Наприклад тим, що «Укрзалізниці» не буде чим возити зернові

6 листопада Кабінет Міністрів України прийняв рішення про запровадження ембарго на ввезення застарілих вагонів на територію країни. Сьогодні, 20 листопада, це рішення набирає чинності.

Подальшим кроком є заборона на експлуатацію вагонів з продовженим терміном служби. Поки що це лише ідея, але якщо спекуляції триватимуть, якщо рішення прийматимуть не з огляду на висновки фахівців, а на основі підтасованих думок і даних, то ймовірність реалізації такої ініціативи буде доволі великою.

Чим це небезпечно

Заборона на використання вагонів з продовженим терміном служби призведе до того, що велика частина вагонів в Україні, в тому числі тих, що перебувають у державній власності, будуть виведені з експлуатації.

Усі ті великі досягнення, які сьогодні декларують топ-менеджери УЗ, стосуються насамперед перевезень зернових. Вони наголошують, що налагодили маршрутні відправки, задіяли вагони ЦТЛ («Центр транспортної логістики» – філія УЗ) тощо. Чи замислювався хтось, що зерновози ЦТЛ – це переважно вагони з продовженим терміном експлуатації? І якщо ми заборонимо використання таких вагонів, то «Укрзалізниці» не буде чим возити зернові? Її вагони просто стануть непридатними.

Така сама ситуація спостерігається в інших сегментах вантажних вагонів і в пасажирському господарстві.

Чи ми заборонимо використовувати старі вагони тільки приватним перевізникам, а державному дозволимо «ризикувати безпекою» і «розбивати суспільну інфраструктуру»? А такі передумови вже є. Так, 5 листопада мережею УЗ було надіслану телеграфну вказівку, згідно з якою збільшено календарні нормативи періодичності ремонту вантажних вагонів, що перебувають у власності держперевізника. Виникає цілком закономірне питання: як таке можливо і чому це стосується лише вагонів «Укрзалізниці»?

Причини

Справа в тому, що заборону на експлуатацію вагонів з продовженим терміном служби часто аргументують тим, що такі вагони нібито погіршують державну інфраструктуру і несуть загрозу безпеці. Це щонайменше неправда.

Абсолютно всі вагони, які експлуатуються на залізницях України, – продовжені, непродовжені, нові – мають відповідати технічним вимогам. Під час прийняття рішення про продовження терміну служби ці вимоги враховуються. Тільки у разі якщо вагон відповідає цим нормативам, його випускають в експлуатацію.

Уявімо собі вантажний поїзд. У його складі їдуть вагони і новіші, і старші, зокрема ті, термін служби яких продовжили. Адже якщо вони їдуть в одному поїзді, то вони відповідають одним і тим самим нормативним документам і технічним нормативам. Адже не прописуються під кожен вагон окремі умови!

Тому жодних серйозних аргументів, технічних і економічних обґрунтувань для заборони на експлуатацію вантажних вагонів з продовженим терміном служби, на мій погляд, немає.

Еволюція vs революція

І все-таки поступово виводити старі вагони з експлуатації потрібно. Правда, робити це варто не революційним, а еволюційним шляхом. Як? Насамперед за рахунок створення умов, за яких купівля нових вагонів стане вигідною.

На сьогодні вартість одного нового вагона-цистерни становить близько $60 тис. Термін окупності такого вагона – у разі дотримання всіх фінансових показників – понад 20 років. Це дуже багато! Тож не дивно, що перевізники й вантажовласники часто вдаються до використання старих вагонів.

За яких умов придбання нових вагонів може стати вигідним? Якщо держава, наприклад, забезпечить вагонобудівникам доступне довгострокове фінансування. Ті зменшать свої виробничі витрати і, відповідно, знизять ціну на свою продукцію. Другий варіант – стимулювати вагонобудування через зниження витрат на експлуатацію нових вагонів для тих, хто їх купив.

Висновок

Якщо купівля нових вагонів буде економічно обґрунтованою, перевізники поступово стануть оновлювати свій парк, позбавляючись вагонів з продовженим терміном служби. Однак наразі нові вагони занадто дорогі, і ніхто не хоче їх купувати. У результаті вагонобудівники йдуть шляхом заборон і примусів.

Якщо ми позиціонуємо себе як правову державу, в якій працюють ринкові важелі, – це не шлях. Давайте лобіювати світле і хороше – підтримку вагонобудівників, створення робочих місць – стимулюючими, а не заборонними методами.