Thyssenkrupp: у пошуках шляхів порятунку металургійного бізнесу

Нещодавно Thyssenkrupp Steel оголосила про плани перебудови, компанія продовжує діалог щодо СП з чеською EPCG

У листопаді металургійний підрозділ німецького промислового концерну Thyssenkrupp представив плани щодо майбутньої промислової стратегії. Вони передбачають скорочення працівників і потужностей, проте залишається в силі великий «зелений» проєкт компанії у Дуйсбургу. Як заявлено, завдяки перебудові сталеливарний дивізіон має підготуватися до майбутнього в довгостроковій перспективі.

У останні п’ять років компанія не вперше намагається трансформувати свій металургійний бізнес, шукаючи партнерів для цього.

Злиття із Tata Steel

У 2018-2019 роках два великих гравці металургійної галузі – Thyssenkrupp та Tata Steel –  намагалися вирішити проблеми надлишку потужностей, збереження робочих місць та ланцюжків створення вартості через створення спільного підприємства, яке стало б другим за величиною виробником сталі в Європі після ArcelorMittal.

Остаточну угоду про об’єднання своїх європейських металургійних підприємств у СП Thyssenkrupp і Tata Steel (50/50) компанії підписали у червні 2018 року. Запропонована нова компанія мала позиціонуватися як провідний загальноєвропейський виробник високоякісного плоского прокату з акцентом на продуктивності та технологічному лідерстві. Планувалося, що СП управлятиметься як єдиний інтегрований бізнес через холдингову компанію зі штаб-квартирою в Нідерландах.

Угода підлягала контролю за злиттям у кількох юрисдикціях, зокрема в ЄС. Оголошене об’єднання стало предметом поглибленого розслідування Європейської комісії щодо конкуренції, розпочатого восени 2018-го.

У травні 2019 року Thyssenkrupp і Tata відмовилися від своїх планів через сильний опір створенню СП європейських органів з питань конкуренції.

У червні 2019-го Єврокомісія офіційно заблокувала угоду. Низка зобов’язань, запропонованих компаніями, та навіть  їх готовність іти на певні поступки не змогли перебороти занепокоєння, що об’єднання їхніх європейських сталеливарних активів спричинить великий контроль над ринковою пропозицією та цінами.

У 2022 році компанії програли боротьбу щодо подолання антимонопольного вето в ЄС у Загальному суді Люксембургу. У жовтні 2024 року на бік Єврокомісії зрештою став і Європейський суд – найвища судова інстанція блоку – повністю відхиливши апеляцію німецького конгломерата щодо створення СП.

Окрім того, у 2021-му провалилось поглинання сталеливарного підрозділу Thyssenkrupp  британским конкурентом Liberty Steel через розбіжності щодо корпоративної вартості та структури угоди.

Сталевий «якір»

Протягом чотирьох із останніх п’яти років металургійний дивізіон Thyssenkrupp – Thyssenkrupp Steel Europe (TKSE) зазнавав операційних збитків на тлі кризи у металургії, жорсткої конкуренції з боку азійських виробників, високих цін на електроенергію та слабкості німецької індустрії.

Зокрема, за останні два фінансових роки німецький концерн двічі уцінив сталеливарний підрозділ – на €2,1 млрд за підсумками 2022/2023 фінроку та ще на 1 млрд за результатами 2023/2024-го.  Востаннє компанія послалась на погіршення перспектив сектору через слабкий попит і азійських конкурентів, що перешкоджає конкурентоспроможності німецької промисловості.

У 2023/2024 фінроці обсяг замовлень Thyssenkrupp Steel Europe впав на 14% у річному обчисленні. Однією з причин стало зменшення попиту з боку автомобільного сектору, який наразі також переживає кризу. Вартість цих замовлень  була нижчою, ніж у попередньому фінансовому періоді, що, серед іншого, було пов’язане із падінням цін на спотовому ринку. У зазначений період металургійний підрозділ скоротив постачання сталевої продукції на 5% р./р. – до 9 млн т.

Показники виробництва сталі компанії за останні шість фінансових років (зокрема постачання з/до Hüttenwerke Krupp Mannesmann) залишались відносно стабільними, у межах приблизно 10-11 млн т.

*фінансовий рік (1 жовтня-30 вересня)

Майбутня стратегія

Невдовзі після оголошення фінансових і операційних результатів компанії за минулий фінрік Thyssenkrupp Steel Europe  представила плани своєї майбутньої промислової  стратегії.

