Половина промисловості стане збитковою через подорожчання енергоресурсів

Аномальний ріст цін на енергоносії в Україні болюче вдарив по виробникам, малому і середньому бізнесу. Більшість підприємців були змушені згорнути програми модернізації, щоб переспрямувати кошти на сплату комунальних рахунків. А ціна електрики і газу заклалася в собівартості продукції, що негативно вплинуло на її конкурентоспроможність.

Не секрет, що українська економіка надзвичайно енергоємна: за цим показником перевищує середнє світове значення удвічі, а ЄС — у 3,8 рази. Критична залежність від обсягів споживання і ціни газу фактично підвела до межі банкрутства цілі галузі – хімічну промисловість, цукровиків, тепличне господарство та ін.

У листопаді середньозважена ціна на природний газ зросла втричі –-  до 35,7 тис. грн за тис. куб. м.  Проте вже грудень приніс нові шокові дані. Спотові ціни на газ в Європі перевищили $1,4 тис. за тисячу кубометрів, як наслідок в Україні – вище 46 тис. грн.

Цікаво, що ні уряд, ні багато хто з експертів не звертає увагу на банальний, але принциповий в даному контексті факт. Ми є єдиною державою в Європі, яка не має довгострокового прямого контакту на постачання природного газу і працює на спотових ринках. Ціни по довгостроковим контрактам в 2-3 рази нижче, ніж спотові. Наприклад Молдова купує тисячу кубів за $400-450, Угорщина – $350, Австрія – $280, Болгарія – $550 тощо. Відтак, відстаючи за показниками платоспроможності, платимо чи не найвищі в ЄС ціни.

Наслідки для промисловості

За результатами регіонального дослідження процесів на підприємствах, УСПП підрахував, що мінімум 50% виробництв отримають збитки внаслідок значного збільшення вартості енергоносіїв.

Вже зараз інфляція у промисловості побила історичний рекорд і сягнула 57%. Її колосальний розрив із споживчою інфляцією – 11% – стане однією з причин затяжної кризи на внутрішньому ринку, якщо держава не  вживатиме  заходів.

Так, тепличні комбінати мають частку енергоресурсів у собівартості своєї продукції на рівні 50-60%. Зросли тарифи і ціна її стала критично неконкурентною у порівнянні з імпортною продукцією, яку постачають виробники з Туреччини, Білорусі чи Нідерландів, де держава компенсує виробникам частину вартості енергоносіїв. Через це вже закрилися деякі з комбінатів, у тому числі під Києвом – один із найбільших в Європі.

Об’єктивно ціна на продукти також повинна була б підскочити щонайменше на 40%. Проте це теж не вихід, споживач не буде купувати, до прикладу, українську зелень за ціною в 60 грн, коли поруч на прилавку італійська  – за 35 грн.

Якщо терміново не втрутитися в ситуацію, то з великою ймовірністю за зиму 2021/2022 Україна може втратити цілу тепличну галузь, так як консервація тепличних конструкцій технологічно неможлива.

Не менш стурбованими є цукровики. Для виготовлення цукру українським заводам в рік знадобиться не менше 300 млн куб. м природного газу. Через зростання цін на блакитне паливо частина підприємств не зможе організувати виробництво. У 2021 році працювало тільки 28 з 33 заводів, і чимало з них зазнало збитків.

В Україні стрімко дорожчають і мінеральні добрива (+30%), що використовуються в агросекторі для посівних кампаній. Причиною тому знову ж таки стали аномальні ціни на природній газ, який є сировиною (80% собівартості) при їх виробництві. Найбільший в Європі хімічний завод – Одеський припортовий – зупинив роботу. Інші мають лімітоване виробництво і подекуди працюють в мінус.

Ми закликаємо уряд підстрахувати фермерів у весняну посівну. Уряду слід розробити заходи задля забезпечення аграріїв мінеральними добривами  і їх сталого виробництва в Україні. Зараз вже активізуються імпортери з Білорусі, Грузії, Казахстану тощо. Не можна узалежнюватися від імпорту, є ризик, що навесні фермери можуть і зовсім залишитися без добрив, навіть за найвищими цінами.

У зв’язку із зниженням цін на світових ринках на продукцію ГМК, проблеми в базових енергоємних галузях тільки поглибляться.

