26-й тиждень: які довгострокові перспективи малює Fitch «Метінвесту»

Аналіз впливу новин за 22-26 червня на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Ситуація на ринках поступово покращується. Важко сказати, наскільки стабільне це становище. Якщо Китай дозволить імпорт брухту, це ще більше підтримає ринок.

За місце під сонцем точиться постійна боротьба. Наприклад, заводи з ОРДЛО намагаються постачати чавун до Західної Європи і цим створюють вітчизняним заводам конкуренцію.

ArcelorMittal пропонує такий формат carbon adjustment tax, щоб він виконував функцію протекціонізму, якщо вже квоти на імпорт знизити не вийшло. А ось Fitch вірить в успіх українських виробників, але не у2020 році.

«Метінвест» може зберегти показник EBITDA на рівні минулого року – Fitch

Рейтингове агентство Fitch опублікувало у рамках перегляду кредитного рейтингу «Метінвесту» свої очікування щодо результатів роботи компанії у 2020 році. Цікаво, що показник EBITDA може зберегтися на рівні минулого року – $1,2 млрд, що відповідає показнику Чистий борг до EBITDA на рівні 3,9. Це вище від нормативних показників (до 3,0) і свідчить про певні ризики в разі погіршення ринкової ситуації.

Перший квартал був для компанії доволі непоганим. Сталевий сегмент показав позитивну рентабельність за EBITDA – 8%. Але у квітні ціни на г/к рулон за місяць впали на 24% до $360 FOB Чорне море. Такий рівень цін не покривав навіть змінних витрат. Ситуація покращилася лише наприкінці травня – початку червня, коли зросли ціни на напівфабрикати, але ціни на готову продукцію майже не змінилися. Спостерігалася цікава ситуація – ціна на напівфабрикати майже дорівнювала цінам на готовий прокат. Минулого тижня ситуація покращилася, і ціни на г/к рулон зросли до $410. Цей рівень вже дає змогу розраховувати на беззбитковість. Важко сказати, як довго це триватиме. Якщо припустити, що найскладніший період минув, і ціни гіршими, ніж у червні, вже не будуть, а другий квартал для «Метінвесту» був збитковим, то прогноз Fitch щодо EBITDA на рівні $1,2 млрд за 2020 рік здається реалістичним.

Щоб підтримати фінансову стабільність у 2020 році, компанії довелося здійснити кілька оптимізаційних заходів: скорочення адміністративного персоналу на 30%, скорочення необов’язкових неопераційних витрат, перегляд умов співпраці з підрядниками і скорочення інвестиційної програми.

Fitch очікує, що «Метінвест» знизить свою інвестиційну програму в цьому році до $600 млн (-40%) у порівнянні з минулим роком. До реалізації приймуть лише проекти, пов’язані з екологічними заходами, та проекти з підвищення операційної ефективності. Упродовж наступних років обсяг інвестицій стабілізується на середньому рівні $800 млн.

Fitch відзначає, що «Метінвест» поступається в конкурентоспроможності за витратами російським компаніям у перерахунку на рідку сталь. Наприклад, ММК ім. Ілліча перебуває на кривій витрат виробництва г/к рулону тільки в третьому квартилі (50-75%), тобто має витрати гірші від середнього рівня, а понад 50% ринку покривається більш дешевою продукцією.

Рейтингове агентство зазначає, що за собівартістю підприємства «Метінвесту» можна порівняти з європейськими виробниками. Така позиція вкрай ризикована – ми програємо нашим безпосереднім конкурентам, є порівняними з європейцями, з якими також не можемо конкурувати через заходи протекціонізму.

Fitch очікує, що вплив епідемії COVID-19 на результати «Метінвесту» може полягати переважно в зниженні фінансових, а не операційних результатів. Епідемія впливає на ціни набагато сильніше, ніж на обсяги. Але очікується, що обсяг продажів металопродукції в тоннах все-таки знизиться у 2020 році. Однак агентство не вказує конкретних цифр, даючи оцінку з цікавим формулюванням «…down by mid-single digit…», що можна інтерпретувати як зниження на 4-6%.

При цьому агентство вірить у хороші довгострокові перспективи компанії, прогнозуючи зростання продажів у наступні кілька років до 10 млн т, що означає зростання у 20% порівняно з очікуваними результатами 2020 року.

Заводи на неконтрольованих територіях продовжують експорт чавуну

За інформацією Kallanish Commodities, минулого місяця до Італії прибуло три судна з чавуном, виробленим у так званій «Донецькій Народній Республіці». Ціна продукції на $20/т нижче за ринкову.

Фактично заводи з неконтрольованих територій демпінгують за рахунок неринкових умов роботи та створюють додаткову конкуренцію українським виробникам. Тим часом європейські компанії не зважають на сумнівні схеми поставок і продовжують купувати продукцію за нижчою ціною.

