Бізнес потребує довгострокового доступу до перетину при імпорті е/енергії

Для нормального ринкового планування, а не тільки роботи на спотових ринках, імпортери електроенергії повинні мати гарантію того, що вони зможуть постачати ресурс в Україну. Зараз доступні лише короткострокові контакти на бронювання міждержавного перетину. Проведення аукціонів на доступ до перетину на більші терміни часу дозволить збалансувати ринки та внести в його діяльність прогнозованість.

GMK Center наводить тези виступу директора ТОВ «Дніпросталь-Енерго» Василя Гончарука на круглому столі «Ринок електроенергії України: виклики для промисловості та ГМК».

Проблема зростання вартості е/енергії

Підвищення тарифів на е/енергію – критичний фактор для промислових підприємств, які орієнтовані на експорт. Зокрема, для компанії “ІНТЕРПАЙП”, яка є провідним виробником трубної та залізничної продукції. Зростання її собівартості суттєво знижує нашу конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Згідно з нашими розрахунками, останнє підвищення граничних цін (прайс-кепів) призведе до подорожчання е/енергії для наших підприємств до 26%. Особливо негативно це вплине на перспективи роботи наших електросталеплавильних потужностей, які споживають величезні обсяги е/енергії.

Формальні аргументи і реальні умови

Підняття прайс-кепів пояснюється інтеграцією українського ринку до європейської моделі та створенням умов для імпорту електроенергії. Однак в обох випадках виникають принципові зауваження.

У Європі граничні ціни виконують технічну, а не ціноутворюючу функцію. Там також існують інструменти довгострокового ціноутворення – контракти на квартал, пів року чи рік, що дають змогу прогнозувати та фіксувати ціни. В Україні ж такого інструментарію фактично немає.

Також нам бракує прозорості: інформація про дефіцит або профіцит е/енергії в системі обмежена або з’являється у вигляді чуток і неперевіреної інформації. У таких умовах підвищення верхнього прайс-кепу лише змушує трейдерів страхувати себе, закуповуючи ресурс за максимальною ціною. В результаті прайс-кеп перетворюється з технічного обмеження на фактичного маркет-мейкера, що формує ринкову ціну.

Зі свого боку європейські ринки передбачають доступність інформації через платформи інсайдерської інформації щодо дефіциту або профіциту в енергосистемі. Тобто постачальник-трейдер має інформацію для прийняття певних рішень по своїй позиції, по стану ринку, що дає можливість правильно прогнозувати ціну як в портфелі, так і свою позицію на спотових ринках.

Імпорт: потенціал без механізму

Підвищення ціни на внутрішньому ринку саме по собі не гарантує імпорту електроенергії. Наявність потенційної різниці в цінах не дорівнює гарантованому постачанню. Для реального імпорту потрібні довгострокові доступи до міждержавного перетину – на квартал, пів року або рік. Лише в такому випадку трейдери можуть залучати імпортний ресурс не тільки з поточних спотових ринків, а й на базі форвардних контрактів, формуючи збалансований портфель.

Сьогодні ж трейдинг працює в режимі «день у день», що унеможливлює завчасне планування імпорту. Як можна підписувати «довгий» контракт та шукати ресурс, якщо ти його фактично не зможеш постачати в Україну. І з цим ресурсом потрібно в країні-експортері щось буде робити. Це значний ризик, який стримує імпортерів.

Якщо Україна дійсно інтегрується в європейський енергоринок і переходить до повноцінної ліберальної моделі ринку, проводить маркет-каплінг, необхідно впроваджувати всі відповідні інструменти:

• довгострокові контракти;
• доступні платформи обміну інформацією;
• ринкове прогнозування.

Просте підвищення граничної ціни без усіх супровідних інструментів – це перекладання навантаження на споживача, а не ринкова лібералізація.

Публічні консультації та процедури

Ще один важливий аспект – відсутність реального механізму обговорення підвищення тарифів. Наприклад, через воєнний стан (відповідно до вимог постанов НКРЕКП №848 від 09.05.2023 та №349 від 26.03.2022) обговорення тарифів на розподіл електроенергії (ОСР) у серпні цього року відбувається без участі споживачів. Зауваження можна надати лише у письмовій формі до вже підготовлених проєктів постанов. Наприклад: «було 1 грн, стало 1,20 грн» – без пояснення обґрунтувань чи деталей розрахунків. У таких умовах вплив споживачів на прийняття рішень є мінімальним, а прозорість процесу – сумнівною.