Exclusive Олександр Каленков: «У Брюсселі ми знайшли розуміння щодо обмеження експорту брухту з України»

Президент ОП «Укрметалургпром» відповідає на претензії Польщі щодо тимчасового обмеження експорту брухту шляхом квот

Рішення українського уряду запровадити до кінця поточного року «нульову» квоту на експорт брухту чорних металів викликало дуже емоційну і, як виявилося, повністю ірраціональну реакцію з боку Польщі. Президент металургічної асоціації «Укрметалургпром» Олександр Каленков в інтерв’ю GMK Center пояснює, чому цей захід критично необхідний для української металургії у воєнний час, як він узгоджується з європейською практикою та чому польські претензії є необґрунтованими з урахуванням реального стану польського ринку брухту.

Чому у 2025 році виникла необхідність запровадження нульових квот на експорт брухту з України?

– Експорт брухту з України зріс із 50 тис. т у 2022 році до 450 тис. т у 2025 році. Заготівля металобрухту в країні зменшилася в кілька разів. Це призвело до виникнення дефіциту брухту в Україні, який ми оцінюємо орієнтовно у 200 тис. т у 2025 році.

На українські підприємства було поставлено менше брухту, ніж потрібно. Це негативно вплинуло як на електрометалургійні підприємства, які використовують виключно металобрухт, так і на підприємства, що працюють на залізній руді. У всіх способах виробництва сталі (мартенівському, конвертерному й електродуговому) обов’язково застосовується брухт.

Для електродугового переплаву брухт визначає рівень виробництва, для мартенівського й конвертерного – собівартість продукції, викиди CO₂ та інші екологічні показники.

У 2025 році металургійні підприємства виробили сталі менше, ніж могли б. Україна недоотримала орієнтовно $700 млн валютної виручки та мільярди гривень податкових надходжень. Збитки для держави від зростання експорту брухту очевидні.

Наскільки тимчасове обмеження експорту брухту з України допоможе нашій країні та металургійній галузі у воєнних умовах і в період післявоєнного відновлення?

– Гірничо-металургійний комплекс – одна з небагатьох галузей, яка продовжує працювати, приносить валютну виручку та забезпечує податкові надходження. Важливо, щоб вона зберегла свою працездатність.

Галузь є основним постачальником спеціальних сталей для оборонної промисловості та сталевих конструкцій для фортифікацій. Тут постає питання не тільки щодо економічної, а й фізичної безпеки країни, а також забезпечення фронту всім необхідним.

У чому основна причина різкого обурення польських металургів запровадженням нульових квот на експорт брухту з України?

– Ми були здивовані як самим фактом обурення польських металургів, так і наведеними аргументами. Ринок брухту Польщі становить майже 7 млн т. У 2024 році з України до Польщі було поставлено 350 тис. т брухту – це менше ніж 5% польського ринку. У 2024 році з Польщі було експортовано приблизно 3 млн т металобрухту.

Практично весь обсяг українського брухту транзитом проходив через Польщу, щоб не платити експортне мито в Україні, і в Польщі він не залишався. Це легко відстежити: частина брухту йде безпосередньо з України у порт Гданська, де «перетасовується». Українські заготівельники брухту створили в Польщі підприємства і просто реекспортують український брухт у треті країни, зокрема в Туреччину.

Чи виправдані претензії Польщі щодо загрози конкурентоспроможності та зростання витрат польської металургії через припинення експорту брухту з України?

– Польські металурги занепокоєні можливими преференціями для українських металургів, проте, ймовірно, вони не усвідомлюють реалій, у яких перебувають українські металурги.

Вартість енергоносіїв в Україні – найвища в Європі й суттєво перевищує польську. Постійно ведуться обстріли, електроенергія часто взагалі не постачається на підприємства, логістичні витрати зросли в кілька разів. Твердження про те, що наша ситуація краща за польську, не відповідає дійсності та є відвертим цинізмом.

Ми сподівалися на солідарність і розуміння з боку польських металургів. Наші підприємства працюють у набагато важчих зовнішніх умовах. Ми продовжуємо зі збитками випускати продукцію лише для того, щоб зберегти галузь і забезпечити постачання для оборонної промисловості.

Чи є втрата українських поставок металобрухту критичною для Польщі? Чи існує на польському ринку дефіцит металобрухту?

