Де взяти кокс?

Вугільна галузь України переживає непрості часи. Так, у 2013 році обсяг видобутку коксівного вугілля в Україні становив 23,7 млн т, а в 2019-му вже в 4 рази менше – 6,3 млн т.

Почасти спад обумовлений втратою контролю над добувними підприємствами через конфлікт на Донбасі. «Краснодонвугілля» залишився на неконтрольованій території, і єдиним великим виробником коксівного вугілля в країні виявилося шахтоуправління «Покровське». Однак і там ситуація не райдужна: якщо в 2013 році родовище давало 8,3 млн т вугілля, то в 2019-му лише 5 млн т. У підприємства є поля, є можливість нарощувати видобуток – це найкраще коксівне вугілля в країні, на мій погляд – але немає на це достатньо коштів.

Зниження видобутку не могло не вплинути на роботу коксохімічної галузі України, що забезпечує металургів коксом для виробництва. За законом сполучених посудин, якщо в країні видобувається менше вугілля, його доводиться імпортувати. Ми були змушені закуповувати коксівне вугілля в США, Новій Зеландії, Австралії і навіть у Росії.

Що стосується перших трьох країн, то це дуже далекий імпорт. Це дорога логістика та вугілля з високою собівартістю. З Росії ж на сьогодні Україна імпортує близько 6 млн т коксівного вугілля, або 45% від потреби. У червні минулого року Москва запровадила спеціальні дозволи на експорт вугілля, тим самим ускладнивши процес закупівлі. Схоже, РФ використовує це як спроби впливу на українську промисловість, і допускати цього не можна.

Нестабільні поставки вугільних концентратів на Авдіївський коксохімзавод з різних причин (обстріли заводу, перебиті залізничні колії, економічна блокада ОРДЛО, яка під гаслами боротьби проти «торгівлі на крові» завдала колосальних збитків економіці України) призводили до майже повної зупинки заводу – до консервації половини підприємства і роботи решти потужностей на неприпустимо високих періодах коксування з виробництвом 2,5 тис. т на добу замість 10 тис. т.

Усе це позначилося на стані основних фондів підприємства. Зараз перед колективом і новим керівником заводу постали виклики – в умовах кризи знайти сили й ресурси для ремонтів і відновлення батарей. На жаль, в умовах розташування заводу майже на лінії фронту (до передової зараз близько 7 км, а був час, коли вона проходила практично через завод) годі й говорити про відновлення будівництва 4-ї батареї – надто великі ризики.

Надія на мирт для Авдіївки – це надія на розвиток заводу, а не лише на його підтримку. Налагодження видобутку коксівного вугілля всередині країни – стратегічне завдання для нас, адже сьогодні робота нашої металургійної галузі, яка дає кожну 8-му гривню у ВВП і кожне 11-те робоче місце, критично залежить від дій Росії, нашого основного конкурента на зовнішніх ринках. Тож налагодити вітчизняний видобуток коксівного вугілля – означає забезпечити свою незалежність та економічну безпеку.