Газовий ринок у заручниках геополітики: $850 (не) межа?

Початок 2026 року остаточно зруйнував ілюзію щодо стабілізації глобального газового ринку. Попри очікуване зростання пропозиції LNG і поступове балансування попиту, конфлікт на Близькому Сході повернув на ринок те, що здавалося пережитком попередніх кризових років: ціновий хаос, непередбачуваність поставок і фактичну втрату можливості довгострокового прогнозування.

Сьогодні ціна на газ визначається вже не балансом попиту і пропозиції, а здебільшого географією конфлікту і радіусом ураження критичної інфраструктури.

Напередодні масованих ударів на Близькому Сході спотові ціни на газ у Європі трималися на рівні менше $400. Оскільки операція почалася у вихідні, коли біржі вже були закриті, миттєвого панічного шоку і різкого стрибка вдалося уникнути. Втім, уже протягом першого тижня бойових дій ринок наздогнав реальність: вартість зросла на 60%, до $622 за тис. куб. м., що стало найвищим показником з 2023 року. Піковий показник було зафіксовано у понеділок, 9 березня, – приблизно $700. Це стало реакцією ринку на здорожчання нафти та загострення ситуації в регіоні.

Як виявилося, це була не межа. Після недавніх ударів Ізраїлю по величезному іранському родовищу Південний Парс і подальшої відповіді, під час якої було пошкоджено найбільший у світі LNG-завод Рас-Лаффан у Катарі, ринок увійшов у фазу відкритої паніки. 19 березня фʼючерси вперше з грудня 2022 року стрибнули ще на 35%, до $850 за тис. куб. м.

Тривожним сигналом стали заяви QatarEnergy про те, що через атаку виведено з ладу майже 17% експортних LNG-потужностей Катару – одного з основних постачальників ресурсу у світі – на 3–5 років. Компанії, ймовірно, доведеться оголосити форс-мажор за довгостроковими контрактами. Це означає, що ринок стикається не просто з короткостроковим шоком, а з потенційно довготривалим структурним дефіцитом, який може змінити глобальну картину поставок на роки вперед.

Що провокує зростання цін на газ?

По-перше, ризики фізичних поставок LNG. Блокування або навіть часткове обмеження руху через Ормузьку протоку ставить під загрозу приблизно 20% світової торгівлі скрапленим природним газом. До цього додаються простої LNG-флоту та зупинення виробничих потужностей, що означає недопоставку значних обсягів кінцевим споживачам.

Розблокування маршруту є лише одним із кроків відновлення балансу на ринку, але не варто забувати, що ремонт пошкоджених чи будівництво нових об’єктів потребуватиме додаткового часу. Заяви QatarEnergy є тому прямим підтвердженням.

По-друге, різке посилення конкуренції між Європою та Азією. Майже 80% катарського LNG традиційно спрямовувалося до азійських країн. Втрата навіть частини цих обсягів означає агресивний перерозподіл потоків. Насамперед ведеться боротьба за ресурс зі США, які вже і так експортують на максимумі – щодоби приблизно 430 млн куб. м. Як наслідок формується класична цінова війна попиту: Азія підвищує премії і вантажі йдуть туди. Так було із суднами, перенаправленими з ЄС до Китаю, Тайваню та інших країн у регіоні.

По-третє, ефект нафти. У пікові дні сорт Brent зріс до $110–120 за барель із добовою волатильністю 10–15%. Це не лише впливає на енергетичні ринки, а й підвищує витрати на логістику, страхування та виробництво, створюючи додатковий інфляційний тиск на промисловість. Наслідки цього вже відчутні для кінцевих споживачів, зокрема через зростання цін на пальне.

По-четверте, вразливість Європи. Станом на 16 березня у газосховищах ЄС зберігалося 29% ресурсу. Це означає, що регіон входить у сезон закачування з напівпорожніми ПСГ, а кожен новий LNG-вантаж стає критично важливим. У таких умовах навіть незначні перебої в поставках неминуче позначаються на котируваннях.

Усі перелічені вище фактори створюють каскадний негативний ефект на весь ланцюг постачання – від виробників до кінцевих споживачів. Збройна агресія і військова непередбачуваність зумовлюють ринкову хаотичність, зростання вартості страхування суден і вантажів з 0,25% до 1,5% чи навіть 3%, ускладнення маршрутів доставки, посилення тиску на спотовий сегмент, переоцінку премій за терміновість постачання. Це далеко не весь перелік. Ми вже бачимо, що 13 порожніх LNG-танкерів змінили курс, а Катар вимушено здає в оренду судна, які перебувають біля західного узбережжя Африки.

Навіть у разі часткової чи повної деескалації на Близькому Сході ринок не повернеться до попереднього стану миттєво: відновлення логістичних ланцюгів, стабілізація потоків і повернення довіри потребуватимуть часу. Тому премія за ризики залишатиметься вбудованою в ціну, а волатильність – структурною характеристикою ринку.

Ціна на газ в Україні нижча на 16%, ніж у Європі

Український ринок де-факто імпортує зовнішню волатильність. Якщо для населення і частини регульованого сегменту ціна є фіксованою, то промисловість залежна від глобальної ситуації. Оскільки Україна є вимушено імпортозалежною, то будь-яке загострення на ринку LNG, стрибок європейських котирувань або новий логістичний ризик дзеркально відображаються і на внутрішньому ринку.

Недавній досвід показав, що під час цієї кризи українські ціни на газ були нижчими за європейські приблизно на 16%, або майже 4300 грн за тис. куб. м. У піковий день 9 березня вартість газу на нідерландському хабі TTF становила майже 30 тис. грн, в Україні ресурс торгувався на рівні менше ніж 23 тис. грн – різниця понад 23%. Цей розрив має тимчасовий характер і пояснюється сезонними факторами, зокрема завершенням опалювального сезону та наявністю ресурсу у ПСГ.

Попри відносно нижчу ціну, глобальна кон’юнктура вже штовхає вгору вартість продукції суміжних галузей. У цих умовах підприємства поступово виходитимуть із режиму стриманого споживання та активніше формуватимуть запаси газу – як для виробничих потреб, так і з розрахунком на майбутню реалізацію продукції за вищими цінами. Це посилить попит на ресурс на внутрішньому ринку, скоротить обсяги вільного газу і створить додатковий ціновий тиск. За таких умов вартість газу матиме висхідний тренд.

Кожна така криза або непередбачувана подія у світі чітко демонструє: чим більше ми наближені до покриття споживання завдяки власному видобутку, тим менший вплив зовнішньої волатильності на внутрішній ринок. Власний ресурс не лише зменшує імпортну залежність, а й забезпечує більшу передбачуваність цін для промисловості та стабільність енергосистеми. Для України це питання не лише економіки, а й національної безпеки.