Дізнатись більше
Голова Федерації металургів України про поточну ситуацію в сфері зайнятості, динаміку зарплат і недоліки системи бронювання
Гірничо-металургійний комплекс України переживає один із найважчих періодів своєї новітньої історії. На додаток до загальноекономічних проблем галузь переживає жорсткий дефіцит кадрів, який у середньому сягає 20%. Таке цифра є критичною для сталої роботи підприємств, які є не лише великими платниками податків, а й зонами техногенних ризиків.
Про кадровий дефіцит, зарплати, бронювання персоналу та роботу з ветеранами в інтерв’ю GMK Center розповів голова Федерації металургів України (ФМУ) Сергій Біленький.
Ситуація із зарплатами
Що зараз відбувається із зарплатами в галузі? Як ви оцінюєте поточні фінансові можливості підприємств ГМК для підвищення фінансового забезпечення працівників?
– Галузь зараз перебуває в одному з найкритичніших станів у новітній історії. Окупація територій, де розміщені виробничі активи, фізичне знищення чи руйнування підприємств, релокація та мобілізація ключового персоналу, несприятлива цінова кон’юнктура на ринках збуту, високі ціни й тарифи на електроенергію, енергоносії, перевезення, відключення підприємств від електропостачання, фактично закрите зовнішнє фінансування, обмежені можливості для внутрішніх інвестицій, CBAM – це основний, але не вичерпний перелік ризиків, які негативно впливають на фінансовий стан галузі.
Усі компанії ГМК з початку повномасштабного вторгнення генерують збитки або в окремі найсприятливіші звітні періоди працюють із рентабельністю, близькою до нульової. За таких умов складно говорити про якесь суттєве підвищення зарплат.
За підсумками минулого року (із грудня 2025-го до грудня 2024 року) середня заробітна плата на підприємствах ФМУ зросла на 7%, до 29,2 тис. грн при інфляції 8%. Звісно, це далеко не той рівень зарплат, який можна впевнено назвати конкурентоспроможним. Компанії галузі це усвідомлюють і планують підвищення зарплат, як тільки з’явиться така фінансова можливість.
Які додаткові нефінансові можливості (соціальні пакети) пропонують підприємства галузі?
– Компанії ГМК традиційно відрізнялися суттєвими соціальними пакетами для своїх працівників. На жаль, частина цих додаткових заохочень була вимушено призупинена під час війни. Зазвичай залишаються чинними добровільні програми медичного страхування для працівників і членів їхніх сімей, підтримка військовослужбовців під час і після мобілізації, допомога сім’ям загиблих і поранених захисників, допомога у зв’язку із сімейними подіями, допомога ВПО, допомога з ремонтом пошкодженого під час обстрілів житла, організація безкоштовного транспорту, щоб комфортно дістатися на роботу та з роботи, програми навчання та підвищення кваліфікації, психосоціальної підтримки.
Дефіцит персоналу
Нестача кадрів є проблемою не лише ГМК, а й усієї української економіки. Наскільки гостро відчувається дефіцит персоналу у галузі? Чи можете ви оцінити дефіцит у цифрах?
– Кадровий дефіцит – одна з основних проблем галузі сьогодні. На підготовку кваліфікованого фахівця потрібні роки навчання і практичного досвіду. Ми розуміємо і підтримуємо потребу держави в мобілізації персоналу, але об’єктивно нам часто немає ким замінити працівників, які стали на захист країни.
Точну цифру назвати складно, але в середньому по галузі дефіцит становить приблизно 20%, що вже критично для сталої роботи підприємств.
Як підприємства вирішують проблему утримання ключових фахівців?
– Я мабуть нікого не здивую, якщо скажу, що можливість відстрочки від мобілізації через механізм бронювання сьогодні є основним стимулом для утримання ключових фахівців. Наші компанії активно працюють із необхідними фахівцями в статусі ВПО: допомагають із релокацією, орендою житла тощо. Завдяки цьому вдалося зберегти частину ключового персоналу, яка працювала на підприємствах, розташованих на ТОТ.
Проблеми із бронюванням
Наскільки мобілізація впливає на роботу галузі? Який відсоток працівників підприємств галузі було мобілізовано станом на 2026 рік?
– Під час повномасштабного вторгнення було мобілізовано від 20% до 30% працівників компаній галузі. Якщо рахувати з 2014 року, то ще на кілька відсоткових пунктів більше. Заміщення мобілізованих працівників – одна з головних проблем галузі сьогодні й вирішувати її з кожним днем війни все складніше.
Незважаючи на численні вдосконалення система бронювання персоналу все одно викликає нарікання бізнесу. На вашу думку, яких змін потребує поточний механізм для стійкої роботи підприємств ГМК?
