© gmk.center

Україна має відродити спеціальні умови регулювання суднобудівної галузі

Промисловість України лише два десятки років тому була найдосконалішим сектором матеріального виробництва України. Сьогодні перед країною стоїть завдання відновити її вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил, а отже – на розбудову незалежної держави. Таку думку висловив Віктор Лисицький, президент Асоціації «Укрсудпром», на форумі «Промислова політика і ГМК: світовий досвід для України». GMK Center публікує тези його доповіді.

Україна має відновити спеціальні умови регулювання суднобудування загалом як засобу зміцнення морської індустрії, яка є, по-перше, вкрай важливою конкурентною перевагою України і, по-друге – фундаментом боєздатності ВМС України.

За останні роки в галузі вдалося зупинити падіння і забезпечити стійку динаміку основних показників. Попередні дані за 2018 рік підтверджують збереження позитивних тенденцій. Усі показники зросли по відношенню до показників 2017 року 1,5 раза.

Однак радіти поки що немає чому. Адже ростемо ми, так би мовити, від абсолютного нуля за Кельвіном (-273 ℃). До того ж, влада країни «не здогадується» про те, що суднобудування – це головне коріння кластера морської індустрії, яка вже кілька тисяч років є провідним інтегратором розвитку світової економіки. Тобто економік абсолютно різних країн. За нашими даними, 90% світового товарообігу здійснюється морський індустрією.

Україна має шикарні, Господом даровані умови для входження в морську індустрію світу. Суднобудування і морська індустрія України загалом – економічна сфера, сприятлива для заробляння величезних доходів.

Спираючись на наш власний позитивний досвід 2000-2005 років, ми наполягаємо на тому, що відновлення суднобудування – як специфічного виду продуктивної активності – вимагає:

  1. Звільнення від сплати ввізного мита на вироби для суднобудування;
  2. Звільнення від сплати ПДВ на імпортовані вироби, призначені для суднобудування;
  3. Використання на розвиток суднобудування податку на прибуток, отриманого від суднобудування;
  4. Впровадження кредитування експорту (до початку роботи Експортно-кредитного агентства – ЕКА);
  5. Заохочення вітчизняних судновласників до будівництва суден на наших верфях на добровільній основі.

В Україні флот фактично зникає. На мій погляд, ситуація з флотом є одним зі значущих чинників повільного зростання національного ВВП.

Ми програємо всесвітні змагання економік. Програємо навіть сусідам. Наприклад, Туреччині, яка сьогодні має в своєму розпорядженні у 20 разів більший обсяг торгового флоту. На кінець 2017 року під прапором Туреччини ходили судна загальним дедвейтом 8201 тис. т. Україна на кінець минулого року мала лише 375 тис. т дедвейту торгового флоту.

Майже всі розвинені країни (США, країни ЄС, Південна Корея, Китай) створили для суднобудування спеціальні умови регулювання, які враховують принципово важливі особливості будівництва, ремонту та експлуатації суден.

В Україні подібні умови діяли протягом 2000-2005 років. У результаті обсяги виробництва в суднобудуванні зросли не менше ніж у 2,5 раза, зарплата корабелів зросла в 3 рази. Крім того, що вкрай важливо, чистий результат для держбюджету України сягнув 4-5 млрд грн (у поточних цінах 2018 року).

Саме тому корабели виступають за відродження спеціальних умов регулювання суднобудування як засобу зміцнення нашої морської індустрії – вкрай важливої конкурентної переваги України.