У 2019 році внаслідок зміцнення гривні ми втратили на товарному експорті близько $3-5 млрд

Моя особиста експертна оцінка платіжного балансу за підсумками 2019 року – фундаментальних причин для зміцнення гривні до основних резервних валют не було й немає.

Дуже добре, що наприкінці року НБУ дослухався до грудневих рекомендацій Ради Нацбанку і помітно поповнив золотовалютні резерви. І дуже погано, що цього не зробили впродовж року. Тоді коливання були б рівномірнішими, а золотовалютні резерви, можливо, – більшими.

Уважний аналіз підсумків минулого року свідчить, що торговий дефіцит у нас зріс на $0,75 млрд. Це небагато, але факт, що торговий баланс погіршився, залишається фактом. Усі спроби виправдатися, мовляв, насправді торговий дефіцит у співвідношенні з ВВП впав, – дитячий садочок. Співвідношення торгового сальдо і ВВП потрібне для оцінки ефекту впливу зовнішньої торгівлі на ВВП і для того, щоб зовнішні аналітики розуміли: $12 млрд дефіциту, наприклад, – це багато чи мало для України. Коли на міжбанку є дефіцит валюти, він вимірюється не у відсотках від ВВП, а у доларах США або євро.

Друге, на що слід звернути увагу, – збільшення розриву між обсягами імпорту та експорту товарів. За рік цей розрив збільшився з $12,7 млрд до $13,9 млрд. Це відбулося в тому числі через сильну гривню. При чому український експорт не падав, а демонстрував безумовну тенденцію до зростання, збільшившись з $56 млрд до $60 млрд. На мою думку, зростання відбулося завдяки сприятливій ціновій кон’юнктурі для нашого експорту на зовнішніх ринках і гарному врожаю 2019 року. Розповіді про те, що зміцнення гривні майже не вплинуло на експорт, – цілковита маячня, адже негативний вплив був. Самі виробники оцінюють його у обсягах виторгу від 5 до 15%, і якщо брати їхні висновки за основу, то в середньому через зміцнення гривні на товарному експорті ми втратили близько $3-5 млрд. З огляду на наші спроби взяти у МВФ $5,5 млрд, для України це помітна сума.

Тепер що стосується фінансової частини. Безумовний позитивний влив зміцнення гривні чинить на зовнішній борг. Негативний – на всі ті доходи держбюджету, які залежали від курсу, ПДВ за імпортом, акцизи тощо. Додамо сюди і втрати за податками експортерів, які недоотримали $3-5 млрд валютного виторгу (про ці втрати чомусь часто забувають). Певні питання залишаються і до оцінок щодо припливу коштів заробітчан: у 2019 році ця стаття зросла з $11,5 млрд до $12,9 млрд. Мало хто знає, але значна частина цієї статті оцінюється не за рухом живих грошей, а за дооцінками НБУ. Звісно, дооцінки потрібні – це специфіка нашої економіки, тому це об’єктивна необхідність. Але щодо цих дооцінок, принаймні в мене, є багато питань. Тобто ця стаття платіжного балансу не є надійною і гарантованою в плані фактичного припливу валюти.

Оригінальну версію тексту читайте тут