– Ринок металобрухту Польщі профіцитний. У країні заготовляють на 3 млн т брухту більше, ніж фактично потрібно польським металургам. Цей надлишок експортується переважно до Туреччини й Німеччини, а також інших країн ЄС.

Якщо Польща сама експортує в сім разів більше брухту, ніж Україна постачає до Польщі, очевидно, що особливої потреби у брухті вона не має. Ствердження, що експорт брухту з України хоч якось зачіпає інтереси польських металургів, узагалі не мають підстав.

Чи є необхідною попередня консультація та перехідний період при запровадженні нульових квот?

– Попередні консультації з Єврокомісією проводилися. Ми говоримо про це принаймні з 2023 року. З 2022 року експорт брухту щороку зростав у кілька разів – із 50 тис. т у 2022 році до 450 тис. т у 2024 році.

Ми спостерігали, що зростання відбувається завдяки зоні вільної торгівлі між Україною і ЄС. Цим користувалися недобросовісні експортери, щоб уникати сплати експортного мита в розмірі €180/т, вивозячи брухт через країни Євросоюзу, передусім через Польщу, транзитом до Туреччини й інших країн, включно з тими, які купують російські енергоносії.

Ми вели переговори з Представництвом Європейського Союзу в Україні, з Представництвом Єврокомісії у Брюсселі, з Генеральним директоратом з торгівлі ЄС (DG Trade) і профільною європейською асоціацією Eurofer. Ми доводили, що наше бажання обмежити зростання експорту зумовлене не якимись упередженнями до Європи чи європейських виробників, а тим, що ЄС використовується як лазівка для уникнення сплати мита.

Якби у 2024 році наші експортери сплатили мито з кожної тонни брухту, як це передбачено, Україна отримала б понад €80 млн. Вони цього не роблять. Україна постраждала двічі: не отримала мито, втратила кілька мільярдів гривень податків і понад $700 млн валютної виручки через те, що металурги виготовили менше сталі, ніж могли б.

Консультації велися відкрито, всі були поінформовані, на рівні Брюсселя і Єврокомісії ми знаходили розуміння в цьому питанні. Впевнений, що польські виробники також були повідомлені про все.

Чи є підстави для звернення Польщі до Єврокомісії з проханням втрутитися? Який можливий результат?

– На рівні Брюсселя та інших країн ЄС до заходів України поставилися з розумінням як до логічних і виправданих, що абсолютно не впливають на баланс брухту і стабільність металургійної галузі як усього Євросоюзу, так і Польщі.

Усе, що ми постачали до Польщі, – це менше ніж 5% польського ринку металобрухту. Це очевидна форма ухилення від оподаткування в Україні з боку недобросовісних експортерів металобрухту і незрозуміло, чому польські металурги так на це реагують.

Чи виправдані претензії Польщі щодо того, що Україна просить преференцій у ЄС, блокуючи експорт сировини?

– Незрозуміла позиція Польщі не лише із цього питання, а й щодо експорту нашої металопродукції до ЄС. Польща відіграла значну роль у тому, що Україна не була включена до винятків за новими торговельними заходами, які розглядає Євросоюз.

У 2024 році Україна отримала звільнення від мит у ЄС (так звані safeguard, захисні заходи), запроваджені Євросоюзом у відповідь на заходи Трампа й загострення конкуренції на світовому ринку. Зараз ЄС працює над ухваленням нового законодавства щодо торговельних обмежень. Це будуть значно жорсткіші заходи: квоти для всіх імпортерів металопродукції зменшуються вдвічі, мито зростає з 25% до 50%.

Україна, отримавши звільнення від захисних заходів, мала б бути виключена з-під дії нових заходів. Через позицію урядів, які недружньо налаштовані до України, передусім Угорщини (Орбан) і Словаччини (Фіцо), виникли певні складнощі. Схоже, до наших недоброзичливців приєдналася й Польща.

Країна висловила занепокоєння щодо зростання імпорту продукції з України. Хочу нагадати, що Польща має позитивне сальдо в торгівлі з Україною. Вона експортує в Україну значно більше, ніж імпортує. У 2025 році імпорт із Польщі до України становив майже $8 млрд, експорт з України до Польщі був на рівні $5,1 млрд.

Після втрати Покровська ми купуємо польське коксівне вугілля і кокс. Це рятівне коло для польської вугільної промисловості, яка є частиною ГМК і зараз перебуває в кризовій ситуації. Якби ми не купували польське коксівне вугілля і кокс, їхні шахти зупинилися б і велика кількість польських шахтарів залишилася б без роботи.

