Україні важливо перевести кліматичні стратегії в конкретні політики

Україна має чимало стратегій і цілей у сфері енергетичної і кліматичної політики. Зараз для неї важливо перевести ці стратегії та цілі в конкретні політики, вважає лідер проєкту Low Carbon Ukraine д-р Георг Цахман. Він розповів про це на онлайн-конференції, присвяченій презентації дослідження «Досягнення кліматичних і енергетичних цілей України» в рамках проєкту Low Carbon Ukraine. Проєкт є частиною Міжнародної кліматичної ініціативи та фінансується Федеральним міністерством із питань довкілля, збереження природи та радіаційної безпеки ФРН. GMK Center публікує тези виступу Георга Цахмана.

– Україна належним чином підготувала те, що обіцяла міжнародній спільноті, беручи на себе зобов’язання в рамках Паризької угоди. Крім того, в неї є плани щодо зміни джерел генерації, Національний план з енергоефективності, Енергетична стратегія до 2035 року та її оновлення до 2050 року. Ми думаємо, що для України важливо перевести ці стратегії та цілі в конкретні політики. Неправильно мати дуже амбітні цілі, які мають вигляд як європейські, але водночас не мати безпосередньої політики, яка допоможе забезпечити досягнення цих цілей.

Отже, ми запропонували десять заходів на наступні десять років.

1. Варіанти фінансування заходів «зеленої» політики. Воно найбільш потрібне для української енергетичної системи. І ми плануємо розробити плани фінансування.
2. Податок на CO₂. Цей податок гармонізує Україну із європейською системою вуглецевих викидів. Також це дасть змогу найкраще скористатися доходами.
3. Поступове припинення субсидіювання споживачів в Україні. Необхідно поступово припинити використання споживчих субсидій в Україні, тому що споживачі занадто мало коштів вносять у систему для того, щоб інвестувати. Система старіє, у неї виникають проблеми.
4. Реформування ринку електроенергії. Ми пропонуємо реформувати систему електроенергетики стосовно відновлювальних джерел енергії. Їх можна використовувати так, щоб це не спричиняло занадто високі витрати для споживачів, а навпаки зменшувало їх для них.
5. Економічно ефективне розгортання потужностей ВДЕ.
6. Синхронізація електромереж України та Європи. Ми пропонуємо плани синхронізації українських та європейських електромереж, оскільки в майбутньому буде велика потреба у цьому.
7. Соціально стійке згортання вугільної сфери в Україні.
8. Декарбонізація металургійного сектору в Україні. Виробнича сфера є однією з найважливіших в Україні.
9. Низьковуглецева транспортна політика для України. Ми вважаємо, що ця сфера дещо недостатньо задіяна. І тут можна уникнути помилок, яких припускалися європейські країни.
10. Енергоефективність громадських будівель. Там, де енергоефективність є ключовим аспектом. І ми її також розглядаємо.

У центрі наших пропозицій знаходиться електроенергетика, оскільки ми вважаємо, що це основний вектор для декарбонізації. Якщо подивитися на найновітніші звіти Міжнародного енергетичного агентства, їхні плани декарбонізації також стосуються електрифікації. Вони, звичайно, стосуються всього світу, але ж Україна є частиною цього світу. Масштабна електрифікація невідворотна в майбутньому. Ось чому ми вважаємо, що реформа електроенергетики може стати основною в Україні. Звичайно, електроенергія не вирішує всі українські проблеми. Тому ми розглядаємо також інші сфери й намагаємося показати, що, наприклад, транспортна галузь теж підпадає під декарбонізацію.

Я вже зазначав, що Україні дуже потрібні інвестиції. Українська енергетична система недофінансована й недоінвестована. Є дуже багато проблем, які цьому перешкоджають, і результатом цього є висока вартість капіталу та низькі інвестиції. Плани, які ми презентуємо, пропонують не лише витрачати кошти, а й продумати, звідки можуть походити такі кошти. Як можна зменшити субсидії, яким чином вуглецевий податок може забезпечити інвестиції та збільшити прибуток енергетичних компаній для того, щоб вони могли інвестувати у всі ті прекрасні речі, про які ми говоримо. Але ми не можемо зробити цього, покладаючись лише на громадян, які не завжди можуть собі це дозволити. Ми знаємо, що Україна доволі бідна країна в Європі, тож ми маємо усвідомлювати соціальні наслідки. Ми розуміємо, що не має сенсу підвищувати тарифи доти, поки люди не зможуть їх оплачувати.

І нарешті, я хотів би наголосити, що наші пропозиції стосуються не лише Міністерства енергетики чи Міністерства екології. Ми бачимо, що сучасна політика у цій сфері йде далі. Ми бачимо, що в Європі, наприклад, енергетичні регулятори намагаються сформувати політику в усіх сферах. Це зменшення використання вугілля, виведення вугілля з економіки, податок на вуглецеві викиди, субсидії. Також ці цілі можуть зачіпати сферу інтересів Міністерства соціального захисту. А ще істотну роль має відігравати синхронізація з європейськими електромережами.