Олександр Юрчак: «В Україні до Індустрії 4.0 відкриті саме металурги» — Інтерв'ю

Глава Асоціації підприємств промислової автоматизації – про те, як цифрова трансформація змінює економіку країни

Українську промисловість складно назвати технологічною і сучасної. Держава майже не надає преференцій ні виробникам високотехнологічної продукції, ні тим, хто намагається впровадити відповідні новації на виробництві. Якщо в світі вже активно застосовуються технології 4.0, то Україна поки що не завершила впровадження Індустрії 3.0. На думку світових аналітиків, наша країна не готова до переходу на стандарти 4.0.

Генеральний директор Асоціації підприємств промислової автоматизації (АППАУ) Олександр Юрчак в інтерв’ю GMK Center розповів, чому Україні так важко дається впровадження технологій 4.0, пояснив роль держави в цьому процесі, аргументував необхідність розроблення відповідної цільової стратегії, а також окреслив місце ГМК у промисловій автоматизації країни.

Україна vs Індустрія 3.0-4.0

На якій стадії впровадження підходів Індустрії 4.0 перебуває Україна? Чи завершився процес впровадження Індустрії 3.0?

– Якщо говорити мовою цифр, то згідно зі звітом Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) за 2018 рік за рівнем розвитку технологій та інновацій Україна серед 100 країн світу посіла 74-ту позицію. За балансом двох показників – структури виробництва і рушійних сил виробництва – в України 43-тє і 67-те місця відповідно. Ми віднесені до групи країн, які відстають. Усі наші сусіди – Польща, Росія, Румунія, Угорщина – далеко попереду, у групах лідерів.

Усе це свідчить про те, що Україна не готова до впровадження технологій Індустрії 4.0. Більше того, у нас ще не завершився процес впровадження Індустрії 3.0. Навіть рівень автоматизації в українській промисловості поки що нижчий від середнього. Наприклад, у металургії він становить приблизно 50%. Відповідно, проблема так званого цифрового стрибка, коли підприємствам потрібно дуже швидко, як це свого часу зробив Китай, пройти рівень 3.0 і рухатися до 4.0, є дуже гострою.

Технології 4.0 та інтелектуальні продукти допомагають оптимізувати виробничі процеси на всьому підприємстві. Якщо ж в цеху щось автоматизовано, але немає необхідних датчиків, а якісь дані доводиться вводити в ERP-систему вручну, то це не перехід до 4.0. Технології 4.0 передбачають повну цифрову інтеграцію підприємства по вертикалі й горизонталі, створення більш «розумних» продуктів і сервісів, перехід на нові бізнес-моделі.

Скільки ще часу потрібно для завершення Україною етапу Індустрії 3.0?

– Відповідь на це питання залежить від розміру інвестицій. Якщо говорити про «цифровий стрибок», то підприємства мають прискорено завершити впровадження Індустрії 3.0 і автоматизувати всі технологічні процеси, а на це більшості не вистачає оборотних коштів та інвестицій. Мені важко назвати необхідний обсяг вкладень, але це мільярди доларів.

Питання навіть не в строках – якщо ми не завершимо впровадження Індустрії 3.0 або будемо робити це надто повільно, окремі підприємства і навіть сектори просто помруть. Час для програм модернізації, переорієнтації на експорт, диверсифікації ринків збуту багато в чому було упущено, і зараз багато підприємств майже зупинилися. Як-от компресоробудування, наприклад.

Цифрові технології впливають на конкурентоспроможність бізнесу, а це фактор №1 для розвитку. Більшій частині українських підприємств потрібно дуже швидко рухатися в напрямку модернізації та цифровізації, впроваджувати нові технології – тоді вони виживуть. Інакше років через п’ять багато з них можуть просто зникнути. Тобто у нас є максимум п’ять років, щоб вийти на новий технологічний рівень, інакше ми безнадійно відстанемо від всіх.

У скільки ви оцінюєте розмір необхідних інвестицій для переходу України до Індустрії 4.0?

– Загальна потреба в інвестиціях – складне питання. Таких загальних розрахунків ми не робили. Не думаю, що такі цифри взагалі хтось рахував.

