44-й тиждень: чому в Україні падає виробництво сталі

Аналіз впливу новин за 1-5 листопада 2021 року на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Тема цього тижня – угода між ЄС і США з приводу виключення з-під дії секції 232. Європейці радіють, американці радіють, інші заздрять. А хто заважав робити те саме?

Тим часом осінь для металургів є непростою, світова галузь знижує обсяги виробництва. Україна – не виняток. У листопаді ділова активність у сталевій галузі Китаю продовжить погіршуватися, що дає мало шансів на покращення ситуації в усьому світі.

ЄС домігся від США звільнення своєї сталевої продукції від митних тарифів ​​секції 232

ЄС і США досягли угоди щодо виключення європейської сталевої продукції та алюмінію з-під дії 25%-го мита відповідно до секції 232.

Цікаво, що в цій угоді більше ініціативи виявляли саме Штати, оскільки з грудня ЄС планував запровадити другий пакет заходів у відповідь на загальну суму €3,6 млрд на рік, які мали компенсувати збитки від запроваджених у 2018 р. митних тарифів у США. Перший пакет на загальну суму €3,6 млрд на рік запровадили ще у 2018 р., а другий чекав свого часу. І ось тепер замість 25%-го мита європейські заводи зможуть поставляти продукцію в США безмитно, але в рамках квот.

Як діятиме система квот на європейську продукцію у США:

• Розмір квот – 3,3 млн т на рік, розбитих поквартально на 54 види продукції та по країнах – членах ЄС, залежно від їх історичного обсягу експорту в 2015-2017 рр. Тобто адмініструвати таку систему та працювати в її рамках буде доволі проблематично.
• Невикористана квота може бути перенесена на період плюс один, але в розмірі не більше 4% від загального обсягу квартальної квоти.
• Під квоти з безмитною поставкою підпадає лише продукція, вироблена зі сталі, яку виплавили в ЄС, тобто прокат з українських напівфабрикатів не пройде.
• Продукція, яка потрапила під виключення в США, не враховуватиметься в розмірі квот, тобто враховуватиметься понад квоти.
• Розмір квот буде переглядатимуть залежно від динаміки ринку США. Якщо споживання сталі в США зміниться на 6% і більше, то квоти також будуть змінені, але на 3%.
• Система квот почне діяти з 1 січня 2022 р.

Що американцям пропонують європейці: відмову від запровадження компенсаційних заходів, відмова від оскарження тарифів у СОТ, у тому числі питань між Boeing і Airbus. Також угода включила певні перспективні домовленості про спільну протидію надлишковим потужностям у світовій сталевій галузі, а також про сприяння декарбонізації. Подробиць поки що немає, оскільки робочі групи для опрацювання параметрів зазначених угод щойно створені.

У 2020 р. європейці експортували до США 2,4 млн т сталевої продукції. Головними статтями експорту були плоский прокат з покриттям та зі спеціальних сплавів (близько 1 млн т), а також труби (близько 0,4 млн т). Виробники ЄС раніше отримували виключення з-під дії секції 232. За даними EUROFER, минулого року близько 1 млн т з цих 2,4 млн т якраз і підпадали під ці виключення. Тому квоти й виключення спільно дають потенціал експорту в 4,3 млн т, що на 2 млн т вище, ніж експорт у 2020 р.

Але це все теоретично. Яка продукція має найбільший потенціал для експорту? У 2017 року обсяг європейського експорту до США становив 4,5 млн т. У результаті запровадження секції 232 найбільше знизився експорт з ЄС дов США довгомірного прокату – на 700 тис. т. Але це менш маржинальна продукція, європейські виробники тут не мають особливих переваг перед американськими. Тому й можливості з нарощування експорту довгомірного прокату до США обмежені. Тоді як експорт плоского прокату з покриттям і спецсталі впав на 500 тис. т, а експорт труб – на 600 тис. т. Ось у цих сегментах і є найбільший потенціал. Однак у сегменті плоского прокату в ЄС цього року спостерігався дефіцит потужностей. Тому очікуваний потенціал поставок може залишитися незакритим. Помітні можливості є в сегменті труб, де в США наступного року мають зрости інвестиції в нафтогазовий сегмент. Тобто європейці можуть наростити свій експорт до США наступного року десь від 0,5 млн т до 1 млн т, що, в принципі, чимало, але не критично для американського ринку. Американці погоджуються на поступки у сфері торгівлі не заради хайпу або PR – вони чітко розуміють, що такі угоди не зашкодять їхній промисловості.

