Час змін. Чому Україні потрібно робити ставку на промисловість

27 травня під час онлайн-форуму «Next Normality & Industry 4.0: Let’s prepare», який проводила Асоціація підприємств промислової автоматизації України, Володимир Власюк, директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза», розповів про розроблений провідними експертами за його участі стратегічний план економічного розвитку України.

Хоча в світі та в країні розгорнулася коронавірусна криза, це, на думку експерта, не є перешкодою для впровадження новацій. Криза – хороший час для початку нового, вважає Володимир Власюк. GMK Center публікує ключові тези його виступу.

З часів незалежності в різні кризові періоди обсяг ВВП України постійно скорочувався, жодного разу не повернувшись до попереднього рівня. Економіка падала й не вставала на ноги. Очікувалося, що у 2020-му ситуація зміниться, але, вочевидь, цьогорічний ВВП буде знову нижче, ніж у попередньому році.

Економічне падіння України пов’язане не лише з коронавірусом – причина більш глибока і системна, а саме – занепад промислового виробництва. Індекс промислового виробництва в Україні з 2012 року неухильно знижується. Частка переробної промисловості значно нижча, ніж, наприклад, у Польщі, Туреччині, Словаччині.

Тож нам потрібна сконцентрована державна політика зі створення переробної промисловості, яка збалансує решту економіки.

Яка обробна промисловість може бути в Україні? Проаналізувавши людський капітал, сировинну базу, внутрішній попит на продукцію переробної промисловості та інвестиційний попит на реконструкцію інфраструктури, ми дійшли висновку, що в Україні є всі передумови для створення нової диверсифікованої технологічної обробної промисловості. Це передусім поглиблена переробка сировини, зокрема сільськогосподарської, та різні індустріальні проекти.

Які напрями державної політики на першому етапі індустріального розвитку ми пропонуємо:

1. Реконструкція енергетичної і транспортної інфраструктури за участю вітчизняних виробників (сумарна вартість таких інвестицій в інфраструктуру до 2030 року становить близько $140 млрд);
2. Будівництво заводів з переробки сільськогосподарської сировини (експорт зерна у 2019 році становив 56,5 млн т, або 77% від обсягів виробництва);
3. Будівництво імпортозаміщувальних заводів у таких галузях:

• нафтопродукти – імпорт у 2018 році становив $6,5 млрд;
• автопромисловість – імпорт $3,1 млрд;
• металовироби – імпорт $1,3 млрд;
• нафтохімія (пластик) – імпорт $1,3 млрд;
• пестициди – імпорт $1,0 млрд.

Де брати кошти?

В Україні склалася парадоксальна ситуація. Коли потрібні кошти на розвиток банківської структури, вони завжди знаходяться: здійснюється емісія, випускаються облігації внутрішньої державної позики і таке інше. Те саме відбувається для підтримки «Нафтогазу» та соціальних програм. При цьому жодного разу не підтримувалася промисловість. Тобто питання не в коштах, а в пріоритетах.

Отже, спочатку слід створити бюджет розвитку, в якому зарезервувати кошти для розвитку інституцій, збільшити видатки на інфраструктуру, на підготовку спеціалістів. Я, наприклад, створив би національний фонд структурної трансформації, фермерський аграрно-індустріальний фонд, фонд розвитку інновацій.

Зрештою, важлива й комунікаційна політика. Настрої в країні необхідно міняти. Якщо в країні панують зневіра та апатія, ніхто не будуватиме тут нове підприємство.

Висновок

Держава повинна очолити процес новітнього індустріального розвитку. Метою цього процесу має стати створення сучасної новітньої обробної промисловості. Державі треба змінити свої підходи, почати інвестувати в інфраструктуру, підготовку спеціалістів. А також створити систему інституцій, преференцій, які стимулюють розвиток обробної промисловості. Тобто показати своїм прикладом і своїми діями, що вона зацікавлена в розвитку переробної промисловості. Якщо це не почне робити держава, ніхто інший цього не зробить.