Сталева галузь Єгипту: захист ізсередини

Адміністративне втручання влади повністю змінило ситуацію у 2026 році

Єгипетський попит на готову сталь задовольняється насамперед коштом власних виробничих потужностей. Спроби закордонних постачальників вийти на ринок із сортаментом місцевого виробництва натикаються на тарифні бар’єри. Політика офіційного Каїра, спрямована на локалізацію, що дає змогу металургійним комбінатам Єгипту планувати збільшення продажів та їхньої маржинальності.

Огляд галузі

Найбільший виробник сталі в Єгипті та в усьому регіоні MENA — Ezz Steel із прокатною потужністю 7 млн т на рік. З них 2,3 млн т — це гарячекатаний рулон (HRC), решта 4,7 млн т — сортовий прокат. Далі йдуть Suez Steel і Beshay Steel з потужністю по 2,2 млн т кожен, а також Egyptian Steel із 1,5 млн т. Останнє підприємство працює на металобрухті, всі інші для виплавки сталі в EAF використовують DRI — власного виробництва, частково імпортний.

Окрім Ezz Steel, виробництвом плоского прокату в Єгипті займається перекатник Kandil Steel, сумарна потужність якого становить 800 тис. т на рік. З них щодо холоднокатаному рулону (CRC) — 650 тис. т, по оцинкованому (GI) — 350 тис. т, щодо рулону з полімерним покриттям (PPGI) — 150 тис. т. Компанія має власний центр сервісного різання рулону (SSC) на 200 тис. т на рік. Понад 50% її продукції експортується.

Основна спеціалізація місцевих виробників — арматура й катанка. Beshay Steel також здатна випускати важкий фасонний профіль.

Окрім згаданих великих гравців, у Єгипті працює багато дрібних перекатників. Сукупно прокатні потужності країни складають близько 20 млн т. Їхнє середньогалузеве завантаження становить приблизно 50%. Попри це, офіційний Каїр погодив будівництво нових металургійних заводів у промислових зонах Ain Sokhna та East Port Said загальною потужністю 3,8 млн т на рік.

Інвестиційна стратегія єгипетських компаній має дві основні цілі: енергоефективність та імпортозаміщення.

• Ezz Steel у 2021–2024 роках інвестувала незначні кошти виключно для підтримки операційної ефективності. Але у 2025-му затвердила інвестпрограму на $1,16 млрд, спрямовану на розвиток прокатних потужностей.

Передусім це модернізація сортових станів, яка дає можливість перемикатися зі сталевої арматури на SBQ. Це продукти з набагато вищою маржею, ніж у стандартної арматури. Їх використовують у машинобудуванні, виробництві автозапчастин і високоміцних метизів.

Також цифровізуються системи керування енергоспоживанням та EAF. Це дасть змогу знизити питомі витрати електроенергії (е/е) та викиди CO2. Без цих удосконалень компанії складно продавати в ЄС, де діє CBAM. Навіть із «зеленою» технологією NG-DRI EAF.

Наступна частина інвестпрограми — розвиток фінішних потужностей, будівництво ліній оцинкування та нанесення полімерних покриттів. Уже в 2027 році Ezz Steel вийде на ринок із листом для виробництва профнастилу й сендвіч-панелей.

• Suez Steel у 2021–2025 рр. здійснила глибоку модернізацію DRI-модуля потужністю 1,95 млн т. У результаті питомі витрати NG знизилися з 2,4 до 2,2 ГКал., що є найкращим світовим результатом на даний момент. Споживання е/е зменшилося на 15% порівняно із середньосвітовим значенням, до 93 кВт·год.

Додатково досягнуто зниження енергоємності сталеплавильного виробництва на 15–20% завдяки впровадженню технології гарячого завантаження DRI в EAF. Також було збудовано фабрику з виробництва окатків.

• Egyptian Steel у 2021–2024 роках впровадила систему безперервного конвеєрного завантаження попередньо нагрітого брухту в ЕДП і технологію Endless Welding Rolling — пряму прокатку без повторного нагріву заготовки. Це знизило енергоспоживання при виробництві арматури на 15–20 %.