– Система бронювання персоналу дійсно постійно вдосконалюється. Для стійкої роботи підприємств галузі чинного ліміту у розмірі 50% заброньованих працівників об’єктивно недостатньо насамперед через відносно тривалий період підготовки кваліфікованих фахівців і вже вичерпані можливості залучення працівників з інших галузей.
Ми пропонуємо ще одне конкретне рішення – механізм безперервного («безшовного») бронювання без розривів між циклами, коли строк поточного бронювання працівника вже завершився, а нове ще в процесі обробки. У ці кілька днів наш ключовий працівник може бути мобілізованим, що поглиблює кадровий дефіцит.
Зайнятість у галузі
Як змінилася за підсумками минулого року кількість зайнятих у галузі?
– Це дуже болюче питання. На жаль, із 2022 року кількість зайнятих у галузі стрімко зменшується. На початок 2022 року на наших підприємствах з урахуванням ТОТ працювало 122 тис. працівників.
Протягом 2025 року середньооблікова чисельність працівників на підприємствах ФМУ зменшилася із 66 тис. до 62 тис. осіб. Тобто під час повномасштабного вторгнення чисельність персоналу галузі скоротилася майже вдвічі.
Зараз із різних причин у простої перебувають Ferrexpo, Інгулецький ГЗК, КЗРК та інші. Чи можете ви назвати приблизну кількість працівників, які вимушено не зайняті на цих підприємствах?
– На Полтавському ГЗК ще в середині 2024 року працювало майже 4,5 тис. працівників, на Інгулецькому ГЗК – 3,7 тис. Не всі із цих працівників зараз повністю не зайняті, оскільки певні роботи для підтримки життєдіяльності підприємств усе одно потрібно виконувати. КЗРК не входить до складу ФМУ, тому даних щодо цього підприємства в мене немає.
На початку поточного року «АрселорМіттал Кривий Ріг» закрив цех блюмінгу і припинив роботу ЛМЗ. Чи можна говорити, що через складну ситуацію в галузі почалися скорочення?
– Так, інакше це не назвеш. Дійсно почалися скорочення. Це стосується не лише «АрселорМіттал Кривий Ріг», менеджмент якого неодноразово попереджав органи влади, що буде вимушений вдатися до таких крайніх заходів, якщо не вирішиться питання хоча б з адекватними цінами на електроенергію і стабільністю її постачання на підприємство.
Набуття чинності з 1 січня 2026 року кліматично-протекціоністського механізму CBAM, на відтермінування якого дуже сподівалися вітчизняні експортери, вочевидь стало каталізатором такого рішення.
Враховуючи те, що більшість підприємств галузі є містоутворювальними, який вплив на місцеві громади та бюджети матимуть скорочення персоналу й вимушені простої на підприємствах?
– Вкрай негативний. Дуже показовий приклад – місто Горішні Плавні з населенням понад 50 тис. осіб, яке повністю залежить від роботи гірничо-збагачувальних комбінатів компанії Ferrexpo. Дуже приємне і комфортне для проживання місто, яке вигідно вирізняється з-поміж більшості інших промислових регіонів. На жаль, якщо роботу ГЗК не буде відновлено, на це місто, очевидно, чекає занепад.
Соціальна робота
На вашу думку, наскільки важливою є робота підприємств із демобілізованими ветеранами?
– Це дуже важлива робота. Завдяки насамперед нашим ветеранам ми взагалі можемо сьогодні обговорювати сам факт існування та подальшого розвитку галузі. Практично всі компанії ГМК створили в себе цілі екосистеми роботи з демобілізованими ветеранами з метою їх реінтеграції до цивільного життя і роботи. Були використані кращі світові практики та напрацьований свій унікальний досвід.
Здебільшого системна робота з ветеранами передбачає психологічний скринінг після повернення до роботи та відповідні програми психологічної реабілітації або психокорекції.
Підприємства надають своїм ветеранам різні види медичної, економічної, юридичної, соціальної допомоги, підтримують ветеранські ком’юніті та волонтерські рухи.
Як підприємства вирішують проблему психологічного навантаження та посттравматичних наслідків серед працівників? Чи є системні програми підтримки?
– Так, у галузі запроваджені саме системні програми психосоціальної підтримки працівників. Вони передбачають безкоштовні консультації психотерапевтів для працівників і членів їхніх сімей. До цієї роботи залучають кращих цивільних, військових, сімейних, дитячих психологів, які надають професійні поради та рекомендації. Протягом дії зазначених програм на підприємствах галузі було проведено тисячі консультацій, що свідчить про їхню якість і затребуваність.
