Стремление сделать экономику более экологичной предусматривает инвестиции

Зелена промислова політика – не опція, а життєва необхідність для країн, що розвиваються

Яким чином виклики в екологічній сфері можна використати для створення джерел зростання економіки. Хто є лідерами екологічної трансформації і що робити країнам, що розвиваються. Чому реалізація зеленої промислової політики є життєвою необхідністю.

Про це розповів Станіслав Зінченко, голова комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації, директор GMK Center, в ході «Дня сталого розвитку», проведеного ЄБА. Публікуємо тези його виступу:

– Екологічний аспект кілька років тому став ключовим у процесі формування політик розвинених країн. Прагнення скоротити шкідливі викиди, знизити вплив бізнесу на довкілля є глобальним трендом. Це серйозний виклик для світової економіки, оскільки виникає необхідність у застосуванні нових технологій, підвищується потреба в інвестиціях, змінюються чинники конкурентоспроможності.

Провідні економісти, держави, бізнес задаються питанням, яким чином виклики в екологічній сфері можна використати для створення джерел зростання економіки. Це більш ніж можливо, адже прагнення зробити економіку більш екологічною передбачає інвестиції, створення нових робочих місць, більш ефективне використання ресурсів. Тому зелений курс для економіки створює нову категорію – зелену промислову політику, що стає важливим напрямом для трансформації економіки.

Зелена промислова політика – відносно нова категорія. Але результати застосування тих чи інших інструментів уже видно в розвинених країнах – це суттєва зміна структури економіки. Наприклад, нові стандарти викидів автомобілів поряд зі стимулами R&D активізували розроблення революційних типів двигунів, у тому числі на альтернативних видах палива. Це зумовило зміну попиту на нафту, мідь, літій, рідкісноземельні метали.

Реалізуючи комплекс заходів, металургійні компанії перебудовують свій бізнес, застосовують нові технології. Останні інновації, наприклад, стосуються використання водню в процесі виробництва сталі. Ці та інші процеси детально описані у нашому досліджені «Декарбонізація в металургії».

Лідерами екологічної трансформації є, безумовно, розвинені країни. Але країни, що розвиваються, не можуть бути лише спостерігачами цього процесу. Зараз у Євросоюзі готується механізм обмеження імпорту вуглецевоємної продукції̈ – carbon border adjustment. Тож для збереження ринку ЄС країни, що розвиваються, також мають відповідати тренду екологічності.

Звісно, країни, що розвиваються, не будуть лідерами цього руху. Тому доцільно використовувати вже наявний досвід, запозичувати технології та політики, які застосовуються в розвинених країнах. Іншими словами, якщо країни, що розвиваються, прагнуть зберегти своє місце в глобальних ланцюжках створення вартості, вийти на нові ринки, то реалізація зеленої промислової політики – не опція, а життєва необхідність.

Зелена промислова політика це:

  • підвищення рівня переробки відходів;
  • зниження шкідливих викидів;
  • використання більш якісної сировини;
  • підвищення енергоефективності;
  • зелені закупівлі;
  • впровадження нових технологій і багато іншого.

Але для всього цього необхідні величезні інвестиції і багато часу. ЄС вміє мислити стратегічно й запланував €1 трлн на таку трансформацію. З них €600 млрд будуть виділені з державних фондів. Європейці будують власну зелену економіку й розуміють, що головне в цьому – саме джерела фінансування та стимули для інвестицій.