На 2026–2027 рр. компанія затвердила інвестпрограму вартістю $42,3 млн. Головний проєкт — будівництво власної вапнякової фабрики.

• Beshay Steel у 2021–2025 роках запустила DRI-модуль на 2 млн т, впровадивши там технологію 2G-HOTLINK, яка дає змогу подавати DRI безпосередньо в ЕДП за температури 650°C (у Suez Steel показник становить 600°C, а середньосвітове значення — 400–550°C). Це допомогло економити 100 кВт·год на 1 т сталі. Компанія також побудувала стан для випуску важкого фасонного прокату потужністю 500 тис. т на рік.

Роль держави

Офіційний Каїр провадить одну з найагресивніших політик із захисту власного сталевого ринку. У квітні 2026 року завершився масштабний цикл торговельних розслідувань, після якого майже весь імпорт сталі підпав під обмеження, зокрема й напівфабрикати. Єгипетські захисні заходи мають такий вигляд:

– Ввезення заготовки обкладається митом 13%, але не менш ніж $65/т. Передбачена річна тарифна квота 176,7 тис. т на рік. Це поступка уряду дрібним перекатникам, які працюють на імпортних напівфабрикатах.

– Ввезення гарячекатаного рулону (HRC) обкладається митом 13,6%, але не менш ніж $75,25/т. Обмеження поширюються на понад 20 товарних позицій.

– Ввезення холоднокатаного рулону (CRC) підпадає під мито 13,7%, рулону з покриттям (HDG) — 14%, але не менше $95,2/т, попередньо пофарбованого рулону (PPGI) — 14,5%, та не менше від $105,18/т.

Зазначені ставки діють до 13 вересня 2026-го, після чого передбачено поступове зниження в середньому на 0,5–1% на рік протягом 2 років. Термін дії захисних заходів — до середини вересня 2028 р.

Щодо арматури й катанки додатково встановлено антидемпінгові мита. Вони поширюються на виробників із Китаю — 29%, із Туреччини — 7–22% залежно від компанії, з України — 17–27%. Ці заходи продовжено 2023-г ще на 4 роки й діють щонайменше до середини 2027 р.

Наступний механізм — правило «Купуй єгипетське». Для державних компаній, які беруть участь у будівельних мегапроєктах у Суецькій економічній зоні й нових містах, діє сувора директива: пріоритетне використання місцевої сталі. Імпорт дозволяється лише в тому разі, якщо потрібний сортамент у Єгипті не прокатується.

Закон № 5 від 2015 року («Про преференції єгипетських товарів у державних контрактах») надає національним товарам перевагу 15% на тендерах. Імпорт арматури чи іншого прокату може перемогти лише якщо місцевий виробник пропонує ціну щонайменше на 15% вищу. Якщо його пропозиція дорожча на 14%, ніж в іноземного конкурента, замовник зобов’язаний укласти контракт із єгипетським гравцем.

Закон про державні закупівлі № 182 від 2018 р. визнає продукт «єгипетським», якщо частка доданої вартості, створеної в країні, становить не менш як 40%. На металургійних заводах повного циклу цей показник перевищує 60–70%, тому їм надається абсолютний пріоритет.

Цим же законом закупівлі для великих інфраструктурних проєктів передані від цивільних міністерств транспорту й житлового будівництва у підпорядкування Міністерству оборони та Інженерному корпусу збройних сил Єгипту. Це дає змогу військовим чиновникам відхиляти будь-які закордонні пропозиції на постачання сталі вручну, «з міркувань національної безпеки».

У межах оновленої Економічної стратегії уряд Єгипту встановив нові цільові орієнтири за локалізацією — до 60–80% місцевої складової до 2030 року. Це означає, що виробники побутової техніки або автозапчастин змушені купувати лист у Ezz Steel та Kandil Steel, а не імпортувати його.

Ще одним важливим інструментом галузевої підтримки є прямі експортні субсидії Export Burden Rebate Program. На поточний фінансовий рік (до 1 липня 2027 р.) обсяг виплат затверджено у розмірі $920 млн. Відповідно до програми, єгипетські металургійні комбінати отримують грошові cash-back виплати за експортовану сталь. Виплати розраховуються за формулою, що враховує ступінь локальної доданої вартості та показники енергоефективності.

