$126 за тонну, або як підфартило українській металургії

Вчора на світовому ринку за тонну залізорудної сировини готові були платити $126. Зараз ціна знизилася до $123,19, але п’ятирічний рекорд все одно поставлено. Чому підскочила ціна?

Через погану погоду в Австралії було знижено прогнози з місцевого видобутку ЗРС. Виробництво у Бразилії, тим часом, залишається на низькому рівні через аварію на дамбі хвостосховища Vale, що привела до людських жертв і звернення інвесторів до компаній ГМК щодо дотримання ними техніки безпеки. До цього букету додалося зростання цін на сталь у КНР, оскільки влада через забруднення навколишнього середовища закрила виробництво у місті Таншань провінції Хебей.

Тобто, як і завжди, рух ціни на ринку пояснюється ринковими обставинами.

Хочу акцентувати увагу на двох речах, які дадуть зрозуміти, як ця тенденція вплине на Україну і що буде далі:

1. Оскільки майже всі наші виробництва забезпечені власною ЗРС і її собівартість не змінилась, а в світі всі металурги після здороження ЗРС відчули зниження операційної маржі та скорочення попиту на сталь, що дорожчала не такими темпами, як ЗРС, то низький рівень сталевого переділу зіграв свою роль. На практиці це означає, що краще купувати у місцевих металургів болванки, заготовки й інші напівфабрикати, з яких потім у ЄС або навіть у Азії виходить гарний швелер, балка і навіть лист, ніж вивозити з України ЗРС. Попит на нашу «напівсировину» буде високим, бо її виробництва не торкнулись ті фактори, які вплинули на інших виробників. Імовірно, це добре позначиться на нашому експорті.
2. Мало хто з тих, хто прогнозує ціну ЗРС, звернув увагу на зміст і сутність звернення міжнародних інвесторів до залізорудних компаній. Вони погрожували перестати купувати акції тих компаній, які не приділяють уваги техніці безпеки в процесі експлуатації хвостосховищ (відстійників брудних відходів від шахт та кар’єрів).

Для розуміння того, що це таке, я вам наведу спогади з дитинства. На малюнку зображена частина міста Кривий Ріг, зовсім недалеко від центра міста – 95-го кварталу. Зеленим виділена лінія швидкісного трамваю, або, як його називають у місті, «метро». Вона багато років стояла на дамбі відстійника.

Синім виділена площа великого відстійника, а червоним – приватний сектор, де живуть люди. На карту потрапило тільки 20% території з житловою забудовою. Так от перепад висоти між відстійником і житловою зоною з мальовничою річкою Саксагань сягає десь метрів 30-40. Прорив відстійника просто поховав би там людей заживо і забруднив би річку, одночасно знесло б і лінію метро. До цього часу виробник старався не допустити катастрофи і за десяток років осушив відстійник. Утім, це призвело до того, що майже висох і мальовничий ставок, де ми колись у дитинстві ловили товстеньких карасиків (місце помічене чорним хрестиком).

І таких випадків з відстійниками по світу безліч, і усунути їх за 3-6 місяців неможливо. Це неабиякі капіталовкладення, і вони впливають на екологію. Тому і виробництво ЗРС у Бразилії швидко не відновлюється, а в Австралії – «погана погода».

Усі ці цінові пригоди на ринку ЗРС надовго. Так просто до $60 за тону ціна ЗРС вже не впаде. Для наших металургів це добре, через їх специфіку, яку вибудовували наші лідери галузі.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал тут