Не можна сказати, яким буде наступний рік, але можна визначити, що на нього впливає

Рік, що завершується, став продовженням періоду нестабільності, який почався у 2020-му. Як уже неодноразово говорилося, будь-яка криза – це час можливостей. І українські металурги сповна ними скористалися, значно покращивши у 2021 році свої фінрезультати.

2022 рік обіцяє бути не менш щедрим на ризикові фактори. Залишається сподіватися, що вони зіграють на боці українських компаній ГМК.

Основні котирування та показники ринку, на яких ґрунтується мій прогноз ризиків та можливостей 2022 року, є такими:

Ключові котирування та показники ринку

ПоказникДіапазонЗміна рік до року
Ціна гарячекатаного рулону FOB Україна$650-850/тНа 2-25% нижче від очікуваного середнього у 2021 р.
Ціна ЗРС (62% заліза, Китай)$80-130/тНа 20-50% нижче від очікуваного середнього у 2021 р.
Виплавка сталі в Китаї1 млрд т/рік, або 83,3 млн т/місяцьЗниження на 2%
Чистий експорт сталі з Китаю60 млн т/рікЗростання на 50%
Імпорт ЗРС Китаєм1,08 млрд т/рікЗниження на 5%

При цьому зростання продажів ЗРС можливе лише в бразильської Vale. Компанія збільшить продажі приблизно на 5%, до 320 млн т. Сумарний обсяг продажів трьох великих австралійських виробників (Rio Tinto, BHP Billiton та Fortescue) у 2022 році не зміниться і становитиме приблизно 780 млн т.

Китай у 2022 році фокусуватиметься на економічній стабільності. Боротьба з «бульбашками» в секторі житлової нерухомості ослабне. Інфраструктурне будівництво стимулюватимуть дуже помірно. Продовжиться пом’якшення грошово-кредитної політики Народного банку Китаю.

Особливих загострень пандемії не буде. Можливо навіть, що поширення варіанта омікрон виявиться «природною вакцинацією» – він заразить багатьох, захворювання протікатиме відносно легко, а імунітет виробиться й проти інших варіантів.

Для українського ГМК ключовими внутрішніми та зовнішніми ризиками у 2022 році стануть:

1. Економічна ситуація в Китаї. Для виробників ЗРС ризиком стане зниження споживання сталі в Китаї. Наприклад, через кризу в секторі житлової нерухомості або через недостатнє стимулювання інфраструктури, а також через коронавірус.

Для металургів є два основні ризики. По-перше, небезпечне надмірне (понад 60 млн т на рік) збільшення чистого експорту. Це можливо навіть за хорошого споживання сталі в самій Піднебесній, якщо влада дозволить виробникам нарощувати обсяги.

По-друге, небезпечним є також зниження споживання сталі в Китаї. Але й у такому випадку, якщо влада Китаю обмежуватиме виробництво й не дозволить своїм виробникам надмірно нарощувати експорт, Піднебесна все одно зможе підтримати світовий ринок сталі. За допомогою митних тарифів та скасування повернення ПДВ китайська влада сприяла зниженню експорту сталі з Піднебесної. Нагадаємо, що спочатку Китай скасував мито на імпорт деякої сталі з травня. Водночас було скасовано повернення ПДВ у розмірі 13% на експорт 146 видів металопродукції, зокрема гарячекатаного прокату, катанки та арматури. Однак на загальний рівень експорту це вплинуло слабо. За січень-листопад 2021 року експорт сталевого прокату з Китаю зріс на 26,7% – до 62 млн т. У разі реалізації сценарію сильного зниження як споживання, так і виробництва сталі, без надмірного зростання чистого експорту, ціни на ЗРС, звісно, просядуть. Але власне ціни на сталь будуть частково підтримані. Хоча, зрозуміло, падіння цін на ЗРС – сировини для виробництва сталі – тягнутиме вниз собівартість і власне ціни на сталь.

