Владимир Адрианов: «Мы начали отставать с гармонизацией стандартов» Владимир Адрианов: «Мы начали отставать с гармонизацией стандартов»

Заступник директора ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського» – про розроблення стандартів з BIM-технологій

Сталеве будівництво в Україні залежить не лише від економічної кон’юнктури та вибору замовниками виду будматеріалу, а й від нормативної бази. Остання ми отримали в спадок від СРСР, але за роки незалежності з’явилася національна нормативна база.

Паралельно з українським нормотворенням активно розвивається європейська та міжнародна гілка стандартизації. Гармонізація з міжнародними стандартами дає змогу підвищувати конкурентоспроможність українських металоконструкцій за кордоном і збільшувати експортні поставки. Зворотною стороною медалі є те, що роботи з гармонізації багато в чому тримаються на ентузіазмі профільних фахівців за фінансової допомоги бізнесу.

Про поточну і перспективну ситуації в розробленні та затвердженні нормативної бази у сфері сталевого будівництва в інтерв’ю GMK Center розповів Володимир Адріанов, заступник директора Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, керівник комітету з нормативно-технічної діяльності Асоціації «Український центр сталевого будівництва» (УЦСБ).

Над чим зараз працює Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського?

– Наш інститут є базовою організацією з розроблення нормативної бази у сфері проєктування, виготовлення та монтажу будівельних металоконструкцій – це наша зона відповідальності.

Сьогодні нормативна база з металобудівництва характеризується наявністю двох напрямів. Перший – національна нормативна база – це будівельні норми (ДБН і ГБН), а також стандарти на продукцію будівельного призначення та, на жаль, досі чинні СНиП колишнього СРСР.

Паралельно з українським нормативним напрямом дуже активно розвивається європейська і міжнародна гілка стандартизації. Її особливість – це насамперед єврокоди (європейські стандарти з проєктування металоконструкцій) і європейські стандарти на продукцію, в тому числі – чотири частини стандарту EN 1090, які визначають всю структуру з виготовлення та монтажу конструкцій з металу.

Що дає європейська стандартизація?

– По-перше, – це ознайомлення з передовими технологіями, тому що єврокоди – лідери у світі із впровадження останніх досягнень у сфері проєктування металоконструкцій.

По-друге, це дає можливість вітчизняним виробникам будівельних металоконструкцій підвищити рівень конкурентоспроможності та збільшити обсяги постачання своєї продукції на ринок Європи й в інші частини світу.

Інститут активно займається оновленням і вдосконаленням наявної нормативної бази у сфері металобудівництва. Минулого року ми вже почали вносити зміни в базові будівельні норми з проєктування металоконструкцій (ДБН В.2.6-198 «Сталеві конструкції. Норми проєктування»).

Цього року плануємо внести зміни в основні два документи національної гілки – це стандарти ДСТУ Б В.2.6-199 «Конструкції сталеві будівельні. Вимоги до виготовлення» і ДСТУ Б В.2.6-200 «Конструкції сталеві будівельні. Вимоги до монтажу». Ці два стандарти мають бути сучасними й актуальними.

Крім того, будуть внесені зміни в систему проєктування будівельних металоконструкцій – це перехід від традиційної наявної двухстадийной системи проєктування (КМ і КМД) до одностадійної. Наші фахівці вже розпочали оновлення базового стандарту з проєктування антикорозійного захисту металоконструкцій (ДСТУ Б В.2.6-193). Паралельно здійснюємо гармонізацію змін з єврокодам – це дуже важливо, тому що з 58 частин єврокодів 26 присвячені проєктуванню металоконструкцій.

Здійснений аналіз чинної нормативної бази свідчить, що у сфері металобудівництва діють близько 140 нормативних документів національної гілки і понад 150 міжнародних і європейських стандартів. Таким чином, кількість чинних в Україні міжнародних та європейських стандартів перевищує число національних НТД. Євроінтеграція приносить свої плоди.

Чи по силах така масштабна робота одному інституту?

– Тут усе залежить не від бажань, а від можливостей. У нас сьогодні фінансування розроблення і зміни будівельних норм здійснюється за рахунок бюджету по лінії Мінрегіону. Виходячи з їхніх можливостей, вони замовляють, а ми займаємося цією роботою.

