Як скористатися світовим трендом міграції заводів з Китаю і скільки це принесе економіці України

Протягом найближчих кількох років одним з основних промислових трендів буде міграція виробництв західних корпорацій з Китаю та інших азійських країн. Україна може скористатися цим трендом і стати логістичним та виробничим хабом для європейських корпорацій.

Чому це вигідно

Пандемія COVID-19 показала, наскільки неефективними виявилися довгі логістичні системи поставок з Азії в Європу. З 2020 року логістика подовжилася, а вся система поставок подорожчала. За нашими оцінками, середній строк поставок збільшився на 30-40%. Якщо раніше товар з Китаю вже через місяць був в Одеському порту, то зараз на це йде 5-6 тижнів і трапляються ще довші затримки. Більш критичний показник – вартість. Доставка з Азії до Європи подорожчала в два-три рази.

Усе почалося навесні минулого року, коли пандемія перервала економічні зв’язки на кілька місяців і в принципі порушила ланцюжки поставок. На початку літа 2020 року попит відновився, але в Китаї, Південній Кореї, Сінгапурі для відправки вантажів не вистачало порожніх суден, які через пандемію «зависли» в Європі й Америці. Усе це призвело до того, що середня вартість контейнера з Азії збільшилася в 1,5-2 рази, а це істотно підвищило ціну доставки товарів.

Як результат, виробники зіткнулися зі зривами контрактів та іншими виробничими витратами. Простий приклад: у нас є клієнт, який планував запустити виробництво соняшникової олії й чекав на поставку обладнання з Китаю. Однак через пандемію строки поставки дуже затягнулися. А потім довелося чекати ще й китайських фахівців для встановлення й запуску обладнання. У результаті виробництво вдалося запустити на сім місяців пізніше.

Нещодавнє блокування Суецького каналу також серйозно порушило систему поставок та стало одним із приводів задуматися про переміщення виробництв.

Україна як промисловий хаб

Згадані вище події призвели до того, що третина світових виробників і дистриб’юторів різної продукції перенесли або планують найближчим часом перенести своє виробництво з Китаю. Це світовий тренд на найближчі кілька років.

Україна може скористатися ситуацією і стати промисловим хабом для європейських виробників, передусім зі сфери легкої промисловості, обладнання для кондитерської та сільгосппродукції, FMCG, меблевого виробництва, побутової техніки, виробництва комплектуючих для автомобілів і авіапромисловості.

Є також економічно перспективна сфера: виробництво тютюнових комплектуючих, які ми можемо виробляти та продавати в усьому світі. Зараз у світі є великий дефіцит напівпровідників і провідників. Україна експортує титанову руду по $300/т. Потім з неї виробляють частини плат і мікросхем і продають їх вже по $3000/кг. Тобто ми втрачаємо додану вартість, продаючи просто сировину.

Україна могла б розмістити у себе локальне виробництво, оскільки для цих промислових сфер у нас є ресурси, в тому числі й інженери, які поки що не всі виїхали працювати до Польщі. Для світових виробників розміщення виробництва в Україні за видатками та витратами може вийти дешевшим, ніж у Китаї. Та сама середня заробітна плата в Піднебесній становить близько $750, а в Україні – $500.

При цьому всі логістичні ланцюжки поставок до Центральної та Східної Європи, скандинавських країн скорочуються з 45 днів до 2-3. Зникає залежність від морського фрахту, який постійно дорожчає. А сама логістика здешевлюється на 20-30%.

У Китаї є місто Шеньчжень. Ще 40 років тому там була сільська місцевість. Але в Шеньчжені створили вільну економічну зону, і зараз там працюють 50 тис. підприємств, в тому числі європейських промислових корпорацій. Якщо в Україну з Китаю мігрує хоча б 100 середніх виробництв, заточених на експорт, де будуть працювати по 150-250 осіб, то це створить вже 20 тис. робочих місць. І плюс 0,8-1% до ВВП.

Чим привабити інвесторів

Щоб скористатися міграцією заводів з Азії і стати промисловим хабом для Європи, потрібен сприятливий інвестиційний клімат. Що таке сприятливий інвестиційний клімат?

По-перше, це безпека бізнесу. Інвестори, в цьому випадку – промислові корпорації, мають бути впевнені, що їхнє підприємство в Україні не стане об’єктом рейдерства.

По-друге, зменшення всього ланцюжка бюрократичних процедур для виходу на ринок. Зараз, наприклад, щоб побудувати завод, потрібно зібрати 40 різних папірців і дозволів.

По-третє, слід скасувати плату за підключення до енергомереж. Ніде в Європі не беруть плату з інвесторів, які хочуть будувати завод, за підключення до газу й електрики.

По-четверте, спростити виділення земель під промислове виробництво. Не так просто отримати землю під завод. Іноді процедура зі зміною призначення ділянки землі, на якій хочуть побудувати завод, може тривати півроку.

Створення індустріальних парків вирішує частину цих проблем, тому може стати хорошою альтернативою для залучення промислових інвесторів. Там уже вирішені питання з цільовим використанням земель та підключенням до каналізації й енергомереж. Але для того, щоб глобальні корпорації справді задумалися про перенесення виробництв в Україну, самих лише індустріальних парків замало.

Хороший борд – це захист

Необхідно убезпечити бізнес від рейдерства. Потрібні реформи, насамперед судової системи. Україні необхідні суди, в яких можна захистити свою приватну власність.

Однак такі зміни відбуваються вкрай повільно. Зараз як альтернативу гарантії безпеки для потенційних інвесторів в Україні можна розглядати створення незалежних рад директорів і посилення ролі корпоративного управління. Для цього варто запрошувати до рад директорів незалежних директорів з різних сфер економіки, що мають певний авторитет у своїх сферах. Тоді у разі рейдерської атаки зв’язки членів директорів та їхня публічність допоможуть захистити підприємство.