(с) shutterstock

Загальний негативний інвестклімат у країні може знизити ефект від податкових пільг у процесі реалізації великих проєктів

Влада як може намагається стимулювати приплив інвестицій у країну на тлі несприятливого інвестклімату. Вчора, 2 березня, Верховна Рада ухвалила два законопроєкти, №3761 і №3762, які вносять поправки до Податкового та Митного кодексів. Документи покликані сприяти реалізації Закона «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями в Україні» з доволі неблагозвучним формулюванням документа по суті – закон про «інвестиційних нянь».

Приманка для інвестора

Законопроєкт встановлює, що державна підтримка може надаватися інвестору у формі податкових пільг: звільнення від сплати окремих податків і зборів, від мита на ввезення нового обладнання, переважного права користування землею, що перебуває в державній або комунальній власності, інфраструктурного забезпечення проєкту за рахунок держави (дороги, комунікації). Зокрема, йдеться про звільнення від ПДВ та мита у разі ввезення нового обладнання, а також від сплати податку на прибуток на п’ять років. При цьому частка держпідтримки не повинна перевищувати 30% від суми інвестицій у проєкт.

Крім того, органи місцевого самоврядування також отримують право встановлювати ставки земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності в меншому розмірі або звільняти від сплати земельного податку. Закон висуває такі вимоги до інвестпроєктів:

  • розмір інвестицій – не менше €20 млн;
  • галузі інвестування – переробна промисловість (крім алкоголю і тютюну), добування і збагачення корисних копалин (крім вугілля, нафти й газу), транспорт і логістика, поводження з побутовими відходами, наука, туризм, охорона здоров’я, мистецтво і культура, освіта, спорт;
  • створення не менше 80 робочих місць із середньою зарплатою як мінімум на 15% вище середньої в регіоні;
  • строк реалізації – не більше 5 років.

Відзначимо, що на фоні низки інших важливих економічних документів, закон про «інвестнянь» було ухвалено порівняно швидко: 21 липня 2020 року він пройшов перше читання, 1 грудня відправлений на повторне друге читання і вже 17 грудня прийнятий. 10 лютого нинішнього року його підписав президент.

Закон набрав чинності з наступного дня після його публікації. Зміни до Податкового та Митного кодексів почали діяти з 1 січня поточного року і діятимуть до 1 січня 2035 року.

Між першим і другим читаннями законопроєкту вимоги до проєктів були знижені: розмір інвестицій до €20 млн з €30 млн; створення робочих місць – до 80 зі 150. Також у документі переглянули список галузей, інвестпроєкти в яких можуть отримати пільги. В Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП) кажуть, що це було зроблено за пропозицією бізнесу.

Рудні пільги

До другого читання в списку галузей – реципієнтів держпідтримки з’явилося добування та/або збагачення корисних копалин (крім вугілля, нафти і газу). У першій версії законопроєкту ніяке добування корисних копалин не згадувалося. У такий спосіб держава хоче підтримати розвиток залізорудних проєктів.

У статті 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» прямо вказується, що проєкти в сфері збагачення залізної руди можуть претендувати на урізаний перелік пільг, а саме: звільнення від сплати окремих податків і зборів, мита при імпорті нового устаткування і пріоритетне право землекористування (надання земельної ділянки державної або комунальної власності в оренду, переважне право придбання у власність).

На стадії реалізації в Україні перебувають два нових залізорудних проєкти: гірничо-збагачувальний комбінат канадської компанії Black Iron та Білановський ГЗК компанії Ferrexpo.

Black Iron, яка планує запустити нове залізорудне виробництво в Кривому Розі до кінця 2021 року, вже позитивно відгукнулася про цей закон. Рівень економії в компанії оцінили в розмірі до $170 млн за рахунок зниження авансових податків/зборів на будівництво проєкту та первинних податкових платежів.

Питання реалізації

Від початку слабким місцем законопроєкту було те, що він приймався без фінансово-економічного обґрунтування. Його реалізація може істотно вплинути на доходи держбюджету через зниження надходження податків і зборів, а також імпортних митних тарифів.

Крім того, у своїх висновках Головного юридичного управління Верховної Ради вказує, що закон суперечить домовленостям держави з Міжнародним валютним фондом про ненадання нових податкових пільг.

