сировини, тоді як експортери – ні. Тому, на думку ERCST, для вирівнювання умов роботи доцільно поширити CBAM і на downstream-продукцію.

Більш широкий фокус CBAM-платежів у порівнянні з EU ETS породжує невизначеність. Неможливо достовірно визначити, наскільки далеко (за ступенем обробки) є доцільним поширення CBAM.

Без сумніву, використання глобального середнього питомої рівня викидів СО2 спотворить оцінку CBAM-платежів. Однак загалом більшість пропозицій ERCST мають конструктивний характер і спрямовані на вибудовування механізму, який дійсно спрямований на вирівнювання навантаження на європейських і зарубіжних виробників.

Оригінал матеріалу опублікований тут.