Якщо говорити про мінімальні інвестиції, то в стратегії розвитку Індустрії 4.0, розробленій АППАУ, закладено 13 проектів, які мають запустити системний рух до відповідних технологій. Йдеться про створення інноваційної екосистеми, дорожніх карт цифрової трансформації за галузями, про проекти у ВПК, експорт, інтеграцію в ЄС і світову спільноту. Усі ці напрями в нашій стратегії розбито на окремі проекти. Обсяг інвестицій ми оцінюємо лише в 25-30 млн грн. Це доволі «смішна» сума, але, на жаль, наразі від держави підтримки немає. Ми все робимо своїм коштом або коштом міжнародних донорів. Зокрема, нещодавно випустили каталог інноваторів Індустрії 4.0. Утім, це малі ресурси і гроші. Якщо говорити про створення потужної інноваційної екосистеми Індустрії 4.0, то це вельми витратне заняття.

Які напрями Індустрії 4.0 ви вважаєте пріоритетними? Які з них найбільш затребувані в Україні?

– Пріоритетами в світі є штучний інтелект, Big Data, розумні датчики, інтернет речей, машинне навчання тощо. Не можна сказати, що в Україні вони теж є найбільш актуальними. У нас, на жаль, затребувані прості недорогі рішення для масової автоматизації. І це стосується більшості галузей – ніхто не має грошей на модернізацію і впровадження IT. Звичайно, є й нові інноваційні технології, наприклад, дрони, системи діагностики й обліку. Їх активно впроваджують в АПК, вони доволі недорогі.

Які основні проблеми впровадження підходів Індустрії 4.0 в Україні ви можете відзначити?

– Як уже було сказано, ключова проблема – відсутність інвестицій.

Друга проблема – низька бізнес-культура. Вибір підрядників в українських компаніях найчастіше здійснюється виключно за критерієм дешевизни пропонованого рішення, про якість думають другою чергою. Проекти, де дуже важливо отримати якість від перевірених підрядників, наприклад, з інжинірингових послуг, починають розподіляти по якихось «лівих» фірмах. Від такої ситуації програють усі сторони.

Наші промисловці під Індустрією 4.0 розуміють закупівлю імпортного обладнання -порівняно сучасного і, бажано, недорогого. На цьому їх бачення модернізації закінчується. Ми ж під Індустрією 4.0 розуміємо цифрову трансформацію в промисловості із залученням потенціалу українських інженерів і розробників, 70% яких зараз не знаходять собі застосування всередині країни і працюють на аутсорсингу у західних замовників.

Елементи і технології Індустрії 4.0*:

Клієнти можуть розміщувати замовлення онлайн, кастомізуючи при цьому свої переваги за допомогою програмних конфігураторів
Повністю автоматизовані машини й лінії, промислові роботи
Система планування APO (Advanced Planning and Optimization) розглядає варіанти оптимізації завдань для машин і роботів
Завдання на робочі центри передаються через сучасні системи MES з просунутими алгоритмами Big Data
Аналогічно в логістиці працює система LES – Logistic Execution System
Впроваджено принципи LEAN-виробництва
У машинному навчанні вироблена своя методика передавання ноу-хау і знань від людей до машин
Впроваджено динамічну система управління якістю продукції
Аналітика та прийняття оптимальних рішень у режимі реального часу

* на прикладі нового «розумного» заводу компанії Rittal у Німеччині

Держава і 4.0

Якою є зараз роль держави у впровадженні принципів Індустрії 4.0 в Україні?

– З боку держави жодних заходів або інвестицій для переходу до Індустрії 4.0 просто немає. У звіті ВЕФ за 2018 рік є розділ «Регуляторна ефективність урядів» – наскільки владні структури, як регулятори, сприяють прискоренню руху до Індустрії 4.0. Так от, Україна за цим показником посідає 99-те місце зі 100 країн світу. Досвід АППАУ підтверджує таку позицію.

Держави, на жаль, має дуже низьку ефективність. Утім, не можна сказати, що вона зовсім не хоче або не намагається щось робити. Ми співпрацюємо з кількома міністерствами, насамперед з департаментом промислової політики Мінекономрозвитку. Наші ініціативи щодо Індустрії 4.0 ще в 2016 році включили до програми «Цифровий порядок денний України 2020». Також у 2017 році АППАУ подала пропозиції, які увійшли до проекту Стратегії розвитку промислового комплексу України до 2025 року (цей документ, на жаль, ще не затверджений). У 2018 році на замовлення Державного агентства з питань електронного уряду ми написали окрему розгорнуту стратегію «Індустрія 4.0».

Однак слід розуміти, що Індустрія 4.0 лежить на перетині інших, більш загальних стратегій – промислової, інноваційної, експортної та ін. І поки не ухвалено стратегії вищих рівнів, про Індустрію 4.0 не може йти мова.