«Якщо МВФ проти, то вони спілкуються заздалегідь, а не на етапі, коли вже прийнято закон. І, звісно, ті податкові пільги, які у нас є, узгоджувалися на самому початку з Міністерством фінансів», – зазначила в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» Ольга Магалецька, керівник Офісу Національної інвестиційної ради при президенті України.

Парламентські експерти знайшли чимало юридично слабких місць в законопроєкті ще на стадії його розгляду. Утім, закон є «політичним», і його приймали, незважаючи на юридичні нестиковки.

Для реалізації закону парламентарії 2 березня ухвалили два пов’язаних законопроєкти №3761 і №3762, якими внесено поправки до Податкового та Митного кодексів. Тепер Мінекономіки необхідно за півроку написати, узгодити й прийняти нормативні акти для його реалізації.

З огляду на нешвидку реалізацію всіх великих промислових проєктів якогось інвестиційного ривка цього року чекати не варто. Однак певний вплив на запуск проєктів прийняття закону про держпідтримку інвестпроєктів уже має.

Погляд зі сторони

З погляду стимулювання припливу інвестицій появу такого закону можна тільки вітати. Великі проєкти складні в реалізації, і в більшості випадків інвестори (особливо іноземні, не маючи досвіду або локального партнера) стикаються з безліччю питань і бюрократією, які затягують реалізацію проєкту або роблять її неможливою в принципі.

«Наявність гарантованої підтримки та супроводу проєкту з боку держави – це важливий крок назустріч інвесторам, який дасть змогу підвищити інвестиційну привабливість України та покращити процес реалізації великих проєктів», – впевнена Тетяна Довгань, партнер юридичної компанії CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang.

З іншого боку, згідно з результатами опитування Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА), індекс інвестпривабливості України знизився до рівня 2013 року – до 2,4 бала за максимальних п’яти. Приблизно 66% опитаних помітили погіршення інвестклімату в порівнянні з першою половиною 2020 року, а 29% переконані, що умови ведення бізнесу не змінилися. Лише 5% відзначають покращення інвестклімату.

Результати опитування іноземних інвесторів, проведеного також ЕВА, показали такі основні перешкоди для інвестицій з-за кордону:

  • недовіра до судової системи;
  • корупція;
  • монополізація ринків і вплив олігархів;
  • складне й нестабільне законодавство;
  • репресивні дії правоохоронних органів.

«Чи зможе згаданий закон забезпечити приплив інвестицій і дати очікувані ефекти? Відповідь очевидна: поки не будуть вирішені названі вище проблеми, інвесторів не зацікавлять жодні обіцяні державою пільги. Держпідтримка на рівні 30% від вартості проєкту – перевага, яка не страхує інвестора від можливих втрат і збитків і не захищає від корупційних ризиків, кишенькових суддів. Ризик втратити все завжди переважить домовленості з державою, закріплені у формі інвестдоговору», – зазначає Владислава Бондарчук, юрист компанії Stron Legal Services.

Слід пам’ятати, що будь-які економічні пільги частина суспільства сприймає згідно зі стереотипом, який, утім, багаторазово підтверджувався на практиці. Йде про створення нових корупційних схем, можливості для наближеного до влади бізнесу «законно» ухилятися від оподаткування та отримати пільги.

«Згадані в законі галузі є пріоритетними як основні драйвери зростання економіки. Однак хотілося б, щоб усі інвестори були рівні перед законом, принаймні в питаннях гарантованої допомоги держави в підготовці інвестпроєкту й доступу до консультування щодо проєкту під час його реалізації, що є поширеною практикою в багатьох країнах світу», – пояснює Тетяна Довгань.

Отже, відповідь на питання, що переважить у рішенні інвестора – негативний інвестклімат чи податкові пільги – поки що залишається відкритим. Один нормативно-правовий акт не здатний сформувати позитивний інвестклімат в Україні й залучити великі іноземні інвестиції.

«Для цього необхідно комплексно вносити зміни в уже чинне законодавство, гармонізувати й уніфікувати його з рекомендаціями ЄС, покращити міжнародний імідж України, зменшити рівень корупції та вирішити наявні геополітичні проблеми», – резюмує Владислава Бондарчук.