Британська UK Steel збентежилася через згадану угоду, оскільки Британії вона не стосується. Компанія ініціює аналогічні переговори зі Сполученими Штатами.

Турецькі виробники побоюються, що через угоду вони програють у конкурентоспроможності європейським експортерам, які отримали суттєву перевагу у вигляді відсутності 25%-го мита. Туреччина купує брухт у ЄС, тобто програє й у вартості сировини. Тому турки можуть втратити свої невеликі обсяги експорту до США.

У сегменті труб на американському ринку може програти й Україна, для якої безшовні труби були головною статтею експорту до США. Періодично порушувалося питання про переговори про виключення України з-під дії секції 232, однак це так і залишилося на рівні ініціатив. Доцільно активізувати цей напрям, адже чим більше країн укладають такі угоди (Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, а тепер ще й ЄС), тим більші обсяги експорту будуть втрачати вітчизняні виробники.

Обсяг виробництва сталі в Україні в жовтні впав ще на 5,8% м./м.

Спад виробництва у вересні спостерігався у всій світовій галузі. Україна – не виняток. Минулого місяця обсяг виплавки сталі вітчизняними підприємствами знизився на 8,4% відносно серпня.

Та сама тенденція спостерігається й у жовтні. За даними ОП «Укрметалургпром», обсяг виробництва сталі в жовтні впав ще на 5,8% м./м. Тобто негативна динаміка відносно серпня становить мінус 13,6%.

Серед причин – зупинення на 45 діб на ремонт найбільшої доменної печі №9 на «АрселорМіттал Кривий Ріг». Також спостерігається нестача коксу через проблеми з поставками вугілля, насамперед місцевого. За даними асоціації «Укркокс», виробничі обмеження, пов’язані з дефіцитом вугілля і коксу, можуть зберігатися й у листопаді-грудні.

У листопаді малоймовірно, що ситуація помітно покращиться. ДП №9 на ремонті. Проблема з коксом нікуди не поділася. Покращення можна очікувати не раніше грудня. Наприкінці вересня ми побачили певний відскік у цінах, а отже, і підвищення попиту на грудень. Але вже в новому році на ринок чекає нове випробування – шок для попиту під дією високих цін на енергоносії та поступове посилення кредитно-грошової політики центральних банків.

У листопаді китайський ринок сталі й далі звужуватиметься

Згідно з оцінками Китайської федерації логістики та закупівель (CSLPC), у жовтні сталевий PMI знизився на 6,7 п.п. – до 38,7%. Показник нижчий за 50%, що свідчить про тенденцію до сповільнення економічної активності в галузі. Субіндекси показують таке:

• виробництво знизилося (індекс виробництва становить 36,8%, -9,2 п.п.);
• ринковий попит скоротився (індекс нових замовлень зменшився до 28,2%, -10,8 п.п.);
• впав експорт (індекс експортних замовлень становить 38,7%);
• зменшилися закупівлі сировини (індекс закупівель дорівнює 37,0%, -2,7 п.п.);
• зросли ціни на сировину (індекс закупівельних цін становить 60,0%, +8,4 п.п.).

Негативна динаміка у сфері виробництва пов’язана із зростанням цін на енергоресурси та спробами держави контролювати енергоспоживання (ці фактори впливали як на виробників, так і на споживачів). На падіння експорту вплинуло зниження внутрішнього виробництва сталі, а також відновлення виробництва за кордоном.