У 2026 р. уряд Єгипту на вимогу МВФ провів масштабне підвищення тарифів на електроенергію (е/е) та природний газ для промисловості на 20–91 % залежно від категорії споживачів. Для металургів кінцева вартість електроенергії досягла $40,3–50,35/МВт-год., а природного газу —
$277,5-279/1000 м3.

Щоб пом’якшити удар по галузі, влада в особі енергорегулятора EgyptERA дозволила металургійним компаніям укладати прямі довгострокові угоди на купівлю електроенергії (PPA) з приватними СЕС та ВЕС, оминаючи єдиного державного постачальника EETC. Це дозволило знизити ціну до $25–30/МВт-год.

Профіль ринку

Єгипетський сталевий експорт у грошовому вираженні досяг локального піку у 2024 р. Фізично обсяги закордонних поставок у 2024 році знизилися до 2,1 млн т у порівнянні з 2,25 млн т у 2023 р. Приріст у грошовому еквіваленті досягнуто завдяки стратегії Ezz Steel, яка почала експортувати більше гарячекатаного рулону (HRC), а менше арматури.

Згодом експорт повернувся до постковідних значень на тлі нових регуляторних бар’єрів та жорсткого демпінгу із Китаю в Європі. Зменшенню також сприяло запровадження захисного мита на катанку в Туреччині. Там же у 2025 р. розпочато антидемпінгове розслідування щодо сталевих труб з Єгипту. Це змусило єгипетських виробників обмежити свої поставки.

Втім, Туреччина у 2025 р. стала головним ринком збуту для єгипетської сталі — $290 млн. Далі йдуть Бразилія — $161 млн, Ліван — $133 млн, Саудівська Аравія – $113 млн, Судан — $84 млн, США — $80 млн.

До Бразилії переважно відвантажувалася катанка. Ця країна стала новим напрямком після посилення торгових умов у ЄС. Раніше на європейський ринок припадало 60–70 % єгипетського сталевого експорту.

Попри внутрішній дефіцит напівфабрикатів, єгипетські виробники у 2025 р. відправили закордонним клієнтам заготовку на $150 млн, здебільшого до Туреччини. Однак понад 90% усього сталевого експорту припало на готовий прокат.

Імпорт сталі у 2022 р. знизився у фізичних обсягах через девальвацію єгипетського фунта у грошовому вираженні. У 2023–2024 рр. спостерігалося відновлення, викликане адаптацією ринку. У 2025 році відбулося нове зниження внаслідок ще сильнішої хвилі девальвації.

За останні 5 років у структурі імпорту відбулися важливі зміни. У 2021 році частка готового прокату становила 95 %, у 2025 р. знизилася до 55 %. Частка напівфабрикатів зросла з 5% до 45%.

Імпорт готового прокату у 2021 році перевищив 2,5 млн т на тлі будівельного буму, за яким місцеві виробники не встигали. Імпорт заготовки перебував на технологічному мінімумі — всього 127,7 тис. т. За останні роки Єгипет досягнув майже повної самозабезпеченості довгим прокатом (за арматурою — 100%) як завдяки введенню нових потужностей, так і завдяки скороченню будівельної галузі. Водночас зросла залежність від імпортного напівфабрикату.

На довгий прокат у 2025 році припадало 12% усього обсягу ввезеної готової сталі, 200 тис. т. Це специфічні великі швелери та двотаврові балки, які в самому Єгипті не прокатують. Решту охоплював плоский прокат.

За підсумками січня–червня 2026-го єгипетський експорт сталі знизився орієнтовно на 30–35% у річному вимірі, до $600–650 млн. Причина — жорсткий ціновий тиск з боку Китаю й Туреччини на головних ринках збуту, який посилився навесні 2026 року.

Імпорт сталі (включно з напівфабрикатами) впав приблизно на 10–15% через Safeguards, до $1,85–1,9 млрд. Ринок штучно «сушать» для підтримки інтегрованих локальних гравців.

Статистика свідчить, що Єгипет всього за один рік перейшов від вільної торгівлі сталлю до тотального протекціонізму на внутрішньому ринку.