(с) GMK Center

Аналіз впливу новин за 21-25 червня 2021 року на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Цього тижня «Метінвест» трохи відкрив завісу над тим, яким чином має намір знижувати викиди парникових газів. Компанія планує освоювати технологію виробництва DRI і виплавки сталі в електропечах.

Росія зробила нам подарунок до Дня Конституції, плануючи запровадити мито на експорт сталевої продукції, однак поки що незрозуміло, що з цим робити. Насолоджуємося кон’юнктурою, нікого не чіпаємо, плануємо нарощувати потужності, а тут В’єтнам нас обігнав у списку найбільших виробників сталі.

«Метінвест» вивчає варіанти декарбонізації виробництва

«Метінвест» розглядає можливість замінити частину діючих сталеплавильних потужностей електросталеплавильним комплексом, який включатиме модулі з виробництва заліза прямого відновлення й електродугові печі. Потужність нового комплексу становитиме 5 млн т стали на рік. Мінімальні інвестиції для проєкту – $3,0-3,5 млрд.

Проект може бути реалізований у перспективі 7-14 років. Місце для будівництва комплексу ще не вибрали, але відзначається, що це буде одна з виробничих площадок «Метінвесту». Нове електросталеплавильне виробництво випускатиме сляби, з яких європейські заводи групи вироблятимуть готовий прокат.

Центральний ГЗК уже почав випускати сировину, необхідну для роботи нового сталеплавильного комплексу – DRI-окатиші. Освоїти виробництво цієї продукції планує й Північний ГЗК. Очікується, що їхні сукупні потужності становитимуть понад 11 млн т DRI-окатишів на рік, яких вистачить для виробництва понад 7 млн т стали. Відповідно, цього буде достатньо для забезпечення власних потреб «Метінвесту».

Виробництво сталі на новому комплексі з використанням природного газу, за оцінками GMK Center, дасть змогу знизити викиди СО2 на 50-60% в порівнянні з діючими киснево-конвертерного потужностями. У перспективі природний газ можна буде замінити воднем, що зведе викиди парникових газів до нуля.

Використання водню для виробництва заліза прямого відновлення є перспективною технологією декарбонізації. В Україні є необхідні передумови для впровадження цієї технології: запаси залізної руди та дефіцит брухту. Судячи з інтересу міжнародних компаній до технології виробництва DRI, саме вона може сформувати майбутнє світової металургії.

Росія запровадить мита 15% на експорт сталевої продукції

Росія має намір запровадити тимчасові мита на експорт чорних і кольорових металів, у тому числі напівфабрикатів, прокату та чавуну, нержавіючої сталі та феросплавів, з 1 серпня по 31 грудня. Влада пояснює такі оригінальні ініціативи прагненням захистити оборонну промисловість і будівництво від високих цін на сталь. Розмір мита становитиме 15%, але не менше певного розміру для кожного конкретного виду продукції.

У 2020 році частка експорту у виробництві сталевої продукції в Росії становила 44%. Тобто продажі майже половини продукції тепер обкладатимуться додатковими митами. У першому кварталі 2021 року російські компанії експортували 3,4 млн т напівфабрикатів, 2 млн т плоского прокату, близько 1,5 млн т довгомірного прокату і 600 тис. т труб. Влада розраховує, що запровадження митних тарифів не позначиться на обсягах поставок за кордон, але допоможе мобілізувати кошти до бюджету.

Справді, російські компанії мають високу маржинальність і можуть дозволити собі продовжити поставки, сплачуючи мита, щоб зберегти ринки й обсяги. Наприклад, рентабельність за EBITDA компанії «Северсталь» у першому кварталі становила 52,4%, НЛМК – 41%, ММК – 33,2%. Російські компанії традиційно є світовими лідерами, маючи найнижчі виробничі витрати та запас рентабельності, в порівнянні зі своїми конкурентами. Тому, вважаємо, що обсяги експорту з Росії істотно не знизяться.

Однак зараз – ринок продавця. Російські компанії, користуючись ситуацією з дефіцитом поставок, намагатимуться перекласти частину митних платежів на покупця, що призведе до посилення тиску на ціни й подальшого їх зростання. Важливо розуміти, що найближчі конкуренти росіян навряд чи зможуть скористатися ситуацією й істотно наростити поставки, оскільки працюють майже на максимумі, а 7 млн т сталі на квартал – величезний для світового ринку обсяг.

Інший наслідок такого рішення – зростання пропозиції на внутрішньому ринку Росії. Це охолодить ціни й зробить російський ринок менш привабливим для постачальників імпорту. Наприклад, українські компанії, незважаючи на всі взаємні обмеження, у 2020 році поставили сусідам понад 800 тис. т продукції. Тут уже може мати місце заміщення російського ринку іншими, якщо різниця в цінах створить для цього умови.

«Метіпол» збільшить потужності з виробництва полімерного прокату

«Метіпол» продовжує готуватися до розширення виробничих потужностей. Старт будівництва нової лінії запланований на 2021 рік, запуск – на 2022 рік. За потужністю нова лінія буде аналогічною діючій на заводі Heavy Metal в Первомайську Миколаївської обл. (72 тис. т фарбованого прокату на рік), але з можливістю нанесення нових типів покриття. Раніше про плани про плани щодо встановлення ліній цинкування й нанесення полімерного покриття заявляв металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Обидва рішення видаються обґрунтованим з огляду на ситуацію. По-перше, обсяг ринку полімерного прокату в Україні зростає. За підсумками 2020 року внутрішнє споживання збільшилося на 15,7% в порівнянні з 2019 роком. По-друге, майже 89% ринку займає імпорт. Відповідно, є можливість витіснення імпорту за рахунок налагодження українського виробництва, яке буде більш оперативно реагувати на потреби споживачів.

Глобальні обсяги виробництва сталі зростають високими темпами за межами Китаю

За підсумками травня обсяг виробництва сталі у світі зріс на 16,5% р./р. Такі високі темпи пояснюються низькою базою порівняння минулого року, оскільки в травні промисловість більшості країн перебувала під карантинними обмеженнями. Саме тому темпи зростання виробництва за межами Китаю є ще вищими – 30%.

У Китаї обсяг випуску знову сягнув історичного максимуму – 99,5 млн т. Це на 7,8% більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Така тенденція є підтвердженням ідеї, яку висловлюють деякі гравці ринку: нинішній сплеск попиту й цін походить не з Китаю, а з-за його меж.

Україна за підсумками травня опустилася на 14-ту позицію серед найбільших виробників сталі в світі, пропустивши вперед В’єтнам, але за підсумками 5 місяців Україна поки що утримує 13-ту позицію. В’єтнам демонструє зростання обсягів випуску цього року близько 40% р./р. У травні країна виробила 1,95 млн т, тоді як Україна – 1,85 млн т. Проте вже в червні ми можемо відіграти позиції, оскільки завершилися ремонти в доменних цехах ММК ім. Ілліча і «Запоріжсталі». Обсяг випуску червня має наблизитися до 2 млн т, що є локальним максимумом для вітчизняних виробників.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.