Сергій Кудрявцев: «Експорт феросплавів до Туреччини скоротився на 40%»

Виконавчий директор УкрФА – про результати діяльності феросплавної галузі та перспективи 2019-го

Про вплив зовнішньої та внутрішньої кон’юнктури на ринок феросплавів, про підсумки минулого року й перспективи 2019-го, про наслідки регуляторних ініціатив держави для галузі кореспондент GMK Center поговорив з виконавчим директором Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції Сергієм Кудрявцевим.

C якими результатами феросплавна галузь закінчила минулий рік?

– Українські виробники феросплавів у 2018 році збільшили виробництво на 0,8% – до 1,035 млн т. Виробництво феромарганцю впало на 30,6% – до 79,4 тис. т. Але на 6% – до 859,6 тис. т – збільшився випуск силікомарганцю.

На роботу українських феросплавних заводів вплинуло приховане збільшення тарифів на залізничні вантажоперевезення, світове зниження цін на феросплавну продукцію, коливання цін на марганцеву сировину. Це ускладнило планування роботи заводів.

Скільки продукції експортували минулого року?

– Обсяг експорту феросплавів у 2018 році знизився на 3,5% – до 904,3 тис. т. У фінансовому виразі експорт скоротився на 12,3% – до $977,8 млн. Найбільшими експортними ринками для українських феросплавів є Європа й Азія. Європейський експорт показав зростання в тоннах на 3,7% – до 517,1 тис. т. Але вартість впала на 4% – до $599,9 млн.

Азійський експорт показав зниження: у фізичному виразі – на 12,4%, до 286,6 тис. т, а у фінансовому – на 24,2%, до $279,6 млн. Але за окремими країнами Азії експорт феросплавів істотно зріс, а саме – в Китай, Індонезію, Бахрейн, ОАЕ, Оман і Саудівську Аравію. Однак обсяги експорту в ці країни не дуже значні порівняно з найбільшим імпортером українських феросплавів – Туреччиною.

Що відбувається з експортом до Туреччини?

– Туреччина для нас цікавий ринок. У країні немає свого виробництва феросплавів. А отже, немає ймовірності потрапити під антидемпінгове розслідування. Доставка Чорним морем швидка і зручна.

У Туреччині багато електрометалургійних потужностей, зростає металовиробництво. Турецьким переробникам вигідно споживати український брухт і феросплави. Але у 2018 році експорт феросплавів до Туреччини скоротився на 40,8% – до $164 млн. Частка Туреччини в загальному обсязі експорту українських феросплавів знизилася з 25% до 16,8%.

Причин тут кілька. Період дії режиму безмитної торгівлі з Туреччиною закінчився, а його продовження затягнулося. Це було пов’язано з позицією нашої швейної галузі. І з 1 січня 2018 року почалася дія мита (феросилікомарганець, феромарганець, феросиліцій по 5%) на феросплавну продукцію.

Довідка GMK Center:

Переговори з Туреччиною про створення зони вільної торгівлі – одні з найтриваліших для України. На офіційному рівні країни почали обговорювати створення ЗВТ близько 10 років тому. Анкара зацікавлена в лібералізації торгівлі промисловою продукцією і не готова говорити про спрощення торгівлі сільськогосподарськими товарами. Відповідно, ЗВТ, яка охоплювала б тільки промисловий сектор, вкрай невигідна для України. Наприклад, вітчизняні виробники текстилю, одягу та взуття регулярно звертаються до влади з вимогою припинити спроби лібералізації зовнішньої торгівлі, зокрема з Туреччиною. Тим часом зовнішньоторговельний оборот між нашими країнами залишається профіцитним. У 2018 році Україна експортувала до Туреччини товарів на $2,352 млрд, імпортувала – на $1,714 млрд.

Також у серпні 2018 року США в два рази збільшили митні тарифи на імпорт продукції зі сталі (до 50%) та алюмінію (до 20%) з Туреччини. Це негативно позначилося на турецькій металургійній галузі й на споживанні українських феросплавів.

Розкажіть про цінову ситуацію на світовому ринку.

– Через надмірну пропозицію марганцевої руди і брак виробничих потужностей ціни на сировину пішли вниз. Зокрема, через посилення екологічних норм виробництво феросплавів у Європі скорочується. Крім того, минулого року на ціни вплинув низький попит на сировину з боку феросплавників.

Чи є попит на феросплави на внутрішньому ринку?

– Внутрішній ринок поступово оживає. Минулого році внутрішнє споживання феросплавів зросло на 1,6% – до понад 230 тис. т.

Покращити цей показник можна шляхом запровадження загороджувального мита на імпортні феросплави. Цього галузь домагається з 2004 року. Її розмір має бути на рівні тієї ціни, за якою сьогодні «Метінвест» купує імпортну феросплавну продукцію.

Українським металургам потрібні феросилікомарганець, феромарганець і феросиліцій певної якості та певного хімічного складу. Феросплави з Індії, наприклад, можуть бути дешевшими. Але вони іншого складу, а їх поставки розтягнуті в часі. Тоді як нашим металургам вони потрібні тут і зараз.