Питання стандартизації є набагато складнішим. Ця сфера перейшла від центральних органів виконавчої влади до зони відповідальності національного органу стандартизації. З цієї причини четвертий рік Мінрегіон не спрямовує бюджетні кошти ні на розроблення національних стандартів, ні на гармонізацію євростандартів. Якби не допомога бізнесу в особі таких структур, як УЦСС, Конфедерація будівельників України, і деяких інших, ми взагалі заморозили б цю роботу. Маю надію, що з поточного року Мінрегіон все-таки зможе спрямувати необхідні бюджетні кошти вже на розвиток стандартизації в галузі.

Якби держава фінансово забезпечувала роботу з гармонізації міжнародних і європейських стандартів, то це позитивно вплинуло б на підвищення технічного рівня будівельної галузі та розширило б можливості для наших підприємств щодо виходу на міжнародні ринки зі своєю продукцією.

Гармонізація з європейськими нормами здійснюється в рамках загальної євроінтеграції країни чи тому, що українським виробникам потрібно підвищувати конкурентоспроможність?

– По суті, з обох цих причин. Кілька років тому в практику технічного регулювання увійшов термін «технічний регламент». Це загальні вимоги до будівельних виробів, будівель і споруд, зокрема й до будівельних конструкцій, які мають бути конкретизовані в будівельних нормах і стандартах.

Минулого року Україна прийняла закон про надання будівельної продукції на ринку, який імплементує технічний регламент ЄС №305/2011. Під цей регламент необхідно гармонізувати близько 500 нормативних документів. І це першочергове завдання.

Друге завдання – це підвищення конкурентоспроможності виробництва за рахунок впровадження європейських та міжнародних стандартів.

Як відбувається гармонізація стандартів? Це дослівний переклад чи адаптація тексту з поправкою на українську специфіку?

– Гармонізація української нормативної бази з європейською здійснюється двома шляхами. Перший – без перекладу. Тобто ми приймаємо текст оригіналу англійською мовою за стандарт і впроваджуємо його у сферу виробництва.

Другий шлях – переклад українською мовою і впровадження. Однак, з огляду на невисоку підготовленість фахівців галузі в частині знання англійської мови, наша принципова позиція щодо гармонізації європейських стандартів – робити це переважно методом перекладу.

Можуть бути винятки. Наприклад, є унікальна продукція, яку випускає одне-два підприємства в Україні. Ми можемо піти на послаблення шляхом гармонізації стандарту стосовно виробленої ними продукції методом оригіналу, а підприємства самі перекладуть його з англійської та випускатимуть свою продукцію відповідно до міжнародних вимог.

Однак більшість стандартів, якщо можна так сказати, – масового використання, які стосуватимуться роботи понад 2 тис. організацій і компаній. У середовищі цих користувачів потрібно узгодити термінологію і вирішити низку інших питань. Тому ми категорично наполягаємо, що масові стандарти у сфері металобудівництва мають бути обов’язково гармонізовані методом перекладу. У нас є кваліфіковані перекладачі, і ми готові сьогодні за наявності замовлень і бюджету випускати щорічно велику кількість необхідних стандартів українською мовою.

На тлі стрімкої зміни стандартів, чи не завалені наші виробники постійним потоком нормативних новацій?

– Думаю ні. У загальному переліку стандартів є документи зі статусом регламентних технічних умов. Ці стандарти в разі їх добровільного застосування слугуватимуть доказом виконання вимог Технічного регламенту. Є два шляхи. Або виробник декларує, що його продукція відповідає європейському стандарту EN 1090, і може виходити на ринок. Або ж він сертифікує добровільно своє виробництво або продукцію за цим самим стандартом. Тому на сьогодні відставання стандартів не є надто принциповим. Якщо підприємство вже націлене на ринок і має сертифікат за EN 1090, то воно зможе внести необхідні зміни в свої виробничі процеси. Я тут не бачу великої проблеми.

Сучасні стандарти потрібні також для інших цілей. Слід пам’ятати, що в нас сьогодні в профільних вузах студенти вивчають у тому числі єврокоди і євростандарти. От вони й мають вчитися за чинними міжнародними стандартами. Крім того, підготовка, перепідготовка кадрів та сертифікація фахівців у сфері проєктування також мають здійснюватися відповідно до вимог сучасної нормативної бази.

З якими проблемами ви стикаєтеся в процесі гармонізації та впровадження стандартів?

– Новий закон України щодо імплементації технічного регламенту ЄС №305/2011 визначає комплекс заходів щодо перебудови всієї сфери будівництва і виготовлення будівельної продукції зокрема. Там нові вимоги, нові підходи, які кореспондуються з вимогами світового ринку.

