Exclusive Яких втрат завдала війна українській економіці та ГМК

З початку війни прямі збитки України перевищили $195 млрд, сумарні економічні втрати – $1,7 трлн

Прямі збитки від війни перевищили $195 млрд, потреби у відновленні – $588 млрд. ГМК став однією з найбільш постраждалих галузей: більшість показників скоротилися на 50–70%.

Яких збитків зазнала галузь і яку роль гірничо-металургійний комплекс відіграє у післявоєнному відновленні, аналізував GMK Center.

Ціна війни

За оцінками Світового банку (звіт RDNA5), прямі збитки України за чотири роки війни перевищили $195 млрд (у попередній оцінці станом на лютий 2025 року вони становили $176 млрд). Сукупні втрати від війни сягнули $667 млрд.

Потреби у відновленні України на десятирічний горизонт становлять $588 млрд – майже утричі більше за номінальний ВВП країни у 2025 році. Найбільші інвестиції будуть потрібні для транспорту (понад $96 млрд), енергетики ($91 млрд) і житлового фонду ($90 млрд).

Прямі збитки енергетики та видобутку енергоресурсів оцінюють у $24,8 млрд, з яких основна частка ($17,1 млрд) припадає на енергетику. Втрати цього сектору внаслідок зниження попиту й обмеженої роботи інфраструктури становили $88,2 млрд. Сукупні потреби у відновленні – $90,6 млрд, переважно на реконструкцію енергосистеми ($70,8 млрд).

Загальні збитки промисловості й торгівлі становлять $19,2 млрд, із яких 85% – втрати індустріального сектору. Пошкодження зафіксовані у п’яти промислових і прифронтових областях: Донецькій, Харківській, Київській, Запорізькій і Миколаївській (понад 80% сукупних втрат). Збитки оцінюють у $232,9 млрд, що перевищує довоєнний ВВП. Вони зумовлені зниженням попиту й експорту, відключеннями електроенергії та логістичними збоями. Сукупні потреби у відновленні на 2026–2035 роки – $63,3 млрд.

Загальні втрати транспортного сектору становлять $40,3 млрд. Найбільші збитки зафіксовано на залізниці (32%), місцевих дорогах (23%) та автомагістралях (20%). У 2025 році 90% нових пошкоджень припали на залізничну інфраструктуру. Збитки у розмірі $58,9 млрд переважно пов’язані з блокуванням чорноморських портів (60%). Потреби у відновленні на 2026–2035 роки – $96,3 млрд (зростання на 24,2% до показника RDNA4).

Пояснення термінів

Прямі збитки – витрати на відновлення знищених або пошкоджених фізичних активів та інфраструктури, оцінені у грошовому виразі за цінами до конфлікту.

Втрати – зміни в економічних потоках внаслідок війни (переривання послуг, втрачені доходи, додаткові витрати), виражені у грошовому еквіваленті.

Потреби у відновленні – вартість ремонту, відновлення та реконструкції з урахуванням принципу «відбудувати краще, ніж було» (Build Back Better), інфляції та інших факторів, виражена у ринкових цінах на кінець звітного періоду.

За оцінками KSE, сумарні економічні втрати України від війни у вигляді втраченої виручки на початок 2026 року становили $1,7 трлн, втрати доданої вартості – $0,6 трлн. Найбільше постраждали такі сектори економіки: торгівля ($696,3 млрд), промисловість, будівництво і сфера послуг ($645,6 млрд), а також АПК ($81,9 млрд). Втрати енергетичної інфраструктури становили $75,3 млрд, логістичної – $60,2 млрд.

Втрати українського ГМК

Однією з галузей економіки, які найбільше постраждали від війни, є ГМК. Війна завдала важкого удару: руйнування металургійних комбінатів «Азовсталь» і ММК ім. Ілліча в Маріуполі призвело до втрати 40% сталеливарних потужностей. Загальний випуск сталі за чотири роки скоротився на 65% порівняно з довоєнним рівнем – виплавка знизилася до 7 млн т на рік із 21 млн т у 2021 році. Підприємства галузі були змушені в оперативному режимі переорієнтовуватися на інші ринки збуту і джерела сировини, перебудовувати логістику.

Внаслідок повномасштабної агресії більшість показників галузі знизилися удвічі-втричі. До основних втрат ГМК внаслідок війни належать такі:

1. Експорт продукції ГМК скоротився на 70%. Зовнішні поставки у фінансовому виразі зменшилися до $6,2 млрд за підсумками минулого року з $21,4 млрд у 2021 році.
2. Скорочення виробництва й експорту залізної руди. Випуск залізної руди зменшився з 84,4 млн т у 2021 році до 44,7 млн т за підсумками 2024 року. Обсяг експорту скоротився з 44 млн т у 2021 році до 31 млн т у 2025 році. Вже понад рік не працюють Інгулецький ГЗК і КЖРК. У 2025 році компанія Ferrexpo суттєво знизила свої виробничі потужності. Причинами цього є як об’єктивні фактори, зокрема високі ціни на електроенергію і слабка ринкова кон’юнктура (Інгулецький ГЗК), так і адміністративні – невідшкодування ПДВ (Ferrexpo, КЖРК).
3. Скорочення виробництва феросплавів на 85%. За результатами 2025 року підприємства феросплавної галузі України випустили лише 127 тис. т продукції проти 859 тис. т у довоєнному 2021 році. Ці енергоємні підприємства не можуть збільшувати випуск в умовах високих цін на електроенергію.
4. Припинення власного видобутку коксівного вугілля і втрати у виробництві коксу. З 2013 року по 2024 рік видобуток коксівного вугілля в Україні скоротився на 74%, а виробництво коксу – майже на 85%. На неконтрольованих територіях Донецької та Луганської областей залишилися 5 шахт із видобутку коксівного вугілля й 5 коксохімічних заводів, зокрема коксові батареї Алчевського меткомбінату. З початку 2025 року було тимчасово зупинено роботу шахтоуправління «Покровське» – єдиного великого виробника коксівного вугілля, який забезпечував понад 5 млн т річного видобутку (до 90% внутрішнього ринку). Втрата цього джерела сировини обернулася необхідністю дорогого імпорту і зростанням собівартості виробництва сталі.
5. Недоінвестованість галузі. З початку війни обсяг капітальних інвестицій у галузь скоротився на 72%, до $527 млн, у 2025 році з $1,9 млрд у 2021 році. Компанії змушені обмежуватися поточними ремонтами та підтриманням технічного стану наявного обладнання замість придбання нових активів. Залучати зовнішнє фінансування для українських активів на комерційній основі під час війни неможливо.
6. Скорочення заготівлі брухту удвічі. Збір брухту чорних металів зменшився з 4,1 млн т у 2021 році до 2 млн т за підсумками минулого року. Збір брухту здійснювався переважно на південно-східних територіях України, які були більш промислово розвинені. Перспектив відновлення збору брухту в найближчі роки не прогнозується.
7. Критичне зростання імпорту металопродукції. За даними ОП «Укрметалургпром», у 2025 році імпорт металопрокату зріс на 31,2% р./р., а частка імпорту у структурі металоспоживання збільшилася на 2,5 в. п., до 40,1%. Це максимальний показник за час незалежності України. Основними країнами-імпортерами залишаються Туреччина та Китай, які з року в рік продовжують нарощувати імпорт в Україну.
8. Значне скорочення продуктової лінійки. Україна втратила власне виробництво рейок, значною мірою втратила випуск слябів, арматури, холоднокатаного й оцинкованого прокату.

Скоротилися й інші показники галузі. За даними ФМУ, кількість працівників у сфері зменшилася майже вдвічі – зі 122 тис. осіб станом на початок 2022 року до 62 тис. осіб за підсумками 2025 року.

За підсумками минулого року вперше з 2023 року виплавка сталі знову почала знижуватися – на 2,2% р./р., до 7,4 млн т. Тенденція до скорочення виробництва продовжилася і в 2026 році: за підсумками січня-лютого виплавка сталі зменшилася на 13% р./р. Причинами стали нестача електроенергії та високі ціни на неї, а також негативний вплив CBAM.

Роль ГМК у відновленні

Гірничо-металургійний комплекс України – ключовий учасник післявоєнного відновлення економіки, інфраструктури, всієї країни. Сталь – базовий матеріал для післявоєнного відновлення. Реалізація хоча б частини відновлювальних програм формує величезний внутрішній попит на будівельну металопродукцію.

За оцінками GMK Center, додатковий попит на сталь у період відновлення становитиме від 1 до 3 млн т на рік залежно від сценарію розвитку економіки. Найбільш затребувані позиції: арматура та катанка (житлове будівництво), листовий прокат (промислове будівництво й інфраструктура), фасонний прокат (мости).

Оцінки GMK Center свідчать про те, що наявних металургійних потужностей в Україні достатньо для задоволення потреби в основних видах металопродукції для післявоєнного відновлення.

Зараз підприємства галузі вимушені скорочувати виробничі потужності. Наприклад, «АрселорМіттал Кривий Ріг» вивів з експлуатації цех блюмінгу і припинив виробничу діяльність своєї дочірньої компанії – ТОВ «Ливарно-механічний завод». Причини – високі витрати на CBAM і дорога електроенергія, які роблять українську продукцію неконкурентоспроможною на експортних ринках. Значну частину осінньо-зимового сезону 2025/2026 сталеливарні потужності «Інтерпайп» простоювали через наслідки обстрілів української енергетичної інфраструктури.

Власне виробництво в Україні забезпечить не лише безперебійне постачання необхідного сортаменту, а й здешевить процес відновлення завдяки скороченню імпорту, підтримає десятки тисяч робочих місць і сприятиме поповненню бюджетів усіх рівнів податковими надходженнями.

Підтримати ГМК зараз або принаймні не створювати нових перешкод у вигляді підвищення тарифів та інших адміністративних заходів для держави обійдеться значно дешевше, ніж після війни відновлювати галузь фактично з нуля чи фінансувати імпорт усього необхідного.