Я з подивом дізнався про позицію Польщі, яка разом з Орбаном і Фіцо намагається підірвати нормальні торговельні відносини між Україною і ЄС щодо металопрокату, причому з абсолютно надуманих причин. Тепер до цього додався ще й металобрухт, хоча він жодним чином негативно не впливає на польську металургію.

Чи не бачите ви подвійних стандартів у тому, що Польща захищає своїх аграріїв, але вимагає вільного експорту металобрухту?

– Я б не пов’язував ці аспекти між собою. На мою думку, Євросоюз і Польща отримують значно більше вигоди й від аграрної продукції, але там це більше політичне питання.

На відміну від аграрного сектору, щодо якого ще можна дискутувати про цифри, у цьому випадку навіть немає підстав для обговорень. Тут усе очевидно: польські металурги точно не страждають від імпорту нашої металопродукції й тим більше – від обмеження експорту металобрухту з України.

Чи можна вважати тимчасове обмеження експорту брухту з України дотриманням європейської практики?

– Так, ми дотримуємося європейської практики. ЄС планує з 2027 року обмежити експорт металобрухту в країни, що не входять до ОЕСР. Це заплановано і входить до Європейського плану дій для сталеливарної галузі (Steel Action Plan).

Європа зараз задумалася про обмеження експорту брухту із ЄС. Європа – один із небагатьох регіонів, який має суттєвий профіцит металобрухту й експортує приблизно 20 млн т щорічно. Це пояснюється тим, що в Європі дуже розвинене машинобудування – основне джерело металобрухту.

Навіть маючи значний профіцит, Європа замислюється про обмеження. Уже зараз європейські заготівельники можуть експортувати брухт лише до країн ОЕСР. У Євросоюзі хочуть ще більших обмежень, оскільки розуміють, що роль металобрухту зростає на шляху до «зеленої» металургії.

Збільшення частки електрометалургійного виробництва та використання брухту як сировини суттєво впливає на покращення екологічних показників і зниження викидів CO₂, що зараз пріоритетно для Європи. Україна як майбутня частина Євросоюзу також рухається цим шляхом.

Чи можна очікувати подальшого ускладнення українсько-польських торговельних відносин?

– Розумію, що тут замішана й політика. Багато заяв робиться щодо торгівлі з Україною від різних політичних сил, наприклад «Конфедерації» та інших партій, які відкрито займають антиукраїнську позицію. З такими опонентами буде складно вести діалог, оскільки їхня позиція базується не на фактах і реальності, а на бажанні нашкодити Україні.

Більшість політичних сил у Польщі й польського бізнесу, вважаю, розуміють реальний стан речей, і саме з ними варто говорити. Ми вже надіслали листи профспілкам, асоціаціям і польським ЗМІ, продовжуватимемо це робити й надалі та просто пояснювати свою позицію.

Ми не становимо загрози для Польщі. Якщо вона доведе до кінця боротьбу з рішеннями України щодо експорту металобрухту чи імпорту української металопродукції до ЄС і це призведе до подальшого погіршення становища наших виробників, ми просто будемо виробляти менше або підприємства взагалі зупиняться. Ми будемо менше купувати коксу й коксівного вугілля з Польщі, і вони мають усвідомлювати, як це на них вплине.

Україна, економіка якої значною мірою залежить від гірничо-металургійного комплексу, також буде менше закуповувати польські товари. Нагадаю: Польща має профіцит у торгівлі з Україною, польський ГМК як галузь також отримує профіцит від торгівлі з Україною. Поляки мають бути зацікавлені в тому, щоб наш гірничо-металургійний комплекс працював, як і економіка України, адже саме на цьому вони заробляють.

Велике прохання до польських колег просто враховувати всі за і проти такими, як вони є, переконатися в достовірності даних, на основі яких робляться висновки. Гадаю, що більшість питань будуть просто зняті, якщо ставлення до України не буде затуманене упередженнями, як у деяких політиків.

Ми маємо намір продовжувати діалог із польськими металургами, польськими профспілками, польським урядом, який допомагає Україні, аргументовано роз’яснювати та відстоювати нашу позицію. Думаю, що всі розбіжності буде врегульовано.

Від себе хотів би запросити представників польських профспілок, асоціацій та об’єднань приїхати до України, щоб на власні очі побачити, в яких умовах сьогодні працюють підприємства українського ГМК.