Чого очікувати українським металургам у 2019 році

На початку 2019 року збільшилися ціни на сировину для виробництва сталі. Спочатку зросли ціни на металобрухт у Туреччині, основному ринку для цього матеріалу, – в середньому на 10% з початку року. Підприємствам доводилося купувати його за будь-яку ціну, яку пропонував ринок, оскільки не вистачало сировини для виконання наявних замовлень.

Потім сталася аварія на дамбі Vale у Бразилії, після якої ф’ючерси на залізну руду (62% Fe) підскочили протягом місяця з $74,6 за т до $88,5 за т. 8 лютого котирування доходили навіть до $92,3 за т. Vale тимчасово зупинила видобуток залізної руди на 11 підприємствах і оголосила форс-мажор за виконанням низки контрактів. За оцінками самої компанії, поставки залізорудної сировини скоротяться на 70 млн т на рік.

Зростанням сировинних котирувань скористалися металургійні підприємства, підвищивши ціни на свою продукцію. Можна сказати, що це цілком обґрунтовано – як з погляду нинішньої ринкової ситуації, так і з огляду на попередню динаміку, адже ціни на сталь неухильно падали ще з квітня минулого року, попри те, що котирування залізорудної сировини і коксівного вугілля з кінця літа зростали.

Загалом ринок сталі сьогодні перебуває в пошуку рівноважної ціни. За даними галузевих джерел, частина покупців погоджується купувати продукцію за нинішніми, високими, цінами, побоюючись, що складські запаси трейдерів вичерпаються й ціни піднімуться ще вище. Інші зайняли вичікувальну позицію, вважаючи, що нинішні ціни завищені. І не без підстав.

Поточне зростання цін на напівфабрикати і прокат має виражений регіональний характер. Ключовими драйверами зростання цін виступили Туреччина і Близький Схід (+10-15% з початку року). Китай, тим часом, не виправдав очікувань учасників ринку, підвищивши ціни в середньому лише на 5%. Європейський ринок демонструє різноспрямовану динаміку цін на металопродукцію, зокрема через загрозу рецесії в Італії та Німеччині.

І найголовніше: сповільнюється економіка основного драйвера світового ринку сталі – Китаю. Знижується будівельна активність у цій країні. Центробанк КНР робить спроби монетарного стимулювання економіки, проте потрібен час на перехід ліквідності з фінансового в реальний сектор економіки.

Високі запаси продукції на складах китайських постачальників вкотре доводять слабкість попиту всередині країни. Учасники ринку побоюються, що в березні-квітні китайським виробникам доведеться наростити експорт, щоб компенсувати низькі продажі на внутрішньому ринку. Такий варіант розвитку подій може призвести до надмірної пропозиції металопродукції та падіння цін на неї.

Тому в разі збереження слабкого попиту на сталь ціни знижуватимуться – як на сировину, так і на готову продукцію. (Зазвичай в умовах зниження попиту і падіння цін на сталь металургійні підприємства чинять тиск на постачальників сировини.) Винятком є ​​лише залізорудна сировина, ціни на яку підігріваються на тлі дефіциту. Утім, і цей фактор зберігатиметься лише доти, доки обмежена пропозиція бразильської залізної руди не компенсується поставками з інших джерел.

P.S. Окремо слід сказати про ціни на брухт. Важливо розуміти, що зростання попиту на нього у Туреччині, ключовому «ціноутворювачі», – тимчасовий. Турецька металургія – експортоорієнтована: в 2018 році понад половину виробленої всередині країни металопродукції було відправлено на експорт. Цього року турецьким виробникам буде набагато складніше експортувати свою продукцію через посилення протекціонізму в світі. Зокрема, Туреччина отримала низькі квоти на експорт арматури і катанки в ЄС, тому не зможе продовжувати поставки на рівні попереднього року. Згідно з оцінками Platts, турецька піврічна квота на арматуру вже вибрана. За очікуваннями Турецької асоціації експортерів сталі, експорт сталі з Туреччини в 2019 році може знизитися на 28%.

Матеріал опублікований тут.