Дисбаланс у енергоносіях

Міжнародне співтовариство переоцінило можливості генерації обсягів зеленої енергії, достатньої для індустрії і населення. Через це збільшився попит не тільки на газ, але й енергетичне вугілля.

При цьому український уряд не закуповував вугілля влітку, коли ціни були відносно низькі. В листопаді Україна почала контрактувати поставки з ПАР, Казахстану і т.д. за ціною $230-250 за тонну. Влітку 2021 року Казахстан пропонував вугілля всього за $70-72 за тонну.

За даними «Укренерго», на 14 грудня загальні запаси вугілля на складах ТЕС становили близько 459 тис. т, що вдвічі менше мінімальної необхідності. Уряд готується перевести ТЕС з вугілля на  газ, котрий також є надзвичайно дорогим. Більше того – існують ризики, що можуть привести до нестачі самого газу.

Станом на 13 грудня за даними оператора газосховищ «Укртрансгаз», загальний запас газу в газосховищах складає 15,1 млрд куб. м. Для стабільного проходження опалювального сезону у разі холодної зими нам потрібно більше 19-20 млрд куб. м.

При цьому «Укргазвидобування» не нарощує обсяги видобутку власного природного газу. За 11 місяців 2021 року цей показник впав на 4,3%. До прикладу, у листопаді «Укргазвидобування» викачало всього 1,13 млрд куб. м.

За таких обставин плани уряду переводити ТЕС з вугілля на газ виглядають сумнівними з токи зору їх ефективності. По-перше, є питання дефіциту блакитного палива для промисловості і населення, друге – його ціна, що продовжує зростати.

Повернемося ще до вугілля. Вугільна криза почала провокувати проблеми на ринку електроенергії. За окремими оцінками учасників ринку, навіть за умов штатної роботи наявних працюючих блоків АЕС дефіцит електроенергії в енергосистемі може становити в опалювальний сезон 5,5 млрд кВт-год. За попередніми прогнозами, Україні необхідно у короткий час імпортувати приблизно 3,5 млн т енергетичного вугілля для проходження зимового періоду.

Що робить уряд? Переможно звітує про  надходження 3 суден із США обсягами 60,5, 75 и 66 тис. т. Ось тільки це замовлення належить приватній компанії ДТЕК. Та й цих обсягів недостатньо.

Тим часом ціна на електроенергію для бізнесу на ринку «на добу наперед» вже зросла на 22,8% та становила 3091,34 грн/МВт-год.

Першим удар прийняв на себе бізнес, адже тарифи для населення встановлює держава. Проте це не означає, що дана ситуація не позначиться на платоспроможності українців: фінансово виснажений бізнес і промисловість зокрема зростання цін на електрику закладе в собівартість продукції. Таким чином, чимало товарів подорожчають ще більше.

Наші пропозиції

Що УСПП пропонує уряду?

1. Необхідно розібратися в ситуації, чому не зростає власний видобуток газу. Собівартість його поки становить до 3 грн. за куб. м, тому вітчизняне паливо могло б вирівняти ситуацію в промисловості та житлово-комунальній сфері.
2. Потрібно мати чіткі розрахунки по використанню скрапленого газу. Уряд повинен вже мати на руках проєкти формування мережі терміналів, вирішення логістичних проблем (прохід через Босфор), пошуку партнерів для прокладання морських маршрутів постачання та ін. Очікується, що скраплений газ стане основним драйвером торгівлі газом до 2030 року. Враховуючи нестабільну ситуацію із транзитом російського газу, яка тільки поглиблюватиметься, потрібно діяти на випередження. Серед потенційних партнерів тут є Литва, Польща, Туреччина, США, Катар.
3. Ініціювати створення міжнародного консорціуму щодо використання потужностей української ГТС, надати доступ іноземних інвесторів тощо. При цьому робити акцент треба на модернізацію ГТС, підвищення її екологічних показників, цінову конкурентоспроможність тарифів на транзит тощо.

Ці пропозиції УСПП вже спрямував на адресу Офісу президента і уряду. Окрім того, як голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради я мав окрему зустріч із прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, де було зафіксовано, що уряд повинен розглянути механізми адресної підтримки галузей промисловості, що найбільше постраждали від зростання цін на енергоносії.