Exclusive Що потрібно змінити в законодавстві для зацікавлення інвесторів у видобуток в Україні

Зміни до законопроєктів №13414-13415 передбачають звільнення від податку на прибуток та пільги на ввезення обладнання

За ініціативи Національної асоціації добувної промисловості України (НАДПУ) відбувся онлайн-круглий стіл «Надрокористування без краваток». Тема – як має працювати державна підтримка гірничодобувної та переробної промисловості і що потрібно доопрацювати в законопроєктах №13414 та №13415 перед другим читанням у Верховній Раді. GMK Center наводить тези виступу Муси Магомедова, народного депутата України, голови підкомітету з питань промислової політики Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку.

Орієнтир на добувну галузь

На розгляді у Верховній Раді перебувають два важливі законопроєкти, які на початку листопада минулого року були прийняті за основу і наразі готуються до другого читання.

• проєкт Закону України «Про внесення змін до пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки» (реєстраційний №13414 від 25.06.2025 р.);
• проєкт Закону України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки» (реєстраційний №13415 від 25.06.2025 р.).

Перша і принципова позиція галузі: пільги мають поширюватися не лише на переробну промисловість у вузькому розумінні, а й на видобувні проєкти – за умови, що вони інтегровані в ланцюг переробки та збагачення корисних копалин. Сьогодні законопроєкти фактично залишають за бортом гірничодобувні підприємства, які є початковою та найбільш капіталомісткою ланкою цього ланцюга.

Зміни до цих двох законопроєктів на цьому етапі є, по суті, першою системною спробою запровадити реальні інвестиційні стимули для видобувної промисловості. Серед ключових інструментів – звільнення від податку на прибуток строком до 10 років, пільги на ввезення обладнання (звільнення від мита та ПДВ), а також можливість знижених ставок земельного податку на рівні громад.

Підтримка видобувних проєктів — це не привілей для окремих гравців, а виконання міжнародних зобов’язань України у межах стратегічного партнерства з ЄС (EU–Ukraine Raw Materials Partnership) та Меморандуму з США щодо стратегічних корисних копалин.

Відповідно до Регламенту ЄС про критичні сировинні матеріали (Critical Raw Materials Act, 2024), добування та первинна переробка корисних копалин визнаються рівноцінними елементами єдиного ланцюга створення вартості. Відповідні поправки до законопроєктів вже зареєстровані у Верховній Раді.

Три роки – замало для серйозного проєкту

Друга системна проблема – строки реалізації інвестиційних проєктів. Чинна редакція встановлює єдиний строк: не більше трьох років. Для малого та середнього бізнесу це може бути реалістично. Але для великих промислових проєктів – ні.

Наведу конкретний приклад: будівництво великого заводу в Угорщині вартістю близько €200 млн тривало шість років. І це – в мирній країні з усталеною дозвільною системою. В Україні, з урахуванням воєнних умов, складності погоджень та монтажу обладнання, реальний цикл реалізації капіталоємного проєкту – мінімум п’ять років. Трирічний ліміт у таких умовах – це не стимул, а бар’єр.

Пропозиція, яку ми направили до Комітету ВРУ з питань економічного розвитку і яка вже зареєстрована як правка: диференціювати строки залежно від обсягу інвестицій – до трьох років для проєктів до €20 млн, до п’яти років – для проєктів понад €20 млн. Це відповідає міжнародній практиці та реальній специфіці галузі.

Бар’єр у вигляді «стелі» у €50 млн

Ще одна проблема, яку неможливо обійти: законопроєкт встановлює верхню межу вартості інвестиційного проєкту у переробної промисловості на рівні €50 млн (включення у перелік добувної промисловості знаходиться на рівні правок). Здається, це багато. Але тільки поки не зіткнешся з реальністю.

Вартість одного крокуючого екскаватора – базового обладнання для відкритого видобутку – становить близько €55 млн. Тобто навіть один необхідний агрегат вже виходить за межу, яка робить проєкт «невідповідним» для пільг.

Особливо актуальним це питання є в контексті угоди про мінерали та інтересу американських і європейських партнерів до добувного сектору України. Залучати стратегічних іноземних інвесторів із лімітом у €50 млн – це нереалістично. Тому пропонуємо скасувати цю верхню межу: пільги мають бути доступні для проєктів будь-якого масштабу – за умови дотримання всіх інших вимог.

Додаткові стимули та юридична точність

Окрім структурних питань, важливою є і технічна «підгонка» законопроєкту. Зокрема, перелік обладнання, яке звільняється від митних платежів за законопроєктом №13414, потребує розширення – на основі фактичного імпорту та реальних потреб підприємств важкої промисловості. До нього слід додати, зокрема, промислові двигуни та силові установки, печі та горна, підшипники, трансформатори, електричну апаратуру та кабельну продукцію, різноманітні вимірювальні прилади. Це не технічні дрібниці – це те обладнання, без якого виробничі проєкти просто не можуть бути реалізовані.

Важливо також уточнити формулювання щодо санкційних обмежень: у законопроєкті йдеться про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб, а не про їхніх учасників чи акціонерів загалом. Широке трактування цієї норми може штучно відсікти системоутворюючі підприємства з прозорою діяльністю, де можливі опосередковані міноритарні частки без будь-якого реального впливу на управління. Критерієм має бути контроль і вплив, а не формальна присутність у корпоративній структурі.

Окремо варто відзначити пропозицію знизити поріг частки доходів від профільної діяльності з 90% до 80% як умову для отримання пільг із податку на прибуток. Це відповідає практиці ЄС (Польща, Чехія, Угорщина застосовують поріг 70–80%) і враховує реальну структуру доходів підприємств, що надають супутні логістичні та сервісні послуги в межах одного виробничого процесу.

Нарешті, норму про те, що один платник податків може реалізовувати лише один інвестиційний проєкт, пропонується взагалі вилучити. Це штучне обмеження не має аналогів у міжнародній практиці. Великі промислові групи можуть і мають право розвивати кілька проєктів одночасно – критерієм має бути відповідність кожного проєкту встановленим вимогам, а не їхня кількість.

Що далі

Зазначені пропозиції вже зареєстровані як правки до законопроєктів. Загалом законопроєкти №13414 та №13415 – це важливий крок уперед. Але щоб вони справді запрацювали і дали реальний ефект для економіки, необхідно враховувати ці пропозиції. Галузь не просить привілеїв – вона просить умов, за яких інвестиції мають сенс.

За підсумками круглого столу учасники мають тиждень, щоб подати свої пропозиції та долучитися до консолідованого звернення галузі до Верховної Ради. Як голова підкомітету з питань промислової політики, я підтверджую: усі зареєстровані поправки будуть розглянуті у рамках підготовки до другого читання. Завдання – не просто прийняти закон, а прийняти його так, щоб він дійсно запустив інвестиційний процес у стратегічних галузях.

Україна має унікальну мінерально-сировинну базу. Питання в тому, чи зможемо ми створити умови для її розвитку – чи знову втратимо час, поки інші країни залучатимуть інвесторів, яких ми не зуміли переконати.