До них, зокрема, додали скорочення:

• виробничих потужностей з 11,5 до 8,7-9 млн т,
• 11 тис. робочих місць (близько 5 тис. до 2030 року завдяки коригуванню промислової мережі та раціоналізації адміністрування, ще 6 тис. завдяки передачі функцій зовнішнім постачальникам послуг або скороченням шляхом продажу активів),
• витрат на персонал у найближчі роки у середньому на 10%.

Заявлена програма викликала обурення профспілок. Німецька IG Metall назвала оприлюднений план катастрофою та обіцяла протистояти цим змінам. Пізніше канцлер Німеччини Олаф Шольц закликав Thyssenkrupp переглянути плани скорочення робочих місць, пообіцявши продовжувати зусилля уряду щодо обмеження тарифів на мережу для енергоємних компаній. Проте це навряд чи отримає схвалення парламенту до лютневих позачергових виборів у країні.

Плани і розбіжності

Про те, що сталеливарний бізнес конгломерату підпаде під серйозну реорганізацію, ще на початку року попереджав голова наглядової ради металургійного підрозділу Зігмар Габріель. В інтерв’ю Westdeutsche Allgemeine Zeitung він повідомив, що компанія має заводи, розраховані на річне виробництво майже 12 млн т сталі, але на той час продається лише близько 9 млн т.

Наприкінці серпня поточного року Зігмар Габріель та ще кілька членів наглядової ради TKSE, гендиректор сталеливарного підрозділу Бернхард Осбург та інші топ-менеджери вирішили піти у відставку. Це відбулося на тлі напруженості з материнською компанією щодо майбутнього металургійного бізнесу. Суперечка полягала у тому, скільки потужностей і робочих місць необхідно скоротити у Thyssenkrupp Steel Europe, щоб підвищити прибутковість, та які потрібні обсяги фінансових вливань з боку концерну у реструктуризацію. Бізнес-план, запропонований підрозділом на початку серпня, був визнаний генедиректором Thyssenkrupp Мігелем Лопесом недостатнім.

У заяві концерну після цих змін йшлося про те, що компанія продовжить просувати реорганізацію металургійного дивізіону.  Зокрема, голова наглядової ради Thyssenkrupp Зігфрід Руссвурм зауважив, що за останні п’ять років підрозділ витратив понад €3 млрд, кілька разів не досягнув поставлених цілей і спричинив мільярди євро списань через погані інвестиції.

«Попри усі похвальні зусилля, керівництво Thyssenkrupp Steel не змогло дати успішних відповідей на структурні виклики сталеливарного бізнесу та його економічні труднощі не лише за останні кілька місяців, а й протягом багатьох років», – пояснив він.

Скорочення потужностей Thyssenkrupp

Ключовим елементом процесу скорочення потужностей, оголошеним у листопаді, у компанії назвали продаж частки у Hüttenwerke Krupp Mannesmann (HKM). Thyssenkrupp Steel володіє 50% акцій, 30% – у Salzgitter, 20% – частка Vallourec.  HKM є інтегрованим меткомбінатом, який, зокрема, спеціалізується на випуску слябів та заготовки для виробництва труб.  У Thyssenkrupp мають намір продати свої акції, а у разі неможливості – обговорити з іншими акціонерами прийнятні сценарії виходу з капіталу.

Компанія також оголосила про закриття обробного майданчика у Кройцталь-Айхені – тут переважно виробляється листовий прокат з покриттям для побутової техніки. Цей крок вплине щонайменше на 600 працівників підприємства та робочі місця у суміжних секторах. Трудовий колектив, за даними німецької преси, вважає, що завод не є збитковим.

Раніше, у жовтні 2024-го Thyssenkrupp продав свій індійський бізнес з виробництва електротехнічної сталі індійсько-японському спільному підприємству за приблизно €440 млн – як оголошувалося, з ринково-стратегічних міркувань.

Угода з EPCG

Паралельно з планами реорганізації Thyssenkrupp продовжує відокремлення сталеливарного бізнесу. У 2022 році компанія заморозила цю ідею через невдалі спроби зареєструвати, продати або знайти партнера по злиттю, проте за рік відновила зусилля.

Зрештою 20% акцій металургійного дивізіону було продано енергетичному холдингу EPCG (домовленості досягли у квітні 2024-го, угоду закрили у липні), який контролюється чеським мільярдером Даніелем Кретинським. Кінцевою метою є  спільне підприємство (50/50).