Звісно, процес потроху рухається. Нещодавно нарешті ухвалили Стратегію інноваційного розвитку України, майже готова промислова стратегія. Але поки що це доволі «сирі» документи. Промислову й інноваційну стратегії складно назвати справжніми стратегіями, оскільки вони не містять послідовного плану дій і бюджету на відповідні заходи. Ці документи лише визначають загальний вектор та основні напрями розвитку. Більше того, за цей час вони вже дещо застаріли морально.

Які дії або інструменти держави ви вважаєте найбільш дієвими для переходу до Індустрії 4.0 – податкові пільги, фінансування держпрограм?

– Так, потрібні ці та інші заходи. Перш ніж впроваджувати в промисловість цифрові технології, необхідно розвинути саму промисловість. Ми просто маємо щось виробляти. Доки не буде стимулювання бізнесу, не будуть створені умови для приходу в Україну інвесторів, які розвиватимуть тут свої виробництва, нічого не вийде.

На жаль, поки що всього цього немає. Інвестиційна привабливість – базова умова для становлення Індустрії 4.0. При цьому багато необхідних для бізнесу заходів уже прописані в українському законодавстві, але вони не реалізуються. У нас, наприклад, індустріальних парків на папері 50, а реально працюючих – один. Та й той працює не завдяки, а всупереч.

Сенс держстратегій у тому, щоб сприяти розвитку; стимулювати шляхом реалізації комплексу заходів і систем преференцій. Це може бути, наприклад, відшкодування коштів, витрачених на нове обладнання та впровадження інновацій. Але у нас такого і близько немає, тому кожен сам по собі.

Чи потрібна, на ваш погляд, Україні окрема стратегія реалізації підходів Індустрії 4.0, зважаючи на низьку ефективність більшості прийнятих державних стратегій і програм?

– Якщо мета – «цифровий стрибок», то, звісно, потрібна. Чому? Без окремої стратегії ми й далі топтатимемся на місці. Асоціації на кшталт нашої робитимуть якісь спроби, але нічого серйозного ми досягти не можемо. Стимулювання становлення Індустрії 4.0 – це рівень держави.

У всьому світі саме держава створює умови для функціонування інноваційних екосистем. У Росії, Казахстані, Білорусі впровадження Індустрії 4.0 тією чи іншою мірою здійснюється за рахунок цільових державних програм, на які централізовано спрямовують великі ресурси.

Усі розуміють, що без концентрації ресурсів ніякій «цифровий стрибок» не здійснити, ніяку гонку не те, що з Євросоюзом, а навіть з Туреччиною виграти нереально. АППАУ створила проект такої стратегії. Але, на жаль, поки що ми її самі й виконуємо. Ми створили платформу Industry4Ukraine, на яку намагаємося залучити більше промислових підприємств. Але поки що це все в процесі.

Ви вже обговорювали з представниками нової влади свої напрацювання щодо впровадження Індустрії 4.0?

– З нинішньою владою у нас виходить цікава ситуація. З одного боку, до влади зараз прийшли порівняно молоді люди, покоління, яке набагато більше мислить цифровими категоріями. Вони роблять на ставку на програми на кшталт «держава в смартфоні».

Я зустрічався з Михайлом Федоровим, куратором діджитал-кампанії Володимира Зеленського на виборах і тепер уже віце-прем’єр-міністром – міністром цифрової трансформації в новому уряді. З його боку ми бачимо велику відкритість. Тобто уряд готовий розглядати будь-які пропозиції, що стосуються реформ і змін. Як вони будуть реалізовувати це на практиці, я не можу сказати. У будь-якому разі, як каже один з моїх колег з цифрового порядку денного: «Раніше я за три роки не міг потрапити до Адміністрації президента, а зараз протягом місяця був там 10 разів».

Тому наша стратегія 4.0 включена до програми «Цифрова Україна 2030». У рази інтенсивніше здійснюється підготовка до створення нової нормативної бази. Тобто затребуваність нашої стратегії з боку нової влади є в рази більшою, ніж у випадку з попередньою.

З іншого боку, наскільки ми розуміємо, Індустрія 4.0 не буде в пріоритеті у нової влади. Чому? Тому що, швидше за все, новий парламент і уряд будуть доволі популістськими, а цифрові зміни будуть орієнтовані на масового користувача. Наприклад, е-урядування, електронне голосування, електронні адмінпослуги, охорону здоров’я та ін. Це теж цифровізація, але без промислового контексту. Без потужного промислового лобі нереально говорити про прийняття необхідних державних рішень для Індустрії 4.0.

