Енергетична криза показала недоліки «зеленого» інвестування

Зростання інвестицій у «зелені» технології – не єдина причина нинішньої енергетичної кризи, але суттєва

Людство не має відмовлятися від ідей «зеленого» інвестування. Але воно має більш тверезо оцінювати час, який знадобиться для відмови від викопного палива й переходу до «зеленої» економіки. Про це пише глава Європейського бюро The Globe and Mail Ерік Регули. GMK Center публікує переклад його колонки.

– Близько десяти років тому інвестування в принципи ESG (Environmental, Social, and Corporate Governance – екологічне, соціальне та корпоративне управління) перетворилося з багатообіцяючої концепції на хрестовий похід моралі. Приблизно в той самий час цей підхід став одним з основних інструментів боротьби зі зміною клімату.

Простіше кажучи, ESG означає відповідальне інвестування. Брудні, вуглецевоємні підприємства, по суті, мали бути «покарані», якщо тільки вони не робили швидких кроків до того, щоб очиститися. Якщо вони цього не робили, то інвестори й клієнти різного ступеня святості припиняли купувати їхні акції або продукти.

Компанії, які в гонитві за прибутком не влаштували планетарного руйнування, належало винагородити. Геть усе «погане», давай займемося «хорошим», навіть якщо останнє ніколи не може бути однозначно визначено. Чи є Amazon і Tesla «хорошими» компаніями, оскільки вони не добувають з-під землі великих обсягів викопного палива? Очевидно, так, кажуть їхні вражаючі результати на фондовому ринку. Неважливо, що бензинові вантажівки Amazon заповнили вулиці, або що глобальний ланцюжок поставок Tesla поширився на кобальтові копальні в Демократичній Республіці Конго, що явно не дружать з ESG.

Безсумнівним було й те, що нафтові, газові та вугільні компанії, а також більшість гірничодобувних компаній постраждали від негативної оцінки їхнього ESG, перетворившись на аутсайдерів на ринку, що підвищило для них вартість капіталу. Їхня доля стала ще сумнішою, коли лави «хрестоносців» ESG поповнили нові члени, серед яких були Марк Карні, Майкл Блумберг, Клаус Шваб (засновник Всесвітнього економічного форуму) і майже всі, хто працював у системі Організації Об’єднаних Націй. Вони просували славу й шану ESG-інвестування.

У гру вступила навіть Волл-стріт. Її інвестиційні банки, вочевидь, захопилися ідеєю фінансування переходу до низьковуглецевої економіки. Наявні загрози для планети не перешкоджали комерційним можливостям з величезним потенціалом прибутку.

Захоплення ESG не було основною причиною сьогоднішнього енергетичної кризи, яка особливо гостро відчувається в Європі та Китаї. Але воно безумовно сприяло йому, відтіснивши інвестиційні долари з «чорної» економіки в бік «зеленої».

Вгадайте, що буде? Коли ви скорочуєте витрати на розвідку й видобуток нафти, газу та вугілля, але продовжуєте використовувати ці товари, ціни зростають – і продовжують зростати, якщо відновлювані джерела енергії не в змозі заповнити прогалину. За даними Міжнародного енергетичного агентства, в глобальному масштабі у 2020 році відновлювані джерела енергії забезпечили лише 12% ринку енергії. Майже 80% дають нафта, газ і вугілля, а решту – ядерна енергія і біомаса.

Зворотний бік ESG став очевидним раптово, і зараз ми всі за це розплачуємося. Ціни на газ і вугілля, які використовуються для виробництва електроенергії, а також ціни на електроенергію останнім часом зросли до рекордних цифр. Сира нафта – вдвічі за останній рік.

Хоча ціни, найімовірніше, трохи впадуть, адже найкращі ліки від високих цін – це завжди вони самі. Але, можливо, ціни не скоро повернуться до своїх колишніх рівнів.

Роки скорочення інвестицій у викопне паливо доведеться надолужувати, але для отримання нових запасів може знадобитися 5-10 років. Океанічне й атмосферне явище, відоме як Ла-Нінья, може спровокувати ще одну холодну зиму, а Росія не відправляє в Європу достатньо газу  трубопроводами. Розмови про ще один «суперциклу» сировинних товарів, подібний тому, який був перед фінансовим крахом 2008 року, не можуть бути надуманими.

ESG-інвестування не передбачало такого дефіциту. Потік інвестиційних коштів у відновлювані джерела енергії мав змусити нафту, газ і вугілля вмирати нелегкої смертю в ім’я запобігання глобальному потеплінню, що насувається

Воістину, серед політиків, генеральних директорів, екологічних благодійних організацій і вчених стало немодним говорити про те, що гідні поваги і моральні принципи можуть не підходити для роботи. ESG були просто прийняті як євангеліє. Більшість великих гірничодобувних компаній, включаючи Rio Tinto і Anglo American, продали або виділили свої вугільні підрозділи. Або ж оголосили, що їх запаси вугілля будуть вичерпані, як це зробила Glencore. Вони так зробили, бо боялися, що стануть  фондового ринку, якщо збережуть найбрудніші частини своїх імперій.

Усі любили ESG. Партіям зелених сподобався потік державних субсидій на екологічні ініціативи – від знижок на електромобілі до податкових пільг для вітряних і сонячних ферм. Інвестиційним банкірам подобалися угоди з відновлюваними джерелами енергії. Керуючі фондами пропонували фонди, орієнтовані на ESG. Політики рекламували переваги екологічності, обіцяючи нескінченну кількість нових робочих місць і більш здоровий спосіб життя. Ніхто не консультувався з технічними фахівцями або інженерами, щоб з’ясувати, чи справді ESG може допомогти захистити нас від нестачі енергії і стрибків цін.

Рішення – не в убивстві ESG. Нам потрібно набагато більше відновлюваних джерел енергії, якщо ми хочемо досягти кліматичних цілей ООН і уникнути майбутніх стрибків цін на енергоносії. Але водночас нам слід реалістично оцінювати тривалість переходу до «зеленої» економіки. На це підуть десятиліття. Ми не можемо поки що відмовитися від усіх видів викопного палива, якщо хочемо тримати світло включеним.

Насамперед ESG –  спроба приватного сектора спонукати бізнес до екологізації – потребує допомоги з боку урядів. Урядам необхідно фінансувати винайдення зелених технологій, таких як акумуляторні батареї, підвищувати стандарти енергоефективності в будинках і офісах, заохочувати енергозбереження та передусім справедливо оподатковувати викиди вуглецю. Нинішня енергетичний криза довела, що інвестування в ESG саме собою не може змінити світ достатньо швидко. Або без дорогих збоїв.