Капітальний внесок: що заважає металургам модернізуватися швидше — Статті

Брак довгих і дешевих грошей стримує динаміку капітальних інвестицій у галузі

«ГМК-Центр» продовжує серію публікацій про інвестиції в технічне переозброєння українських металургійних підприємств. У цьому матеріалі – про те, що не дає металургам активніше модернізувати виробничі потужності. Головна перешкода – проблеми з фінансуванням, упевнені в ОП «Укрметалургпром».

Грошей багато не буває

Металургійним компаніям України досить складно залучати дешеве довгострокове фінансування. «Підприємство здійснює модернізацію за рахунок власних коштів», – підтверджують на Дніпровському МЗ.

У «АрселорМіттал Кривий Ріг» (АМКР) також говорять, що витрачають на технічне оновлення переважно власні кошти.

«Додатково в 2017 році було залучено кредит Європейського банку реконструкції та розвитку на €350 млн для фінансування низки інвестпроектів підприємства», – повідомили в прес-службі АМКР.

Крім того, в 2018 році компанія придбала 450 нових напіввагонів за схемою фінансового лізингу.

Меткомбінат «Запоріжсталь» отриманий прибуток реінвестує в проекти екологічної модернізації підприємства.

«Однак є проекти, які через їх масштабність неможливо реалізувати без залучення іноземних інвесторів. Наприклад, придбання обладнання для НТА-4 прокредитував Citibank International plc (Лондон), з покриттям Австрійського контрольного банку (OeKB); кредит погасили в 2012 році. «Запоріжсталь» першою отримала екокредит «Укргазбанку» на оснащення системами аспірації доменної печі №3», – розповіли в прес-службі підприємства про досвід співпраці з фінансовими установами.

Група «Метінвест» минулого року змогла рефінансувати боргові зобов’язання на $2,3 млрд. Однак нові великі кредити група поки що не залучає.

У промисловій компанії «Інтерпайп» розповіли, що електросталеплавильний комплекс будували частково за позикові кошти, зокрема за кошти італійського експортно-кредитного агентства SACE, частково за власні кошти. Залучення італійського кредиту пояснюється тим, що завод був побудований під ключ компанією Danieli (Італія).

«Усі інвестиції, здійснені після запуску «Інтерпайп сталі», тобто близько $300 млн у виробництво труб і залізничної продукції, – це власні кошти», – кажуть в компанії.

Інші ризики

У «Інтерпайпі» кажуть, що існують певні ризики для проведення подальшої модернізації.

«З одного боку, ці ризики пов’язані з торговельними обмеженнями. Ми можемо інвестувати в продукт для експортного ринку, але немає гарантій, що завтра цей продукт не потрапить до списку торгових обмежень. З іншого боку, в умовах дефіциту брухту ми не можемо бути впевнені, що зможемо забезпечити виробництво сировиною», – нарікають в «Інтерпайпі».

У АМКР скаржаться і на брак кваліфікованих підрядників у регіоні, через що зростають ціни на послуги наявних.

Є також ще один стримувальний чинник – провідні європейські постачальники зараз достатньою мірою забезпечені замовленнями, що іноді призводить до зриву термінів проектування і поставок.

Завершення серії публікацій про інвестиції в модернізацію металургійних підприємств читайте у четвер, 7 березня