Таким чином, незалежно від споживання сталі в самому Китаї, його влада має вибір: чи дозволити світовим цінам на сталь обвалитися, чи ні. Обвал буде, якщо китайська влада дозволить виробникам наростити обсяги експорту. І навпаки, якщо цього не станеться, ціни втримаються.

Думаю, є надія на те, що китайська влада вирішить не допустити, щоб ціни на сталь просіли надто сильно. Причиною може бути масштабна модернізація в рамках декарбонізації. Хтось цю модернізацію має фінансувати, і найпростіший варіант – перекласти все на споживача. Споживачам доведеться звикнути до того, що сталь – дорогий продукт. Дорожчий, ніж він був у 2017-2020 рр., коли ГКР (FOB Україна) коштував $450-550/т.

Хоча, звісно, такий сценарій може бути самообманом, і китайська влада взагалі не думає про ці питання з такої точки зору. Вона може дозволити цінам на сталь обвалитися, наприклад, у рамках боротьби з інфляцією.

2. Сповільнення світової економіки. Ризиковим фактором є як різке уповільнення – наприклад, криза на фінансових ринках, яка здатна потягти за собою вниз реальну економіку, – так і помірне сповільнення. Воно може стати реакцією на згортання центробанками (насамперед у США) та урядами програм кредитного та фіскального стимулювання. Сповільнити економіку може також поява нових штамів коронавірусу.

3. Загострення ситуації з Росією, військові дії. Хоча сценарій повноцінної війни видається малоймовірним, у разі реалізації наслідки для української економіки можуть бути фатальними.

4. Антиолігархічна війна в Україні. Антиолігархічна війна несе ризики регуляторних, судових та кримінальних проблем для компаній ГМК та їх власників. Ці проблеми можуть насторожити іноземних інвесторів – власників цінних паперів українських компаній ГМК та ускладнити життя самим компаніям.

5. Різке зростання транспортних витрат. Різке зростання витрат на транспортування морем. Це може статися, наприклад, через загострення коронакризи. Особливо великим такий ризик є для компаній, що постачають продукцію на великі відстані. Хоча нещодавно витрати на транспортування знизилися: наприклад, доставити тонну ЗРС з Бразилії до Китаю в середині грудня коштувало $22/т, а ще на початку жовтня ставки фрахту сягали $50/т.

6. Проблеми з енергоносіями. Проблему становлять як високі ціни на енергоносії, що впливають на собівартість, так і можливі перебої з постачанням.

Крім факторів ризику, є деякі внутрішні та зовнішні фактори, які у 2022 році гратимуть на боці українського ГМК. Серед них:

  • можливе зниження цін на енергоносії через зниження споживання природного газу в теплий період;
  • падіння цін на металобрухт в Україні як результат збільшення експортного мита на початку грудня. Це позитив насамперед для «Інтерпайпу», а також для «Метінвесту»;
  • можливі проблеми у південноамериканських виробників ЗРС (Австралія, Бразилія) стануть позитивом для українців. Це означатиме зниження пропозиції ЗРС в умовах сталого попиту. Така ситуація вже виникала – у 2020-2021 роках через коронавірус у цих країнах. А в 1-му кварталі 2022 року вона можлива через проблеми з погодою, зокрема через феномен Ла-Нінья;
  • рух у напрямку залучення «зеленого» фінансування під низькі ставки та на тривалі терміни. Поки що компанії українського ГМК таке фінансування не залучали, і будь-які рухи в цьому напрямку будуть позитивними, навіть якщо саме залучення відбудеться не в 2022 році.

Хочу наголосити: будь-який із зазначених негативних факторів здатний кардинально ускладнити життя українським компаніям ГМК. Залишається лише сподіватися, що негативні фактори або не реалізуються взагалі, або діятимуть не на повну силу. І що українські металурги зможуть сповна скористатися позитивними факторами, щоб вистояти у штормах, які готує 2022 рік.