Українські феросплавники йдуть назустріч металургам. Однак змушені контрактувати всю лінійку, щоби був завантажений весь виробничий комплекс. Металургам такий розклад не завжди вигідний.

З якими основними проблемами зараз стикаються українські виробники феросплавів?

– Головна проблема – високі ціни на електроенергію. Питома вага витрат на електроенергію в собівартості різних видів феросплавів відрізняється, але може доходити до 40%. Скасування з 1 січня диференційованого тарифу на електроенергію (нічний тариф) погіршило ситуацію. Раніше феросплавні підприємства могли працювати за гнучким графіком, наприклад, у нічний час. Тепер робота феросплавних заводів (НФЗ, ЗФЗ), як великих споживачів електроенергії, вже не виконуватиме функції вирівнювання добового споживання в енергосистемі. Це ставить під загрозу працездатність всієї енергосистеми України.

Також в новій моделі енергоринку збереглося і перехресне субсидування придбання електроенергії населенням за рахунок високих цін для промисловості.

Наслідком скасування нічного тарифу стало зростання собівартості випуску феросплавів. Ціна на електроенергію у наших конкурентів у Малайзії, Індії, Бразилії, ПАР нижче, ніж в Україні. Нижче там і собівартість виробництва феросплавів, тому їхня продукція є більш конкурентоспроможною за ціною на українському ринку.

Виробники з Малайзії активізувалися на європейському й турецькому ринках. Це може призвести до зниження обсягу українських поставок. Ми поки що тримаємося щодо якості за рахунок великого обсягу виробництва і високого вмісту марганцю в продукції.

Після запровадження на енергоринку з 1 липня електронної системи передачі інформації про облік, яка має обслуговувати ринок «на добу вперед» і внутрішньодобовий ринок, ціни на електроенергію зростуть ще більше. Це також спричинить зростання вартості феросплавної продукції.

Підприємства галузі придумали якісь компенсатори?

– Компенсувати зростання цін на електроенергію можна за рахунок заморожування інвестиційних програм феросплавних заводів в частині екології або скорочення динаміки зростання зарплат. Це неминуче призведе до відтоку кадрів.

Феросплавні заводи вже давно почали знижувати енерговитратність виробництва: нові форми і склад електродів, нова футировка печей тощо. Скрізь, де можна, підприємства вже знизили споживання електроенергії. Але специфіка виробництва феросплавів така, що на виробничих процесах складно істотно знизити енергоспоживання.

Чи відчуває галузь проблеми з вантажоперевезеннями? Які втрати може понести галузь у результаті підвищення тарифів на залізничні вантажоперевезення?

– Збільшення тарифів на вантажоперевезення 2017 року не привело до підвищення якості послуг. Феросплавники відчувають приховане зростання вартості вантажоперевезень, яке виявляться в затримці подачі вагонів і формування составів, збільшенні термінів доставки вантажів у точку призначення, відсутності охорони вагонів і, як наслідок, втрати від крадіжок під час перевезення продукції. Усе це призведе до зростання собівартості та зниження конкурентоспроможності на експортних ринках.

Можливі втрати всієї галузі наразі підраховуються. Для кожного підприємства вони будуть відрізнятися залежно від розміру, специфіки виробничих процесів. Для всіх підприємств феросплавної галузі вони становитимуть десятки і сотні мільйонів гривень.

Яким ви бачите вирішення проблеми постійного зростання вартості вантажоперевезень?

– Вирішенням проблеми, на нашу думку, може бути посилення відповідальності «Укрзалізниці». А саме – стягнення 5% від тарифу на вантажоперевезення за порушення термінів доставки вантажів і покладання на держперевізника витрат на охорону вантажу, які зараз лежать на вантажовідправнику.

Також ми очікуємо, що ситуацію може змінити створення Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сфері транспорту. Це передбачено в законопроекті «Про залізничний транспорт України» (№9512). Регулятор встановлюватиму тарифи на вантажоперевезення, виходячи з реальної собівартості таких послуг і її зростання.

Чи є діалог між галуззю і державою?

– Ми говоримо про необхідність захисту національного товаровиробника так, як це робить Європа. Якщо нас душать цінами на електроенергію й екологічними вимогами, то що ми отримуємо натомість? У державі немає органу, який відповідав би за промислову політику. Функції ліквідованого в 2014 році Міністерства промислової політики передані департаменту промполітики Мінекономрозвитку, який належним чином не займається питаннями промисловості. Вважається, що всі питання щодо промисловості має врегулювати ринок, але він може «дорегулювати» до того, що всі виїдуть працювати до Польщі.

Я вважаю, що державі для діалогу з промисловістю потрібна не лише політична воля, а й спеціальний орган, який цікавився б тим, чим живе реальний сектор економіки і що потрібно поліпшити. Департамент промполітики МЕРТ не виконує ці функції.