Інакше кажучи, ми маємо за кілька років організаційно підготуватися до розширення виходу своєї продукції на європейський ринок. Однак у цій організаційній роботі не можна втратити темпи гармонізації та оновлення нормативної бази. Це все дуже пов’язано. Якщо в нас не буде сучасної нормативної бази, наші виробники не зможуть бути конкурентноспроможними. Проблема в тому, що ми почали в останні роки серйозно відставати з гармонізацією стандартів. Європа й решта світу не стоїть на місці. Вони щороку затверджують нові стандарти, які ми застосовуємо зі значним запізненням.

Нам потрібно інтенсифікувати цей процес. Ми звертаємося по лінії громадських організацій до центральних органів виконавчої влади за допомогою у вирішенні цієї проблеми, і це нас дуже тривожить.

Наскільки загалом актуальною є на сьогодні українська нормативна база щодо металобудівництва?

– Якщо ми говоримо про заводи з історією та кваліфікованими кадрами, то наявна нормативна база, наша і європейська, сьогодні дає їм змогу впевнено почуватися на будівельному ринку.

Але є дуже багато невеликих підприємств, які заявляють, що вони можуть займатися всім в галузі металобудівництва, але не мають ні досвіду, ні технічних можливостей, ні фахівців. Тобто вони не готові відповідати жорстким вимогам сучасної нормативної бази. Українське металобудівництво є конкурентоспроможним на міжнародних ринках. І нам не можна втрачати ці позиції в жодному разі. А сучасна нормативна база має сприяти їх зміцненню.

Які ви можете відзначити подальші напрями вдосконалення теоретичних підходів до роботи галузі?

– Крім вдосконалення нашої національної нормативної бази та продовження роботи з гармонізації міжнародних і європейських стандартів у сфері металоконструкцій, ми взялися до абсолютно нового напряму в будівельній практиці – розроблення стандартів щодо BIM-технологій.

Наразі розглядається питання затвердження Концепції щодо впровадження ВIМ-технології в будівництві на рівні уряду.

На замовлення бізнес-асоціацій в будівельній галузі наш інститут підготовив і впровадив 20 стандартів з BIM, що дає можливість розпочати роботу із внесення необхідних змін до будівельних норм та взятися за реальне проєктування й будівництво об’єктів із застосуванням сучасних цифрових технологій.

У BIM-технологіях ми бачимо значні резерви підвищення конкурентоспроможності металоконструкцій. Ефект від їх впровадження відчують всі – і проєктувальники, і будівельники, і замовники.

На вашу думку, що загалом заважає розвитку сталевого будівництва в Україні?

– Це багатогранне питання. Для початку потрібно розуміти, що ще за часів СРСР використання металу в будівництві було обмежене. Метал вважався стратегічною сировиною, і тому активно розвивалося будівництво на основі залізобетонних конструкцій. Такі стереотипи живі й досі. Наприклад, навіть у профільних закладах вищої освіти більше уваги приділяється залізобетонним конструкціям, ніж металевим. Поступово це змінюється, тому що метал дедалі активніше доводить свою ефективність як будівельний матеріал.

Крім того, серед замовників також є свої стереотипи – вони спочатку віддають пріоритет залізобетонним конструкціям у будівництві будівель, а металеві розглядають як альтернативу. Часто замовники навіть не прораховують переваги застосування металевих конструкцій. При цьому в різних об’єктах можуть бути різні ситуації: в одних ефективнішим є бетон, в інших – метал. В ідеальному варіанті для кожного об’єкта необхідно проводити порівняльний аналіз – які конструкції, з якого матеріалу будуть більш ефективними для будівництва, особливо з огляду на експлуатацію об’єктів.

Метал має низку істотних переваг перед бетонними конструкціями. По-перше, легко робити перепланування наявних будівель і споруд. Зменшується навантаження на фундамент і, відповідно, зменшується його вартість. Що ще слід урахувати – у процесі проєктування об’єкта й вибору матеріалу конструкцій проєктувальник має спрогнозувати, що буде з цим матеріалом після закінчення експлуатації об’єкта. Утилізація бетону є вкрай проблематичною, тоді як метал майже повністю може йти на переплавку.

Усім зацікавленим учасникам ринку необхідно більше пропагувати метал як ефективний будівельний матеріал. У розвинених країнах метал набагато ширше застосовується в будівництві, ніж в Україні. Якщо ми, використовуючи сучасну нормативну базу, будемо створювати ефективні проєкти, заводи й монтажні організації забезпечуватимуть високу якість продукції та робіт, а вітчизняна металургія поставлятиме необхідний прокат, то це й буде запорукою зростання обсягів використання металевих конструкцій у капітальному будівництві.