У маніфесті Industry4Ukraine ви пропонуєте створити посаду віце-прем’єр-міністра з питань промполітики. Наскільки ефективним є створення такої посади, якщо в цій сфері на ринку працюють приватні компанії, на які держава майже не має впливу?

– Ця посада потрібна хоча б тому, що в новому парламенті кількість промислових лобістів є ще меншою, ніж у попередньому. У минулому складі тих, хто тією чи іншою мірою просував інтереси промислових груп, було більше. Якихось важливих для країни проривів ми все одно не побачили, але вони робили корисну роботу.

До нового складу парламенту пройшли лише кілька людей, з якими працювала наша асоціація. Їх не більше десятка. Я поки що погано розумію, хто в новій Раді захищатиме інтереси промисловості. У цьому я бачу велику небезпеку для реалізації промислової та інноваційної політик у країні.

З корисних ініціатив можу відзначити пропозицію Інституту майбутнього – створити при кожному міністерстві позицію CDO (Chief Digital Officer). Тобто, грубо кажучи, людину рівня заступника міністра, відповідального за цифрові технології. Якщо ця ініціатива реалізується, це буде дуже великим плюсом.

Наша проблема в тому, що Мінпромполітики в 2014 році було ліквідовано (з переданням функцій Мінекономрозвитку). Департамент промполітики в МЕРТ не справляється з покладеними на нього функціями. У парламентському комітеті з питань промполітики та підприємництва багато разів ставили питання про відтворення Мінпромполітики, але нічого не змінилося.

Ідеальною була б ситуація, якби міністерство все-таки відтворили і в ньому була би людина, що відповідає за цифрові технології в промисловості. Тому в рамках діалогу з владою АППАУ, швидше за все, ставитиме питання про відродження Мінпромполітики.

На шляху до Металургії 4.0

Які галузі української економіки досягли найбільшого успіху у впровадженні підходів Індустрії 4.0?

– Як не дивно, я поставив би на перше місце металургів. Ми бачимо це на прикладі співпраці АППАУ з «Інтерпайпом» і «Метінвестом». Більше того, в структурі «Метінвесту» є спеціальний підрозділ, що відповідає за цифровізацію – «Метінвест Діджитал». Я не можу назвати інші приклади великих компаній, де були б виділені спеціальні штатні одиниці з напряму цифровізації.

На підприємствах, як і раніше, залишаються відділи інформатизації, але вони не управляють проектами цифрової трансформації. При цьому між інформатизацією і цифровою трансформацією – велика різниця. З уже реалізованих я можу назвати проекти ДТЕК, «Метінвесту», «Інтерпайпу», де за допомогою українських розробників здійснено низку заходів з цифрової трансформації.

Металургію у нас ніколи не вважали високотехнологічної галуззю. Проте професійний рівень фахівців, рівень автоматизації та запитів на автоматизацію в цій галузі дуже високий. Тому металургія несподівано посідає перше місце у прагненні до впровадження Індустрії 4.0.

Безумовно, є окремі проекти в інших галузях, наприклад, в машинобудуванні – на харківському «ФЕД», у КБ «Південне» та ін. Але це окремі, точкові проекти. Загалом машинобудівники та промисловці, на жаль, залишаються інертними й займають вичікувальну позицію.

Як би ви оцінили перспективи впровадження підходів Індустрії 4.0 в українських компаніях ГМК? Наскільки ці підприємства відкриті до інновацій?

– Ситуація на кожному підприємстві ГМК відрізняється. У лідерів рівень автоматизації виробництв становить 50% і вище. Вони мають впроваджені ERP-системи, що управляють підприємством. «Метінвест» і «Інтерпайп» уже впроваджують свої програми цифровізації.

У цих компаній, на відміну великих бізнесів з інших галузей, є розуміння необхідності прагнути до впровадження Індустрії 4.0, тобто певний рівень зрілості. Відповідно, і перспективи діджиталізації в ГМК величезні.

«Метінвест», будучи вертикально-інтегрованим холдингом, уже давно займається автоматизацією, впроваджуючи проекти різної складності, наприклад Логістика 4.0.

У свою чергу «Інтерпайп» чітко прораховує свої показники, наприклад, питомі витрати енергії на тонну труб. Вони порівнюють свої показники і знають свою позицію відносно інших виробників.

Чим більше у нас буде таких передових компаній, тим швидше будуть «підтягуватися» і розвиватися інші галузі. АППАУ намагається змінити ставлення промисловців до Індустрії 4.0 і цифрових технологій. Але це вкрай складно. Тому такі позитивні приклади нам дуже потрібні.