Основними споживачами плоского прокату ЄС минулого року були США, Велика Британія та Швейцарія

Європейський союз за підсумками 2023 року скоротив експорт плоского прокату до третіх країн на 7,7% у порівнянні з 2022 роком – до 10,64 млн т. Обсяги експорту скорочуються четвертий рік поспіль. Про це свідчать розрахунки GMK Center на базі даних Eurostat.

Динаміка експорту плоского прокату протягом останніх 6-ти років виглядає наступним чином:

  • 2018 рік – 15,77 млн т;
  • 2019 рік – 16,03 млн т (+1,7% р./р.);
  • 2020 рік – 13,34 млн т (-16,8% р./р.);
  • 2021 рік – 12,89 млн т (-3,4% р./р.);
  • 2022 рік – 11,53 млн т (-10,6% р./р.);
  • 2023 рік – 10,64 млн т (-7,7% р./р.).

«Падіння експорту плоского прокату напряму пов’язане зі зниженням виробництва сталі в ЄС. Через високу собівартість виробництва європейським виробникам складно конкурувати з постачальниками з інших країн. Така ситуація спостерігається не тільки на зовнішніх ринках, але й на внутрішньоєвропейському. Тому ЄС активно запроваджує торговельні бар’єри для імпорту», – зазначає аналітик GMK Center Андрій Глущенко.

Основними споживачами плоского прокату з ЄС є США – 1,59 млн т (-9,8% р./р.), Велика Британія – 1,56 млн т (+0,2% р./р.), Швейцарія – 674,1 тис. т (-17,9% р./р.), Китай – 320,33 тис. т (-28,6% р./р.), Єгипет – 433,26 тис. т (+7,8% р./р.), Україна – 348,69 тис. т (+57,3% р./р.). На ці країни припадає близько 50% експорту металопродукції з ЄС у 2023 році.

Найбільше за рік експортовано прокату плоского з інших легованих сталей – 3,01 млн т (-9,7% р./р.), плоского гарячекатаного прокату – 2,78 млн т (-9,1% р./р.), та прокату плоского з покриттям – 2,64 млн т (-6,3% р./р.).

Відвантаження європейської сталі до України відзначились різким зростанням минулого року – на 57,3% р./р. Цьому сприяло пожвавлення споживання сталі в країні водночас з нестачею деяких видів продукції на внутрішньому ринку через втрату частини металургійних потужностей внаслідок війни. ЄС був одним з найбільших постачальників плоского прокату на український ринок у 2023 році, й тенденція до збільшення імпорту триватиме й надалі, оскільки місцеві металурги не можуть забезпечити внутрішніх споживачів в повному обсязі. Особливо це буде помітно в період післявоєнного відновлення України.