Thyssenkrupp розглядає холдинг Кретинського як енергетичного партнера для «зеленої» трансформації. EPCG працює на дев’яти європейських ринках, та має компетенцію як трейдер, дистриб’ютор і постачальник енергії. Зокрема, виробник сталі розраховує, що EPCG зможе забезпечити постачання додаткових обсягів природного газу, «зеленої «електроенергії, а в перспективі – і  водню для екологічного виробництва сталі у Дуйсбурзі.

Наразі EPCG має встановлену чисту потужність виробництва е/е у Європі у близько 22 ГВт і робить значні інвестиції у відновлювальну енергетику . Так, лише в Німеччині до 2030 року компанія має на меті розширити свої «зелені» потужності до більш ніж 8 ГВт, зосередившись на вітровій та сонячній енергії, а також біомасі.

Проте німецький конгломерат не хоче покладатися лише на угоду з EPCG. Як розповів Reuters фінансовий директор Thyssenkrupp Йенс Шульте, ясність щодо СП буде лише у наступному році. Спочатку складуть новий бізнес-план для сталеливарного підрозділу – він, імовірно, буде готовий навесні 2025 року. Документ стане основою для переговорів про збільшення частки холдингу Кретинського.

Шульте не виключив можливості, що EPCG зупиниться на поточному пакеті акцій. Та навіть якщо група повністю вийде з угоди, Thyssenkrupp продовжить виокремлення сталеливарного бізнесу – самостійно або відновивши перемовини з іншими промисловими партнерами. Проте для цього металургійний дивізіон має покращити показники, а вихід на IPO наразі неможливий з об’єктивних причин.

«Зелене» майбутнє

Попри майбутню реструктуризацію компанія підтвердила, що дотримується плану будівництва заводу з виробництва заліза прямого відновлення (DRI). Рішення про цей проєкт було ухвалене у вересні 2022-го, наразі роботи вже почалися.  Проте Thyssenkrupp веде переговори з зацікавленими сторонами для забезпечення економічної життєздатності інвестпроєкту.

До 2030 року дві доменні печі №8 і 9 у Дуйсбурзі мають замінити установкою з виробництва DRI і двома інноваційними плавильними печами загальною потужністю 2,2 млн т на рік. Компанія не виключає заміну третьої доменної печі на сучасну електродугову. Однак рішення збираються ухвалити пізніше, залежно від майбутніх умов – економічних, технічних і політичних.

Заявлена загальна вартість проєкту tkH2Steel – близько €3 млрд. Він фінансується федеральним урядом та урядом землі Північний Рейн-Вестфалія у обсязі €2 млрд, власні інвестиції Thyssenkrupp Steel складуть майже €1 млрд.

У липні 2023 року Єврокомісія схвалила надання компанії німецького гранту в розмірі €550 млн на декарбонізацію процесів виробництва сталі та додаткові виплати у розмірі до €1,45 млрд для прискорення переходу на відновлювальний водень.

Завод DRI мають ввести в експлуатацію наприкінці 2026 року. Проте вже зараз керівництво компанії визнає, що установка прямого відновлення заліза може працювати на природному газі довше, ніж очікувалось, через високу вартість «зеленого» водню.

Планувалося, що завод з виробництва DRI буде частково використовувати водень у 2028-му (потреби у Н2 на цей період оцінювалися у 104 тис. т), а вже за рік працюватиме на ньому стовідсотково. Проте наразі йдеться, що ці часові рамки, імовірно, підлягатимуть перегляду.

Наразі наміри Thyssenkrupp Steel щодо закупівлі водню не змінилися, повідомив Kallanish речник компанії. Оголошений тендер ще триває. Лише по його завершенні виробник сталі зможе вперше детально ознайомитися з цінами на постачання та закупівлі. Окрім того, у компанії зауважують затримки в розвитку  водневої інфраструктури та виробничих потужностей у різних місцях.

Thyssenkrupp Steel знаходиться у тому ж становищі, що й інші європейські виробники сталі. Європейська металургійна галузь програє у конкурентоспроможності на світовому рику і у той же час вимушена реалізовувати проєкти «зеленого» переходу. Компанії намагаються шукати рішення проблем, але не у всіх однаково ефективно це виходить, навіть незважаючи на залучення державної підтримки. На прикладі Thyssenkrupp Steel ми бачимо, що реструктуризація європейської металургії вже ведеться і у результаті «зеленого» переходу склад учасників галузі може суттєво змінитися.