(с) shutterstock

Високі ціни на енергоносії вже спричинили зростання цін на сталь у регіоні та різке збільшення витрат галузі

Європейські металурги побоюються, що різкі рухи європейської влади можуть поставити під загрозу забезпечення галузі природним газом. Водночас влада найбільших європейських економік, насамперед Німеччини, невпинно повторює, що не має наміру запроваджувати ембарго на російський газ. Заборона на купівлю газу в Росії занурить європейську економіку в рецесію, а німецька, за оцінками аналітичного центру IMK, може впасти щонайменше на 6% у 2022 році. Утім, є й оцінки, згідно з якими ВВП Німеччини поточного року знизиться не більше ніж на 1%, – така різниця в прогнозах пояснюється складнощами методологій підрахунку.

Газові перипетії

Зараз Європа намагається організувати нафтове ембарго російської нафти, чому чинить опір лише Угорщина, яка хоче вивести з-під удару трубопровідну нафту. Про газове ембарго в ЄС навіть не говорять, хоч і мають план відмови від російського газу до 2027 року. У будь-якому разі цього року ціни на газ у Європі будуть високими, тому що непросто перейти на американський ЗПГ, який дорожчий за трубопровідний за довгостроковими контрактами, до того ж Європі не вистачає потужностей з регазифікації зниженого газу.

Європа побоюється самостійного рішення РФ про припинення постачання газу, адже залежність від РФ у цьому питанні минулого року лише зросла. У 2021 році Євросоюз імпортував з Росії 155 млрд куб. м газу, що становить близько 45% від загального обсягу імпорту та близько 40% від загального споживання газу.

Самостійне рішення РФ про припинення постачання газу в нинішніх умовах малоймовірне – воно буде схоже на «постріл у ногу» з огляду на обсяги експортної виручки за газ для Європи. Для порівняння: наприкінці 2021 року ціна газу на кордоні з Німеччиною у 3,5 рази перевищувала ціну, яку РФ отримувала, продаючи блакитне паливо Китаю. У нинішніх умовах Росія може збільшити поставки до Китаю хіба що з великими знижками та з великими втратами для свого бюджету, нафтогазові доходи якого у березні-квітні зросли на 7,5% та 2,9% на тлі падіння інших джерел доходів.

Водночас поточна ситуація із забезпеченням газом Євросоюзу породжує обережний оптимізм. Імпорт газу до ЄС вийшов на динаміку 2021 року та близький до середнього за останні сім років максимуму. При цьому обсяги імпорту газу з Росії були мінімальними за останні сім років через зупинення трубопроводу Ямал через Польщу.

Газу в сховищах Європи накопичено більше, ніж на ту саму дату минулого року – вони заповнені приблизно на 42%, що на 8% нижче в порівнянні із середнім значенням за п’ять років, але вище за мінімуми останнього року. За оцінками Platts, поставки з РФ замістили імпортом ЗПГ, який у квітні зріс на 47,7% – до 11,6 млн т (16 млрд куб. м). Найбільші його постачальники – США (7,5 млрд. куб. м) та Катар (2,55 млрд. куб. м). Покращують ситуацію і поставки трубопровідного газу з Норвегії та Алжиру вище за середній рівень.

Ще одним фактором, що сприяє збереженню волатильності, є формат оплати за російський газ в рублях. Розрахунки здійснюються шляхом відкриття рахунку в «Газпромбанку». Росія вже припинила постачання газу до Польщі, Болгарії та Фінляндії через їхню відмову виконати вимоги. Єврокомісія зайняла двоїсту позицію і весь час з початку військової агресії РФ проти України транслює суперечливі чи неконкретні заяви, що призвело до того, що частина європейських покупців уже відкрили рахунки та зможуть формально платити за газ у доларах або євро.

Крім того, за словами головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, ЄС відчуває дефіцит вугілля для встановлення вдування пиловугільного палива (ПВП). Раніше таке вугілля завозили з Росії. Тепер, після заборони на російське вугілля, єдиним джерелом стала Австралія. Використання ПВП дає змогу знизити споживання газу.

Голос галузі

Європейські металурги використовують газ для виробництва чавуну в доменних печах та для випуску сталі в електродугових печах. Нестача газу позначиться не лише на конвертерних виробниках, а й на електросталеплавильних, тому що в ЄС є газова генерація. Станом на 2020 рік у Європі на киснево-конверторних потужностях виробляли 57,6% сталі, а на електросталеплавильних – 42,4%.

Тому ціни на газ мають велике значення для металургів ЄС, істотно впливаючи на ціни на сталь. На сьогодні ринок ЄС через високі ціни та брак низки видів напівфабрикатів став найпріоритетнішим ринком для виробників у всьому світі, а особливо з Азії.

Саме тому нещодавно асоціація EUROFER попередила, що рішення Єврокомісії щодо російського газу можуть призвести до тяжких наслідків для сталеливарної галузі ЄС. В асоціації заявили, що ЄС має уникати перебоїв з поставками газу, «поки недоступна альтернативна інфраструктура». Цей випад було зроблено після презентації Єврокомісією плану REPowerEU.

Нагадаємо, що в рамках відмови від російських вуглеводнів Єврокомісія затвердила план REPowerEU, який передбачає додаткові інвестиції в енергетику у розмірі €210 млрд до 2027 року. Заходи в рамках плану передбачають прискорення процесів енергозбереження, диверсифікацію поставок енергоресурсів та прискорене впровадження відновлюваних джерел енергії для заміни викопного палива.

У такій заяві є частка здорового глузду, оскільки останній рік показав, що «зелений курс» ЄС має численні недоліки через брак альтернативних енергопотужностей, скорочення поставок енергоносіїв та зростання цін на них. При цьому практичний запуск технологій та вловлювання викидів очікується не раніше, ніж через п’ять років. Декарбонізація в Європі потребуватиме до 5,3 млн т на рік водню.

«Наразі для сталеливарного сектора не існує водневої економіки чи інфраструктури. Тільки нашій галузі знадобиться понад 150 ТВт·ч «чистої» електроенергії, половина з яких призначена для виробництва водню, для реалізації 60 низьковуглецевих проєктів у ЄС до 2030 року, – зазначив Аксель Еггерт, генеральний директор EUROFER. – Ці потреби вдвічі перевищують споживання електроенергії у Бельгії».

Євросоюз навіть розглядає можливість продажу додаткових квот на викиди вуглецю, щоб мінімізувати збитки від відмови від енергоресурсів з Росії. Одним з наслідків продажу більшої кількості сертифікатів може стати падіння ціни на квоти, що знизить вартість використання вугілля, нафти та газу. Це може позначитися на досягненні цілей Євросоюзу щодо скорочення викидів у рамках переходу до кліматичної нейтральності.

Поки що Європі через високі ціни на енергоносії та війни в Україні гарантовано високу інфляцію. Єврокомісія прогнозує, що інфляція цього року підніметься вище 6% як у єврозоні, так і в ЄС, а в деяких країнах Центральної та Східної Європи темпи зростання споживчих цін можуть бути двозначними числами. У лютому оцінний рівень інфляції на поточний рік у єврозоні вже збільшили до 3,5% (раніше прогнозувалося 2,2%) проти 2,6% у 2021 році. За оцінками ООН, глобальна інфляція цього року може сягнути 6,7%, що більш ніж удвічі перевищує середній показник за період 2010-2020 рр., який становив 2,9%.