Китайська федерація логістики та закупівель очікує, що в листопаді ринок сталі продовжить звужуватися. Виробництво стримуватимуть екологічні обмеження, які традиційно запроваджують в осінньо-зимовий період для зниження рівня забруднення повітря. В умовах зниження температури буде спостерігатися сезонне зменшення попиту на сталь для будівельних робіт. Водночас підприємства дуже обережно ставляться до перспектив розвитку економіки: індекс виробничої ділової активності впав на 10,3 п.п. відносно попереднього місяця (до 46,1%). Тобто бачимо тенденцію до сповільнення.

Федерація розраховує, що ціни на сировину знизяться: з відновленням пропозиції ціни на вугілля вже повернулися до розумного рівня, а ціни на залізну руду можуть знову ввійти в спадний тренд на фоні скорочення внутрішнього попиту. Під впливом попиту в південних регіонах Китаю ціни на сталеву продукцію можуть зрости в першій половині місяця, однак з погіршенням погодних умов попит слабшатиме, і в другій половині місяця ціни знизяться.

У проєктах декарбонізації переважає технологія DRI

На думку британського центру Agora, до 2030 р. 71% доменних печей у світі будуть виведені з експлуатації або потребуватимуть заміни футеровки. Це створює можливості для широкомасштабної трансформації галузі в цей період і заміни доменного виробництва на інші технології, зокрема на виробництво заліза прямого відновлення (DRI).

За оцінками Agora, вже заплановане будівництво до 2030 р. 40 млн т потужностей з виробництва «зеленого» DRI (за допомогою водню), тоді як компанії майже не інвестують у технології вловлювання та захоронення СО₂ в промислових масштабах (є лише пілотні установки, як-от у рамках проєкту Hisarna на Tata Steel).

Імовірно, пріоритет водневих технологій зумовлений тим, що вони повністю запобігають викидам СО₂ на етапі виробництва, тоді як проєкти з уловлювання борються вже з наслідками і, крім того, є кілька складних проблем з використанням уловленого СО₂. Зокрема, не скрізь є природні резервуари, які підходять для зберігання СО₂. Крім того, потрібно враховувати, які продукти виробляються з уловленого вуглекислого газу. Якщо в процесі використання цих продуктів СО₂ знову виділяється в атмосферу, то доцільність такої утилізації вуглекислого газу сумнівна.

Уже намічається розрив у темпах декарбонізації металургії в розвинених країнах і країнах, що розвиваються. Основна частина проєктів реалізується або буде реалізовуватися в розвинених країнах. Причинами цього є не лише наявністі дешевих джерел фінансування та центрів розроблення технологій, а й створення інфраструктури та державна політика щодо стимулювання декарбонізації. Зокрема, група ArcelorMittal анонсувала три проєкти з промислового виробництва DRI в Бельгії, Іспанії та Канаді, але жодного проекту в Індії. Виходячи із заяви керівництва групи, ArcelorMittal інвестуватиме в проєкти з виробництва «зеленого» DRI в Індії лише тоді, коли там з’являться «зелена» електроенергія та «зелений» водень за доступними цінами.

Така позиція розкриває інший аспект проблеми – декарбонізація має відбуватися паралельно в суміжних галузях. Особливо це стосується електроенергетики, від швидкості декарбонізації в якій залежить швидкість декарбонізації інших галузей економіки. Для виробництва «зеленої» сталі потрібна «зелена» електроенергія і «зелені» енергоресурси.

У розвинених країнах розвитком відновлюваної енергетики займаються вже доволі довго. Там сформовані відповідні генеруючі потужності, тому розвинені країни мають переваги в декарбонізації інших галузей. Отже, швидкість декарбонізації буде неминуче відрізнятися у різних країнах, і за рахунок одних лише додаткових інвестицій цей розрив усунути не вийде.

Очевидно, що декарбонізація металургійного виробництва потребуватиме спільних зусиль розвинених країн і країн, що розвиваються. Декарбонізація зачіпає всю економіку в цілому, а для масштабної структурної трансформації потрібен час. Заявлені сьогодні терміни досягнення вуглецевої нейтральності (до 2050 р., до 2060 р., до 2070 р.) – це попередні орієнтири, які можуть коригуватися залежно від економічних умов і доступності технологій.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.