З березня 2017 року заводами на неконтрольованих територіях управляє ЗАТ «Внешторгсервіс». Необхідну сировину поставляють з РФ. Продукція експортується через територію РФ з російськими сертифікатами.

У 2019 році на Єнакіївському металургійному заводі (ЄМЗ) виробили 1,4 млн т сталі, на Алчевському металургійному комбінаті – 1,5 млн т. Виробництво здійснюється нестабільно. Зокрема, в березні-травні 2020 року виробничі потужності ЄМЗ повністю простоювали, а в середині травня в роботу запустили одну доменну піч і один конвертер. На Алчевському меткомбінаті в червні 2020 року зупинили єдину працюючу доменну піч.

Китай може дозволити імпорт брухту з 2021 року

За даними Китайської асоціації переробки металобрухту (CAMU), Пекін уже розробив необхідні галузеві стандарти для імпортованого брухту чорних металів, а наступного року їх імплементують у національні стандарти. Це може стати стартом відкриття ринку Китаю для імпортного брухту. Міністерство промисловості та інформаційних технологій виступає за швидке вирішення проблеми з імпортом брухту.

Нагадаємо, наразі імпорт брухту чорних металів у Китай обмежений квотами, по суті, його майже немає. Минулого року Китай був єдиною країною з топ-10 виробників сталі, яка змогла наростити споживання брухту (+15%). Цьому сприяло збільшення його використання інтегрованими заводами в конвертерному виробництві на тлі посилення стандартів щодо викидів.

Підвищений попит разом із забороною на імпорт призвели до дефіциту брухту на місцевому ринку. Так, наприклад, ціни на брухт на ринку Китаю перевищують аналогічний показник у Туреччині на $50-60 на тонну, або на 20%. Це знизило конкурентоспроможність китайських виробників електросталі, які в результаті змушені були скоротити обсяг виробництва на 14,5% у 2019 році.

Дефіцит брухту став однією з причин зростання попиту на напівфабрикати в Китаї у 2020 році. Виявилося, що імпортувати напівфабрикати вигідніше, ніж виробляти сталь з місцевого дорогого брухту.

Якщо Китай відкриє імпорт брухту, це матиме глобальні наслідки для ринку не лише сировини, а й готової металопродукції. Різниця в цінах на світовому ринку та внутрішньому ринку Китаю має вирівнятися. Для цін на китайському ринку це означає зниження в межах 10%, а для цін на світовому ринку – зростання на ті самі 10%. Такий крок спричинить зростання цін на готову продукцію, насамперед довгомірного прокату, в межах 6-7%.

ArcelorMittal представив свої пропозиції щодо carbon border adjustment

Група ArcelorMittal однією з перших виступила на підтримку carbon border adjustment (СВА) ще в 2018 році. Ідея СВА полягає в тому, щоб зрівняти витрати на оплату викидів СО₂ внутрішніх виробників та експортерів. У такому разі будуть створені справедливі ринкові умови, в тому числі такі, що заохочують інвестиції в низьковуглецевий виробництво сталі.

На думку ArcelorMittal Europe, СВА треба встановлювати на рівні маржинальних, а не середніх, витрат, які несуть європейські виробники в рамках Європейської системи торгівлі квотами. СВА доцільно застосовувати тільки до первинних (сировинних) товарів, а не до кінцевої продукції.

Основна ідея ArcelorMittal Europe – СВА слід встановлювати на рівні галузі в цілому. Не можна встановлювати СВА для кожного підприємства окремо. Причина – гіпотетично можлива ситуація, коли виробники постачатимуть до ЄС сталь з низьким вуглецевим слідом, при цьому відправляючи на інші ринки сталь, вироблену з високими викидами СО₂. У такому разі СВА не сприятиме декарбонізації в глобальному масштабі.

Також ArcelorMittal вважає можливим знизити рівень СВА або повністю від нього відмовитися щодо тих країн, з якими будуть укладені «Угоди про еквівалентність» (Agreement of Equivalence). У цих угодах мають бути прописані умови декарбонізації.

Для європейських виробників ArcelorMittal Europe пропонує на першому етапі СВА зберегти безкоштовну видачу парникових квот і компенсацію високих енергетичних витрат. А в разі експорту металопродукції з ЄС до країн, де немає вуглецевих податків, передбачити відшкодування сплаченої вартості парникових квот.

СВА від початку сприймали як захід протекціонізму. Пропозиції ArcelorMittal лише посилили це враження. Сконструйована схема прагне максимально завищити СВА для експортерів, при цьому для європейських виробників пропонують преференції для комфортного переходу до безвуглецевої виробництва. Цей підхід викривить ринкову конкуренцію і призведе до подальшого посилення протекціонізму в світі.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.