Нацбанк не завжди правий: чи корисна ревальвація для економіки — Погляди

Практика показує, що для українського бізнесу питання курсу гривні критично важливе

13 лютого Експертна платформа НБУ і Європейська Бізнес Асоціація провели дискусію на тему «Коливання валютного курсу: як знизити ризики?». На мій погляд, експертного обговорення питань волатильності курсу і впливу ревальвації на бізнес не вийшло. Зате учасники мали можливість почути позицію представників Національного банку:

Ревальвація в 17% минулого року не мала негативного впливу на бізнес. Для цього достатньо подивитися на платіжний баланс, де експорт та імпорт за рік були збалансовані.
Якщо хтось із експортерів зазнав втрат – це проблеми самих експортерів, які не користуються інструментами хеджування.
Якби замість зміцнення курсу гривні ми побачили девальвацію, це не дало б експортно орієнтованій промисловості додаткових переваг, як девальвація не допомогла українським індустріальним підприємствам у 2009-2010 рр. і в 2014-2015 рр.

Бізнес вже мав звикнути до того, що НБУ не поспішає погоджуватися з аргументами щодо негативного впливу ревальвації на економіку та промвиробництво і при цьому жонглює фактами для підтвердження своєї правоти.

Негативний вплив на експортерів був і відчутний

Якщо подивитися на баланс торгівлі товарами в платіжному балансі 2019 року, ми побачимо збільшення дефіциту торгівлі на $1,2 млрд порівняно з 2018-м. При цьому, якщо не враховувати разову акцію з масової купівлі «євроблях» на $600 млн і авансову закупівлю газу, то ситуація загалом виявиться навіть кращою, ніж у 2018 році. Загальний експорт товарів зріс на 6,4%, тобто ревальвація не призвела до погіршення експорту, а отже, не нашкодила експортерам.

Але якщо подивитися на структуру експорту, то там простежується дещо інша ситуація. Максимальне зростання експорту показала галузь харчових продуктів і сировини для їх виробництва (+19%), тобто харчова промисловість і сільське господарство. Але ж сільськогосподарський експорт більше пов’язаний з урожайністю, ніж з ціновою конкурентоспроможністю. Якщо виключити її з розрахунку, то експорт товарів інших товарних груп знизиться на 3,1%.

Здається, що падіння не настільки серйозне. Але в сучасних умовах для вітчизняних виробників експорт – єдина можливість працювати. Тому компанії всіма силами намагаються не втратити продажі та ринки, тож експорт скоротився несуттєво. Але якою ціною це досягається? Як бачимо, щоб залишатися на ринку, компанії намагаються скорочувати витрати: в першу чергу інвестиційні, в другу – на персонал. Але чи настільки великий у наших експортерів запас міцності?

За розрахунками НБУ, втрати металургійної галузі від ревальвації становили 5,1 млрд грн. Не будемо оскаржувати цю цифру. Це дуже приблизні оцінки, і є низка факторів, які перекласти на мову цифр неможливо. Наприклад, скільки компанії не змогли продати на зовнішній ринок через зниження їхньої конкурентоспроможності, адже не секрет, що витрати, номіновані в доларах, внаслідок ревальвації також зросли.

Можна розібрати це на конкретному прикладі. За даними НБУ, імпортна складова (тобто прив’язана до валюти) у витратах металургів становить 45%. Відповідно, гривнева складова – 55%. Тож легко порахувати, що ревальвація на 17% привела до зростання собівартості, номінованої у доларах, на 9,35%. Крива витрат у металургії має плоский вигляд – 85% всього обсягу виробництва гарячекатаного рулону вкладається у 10%-й коридор собівартості. Раніше українські виробники займали позицію в центрі кривої. Тобто, умовно кажучи, виробляли продукцію із собівартістю, яка відповідає середньому значенню в світі. Тепер же зростання витрат на ці 9,35% відкидає нас аж у «хвіст» цієї кривої – до виробників з одними з найвищих витрат. Звісно, це серйозно обмежує вітчизняні металургійні компанії в можливостях продажів.

Саме тому питання курсу гривні критично важливе для галузі, яка забезпечує близько третини всього експорту України. Зрозуміло, ревальвація не є головним фактором кризової ситуації в галузі, що склалася восени. Але вона серйозно знизила межу міцності компаній, які зазнавали труднощів у зв’язку з різким погіршенням ситуації на ринку.

Що робити в такій ситуації? Нацбанк проблем не бачить і закликає хеджувати свої ризики.

Не все, на жаль, можна хеджувати

Дійсно, поточна ситуація з ризиками подальшого зміцнення курсу гривні створює можливості для хеджування. Представники банків, які були присутні на заході, активно продавали свої послуги. Схема, коли банк позичає гроші в доларах, розміщує на депозит у гривнях і на цю суму укладає форвардний контракт з експортером, може працювати, оскільки експортеру можуть запропонувати вигідні умови за рахунок різниці в процентних ставках.

Але наскільки ці інструменти можуть бути застосовні для галузі з виручкою близько $15 млрд на рік? Активи нашої банківської системи становлять $60 млрд, а скільки з них проблемних – не варто згадувати. Потужності нашої фінансової системи не вистачить для хеджування експортерів в металургії. Крім того, потреба в хеджуванні є і у інших галузей.

Ревальвація має і кілька інших, непрямих ефектів для бізнесу. Наприклад, такі:

невиконання плану надходжень до бюджету за рахунок імпортного ПДВ і, як наслідок, затримки з бюджетним відшкодуванням ПДВ експортерам. Так, у грудні металургам держава заборгувала 2 млрд грн. У січні ситуація не покращилася;
підвищення цін на первинну нерухомість: оскільки ціни на житло номінуються в доларах, можемо спостерігати їх зростання до 20%. Як результат – гальмування продажів і обсягів житлового будівництва. Усе це негативно впливає на внутрішній ринок металопродукції.

Риторичне запитання: а чи можна захеджуватися від затримок відшкодування ПДВ або звуження внутрішнього попиту? Це все непрямі наслідки ревальвації.

Девальвація нас не врятує

«Якщо під час попередніх девальвацій не було зростання експорту, то девальвація економіці не допомагає». Це дуже спірний і маніпулятивний аргумент, він взагалі жодним чином не стосується предмету обговорення – негативного впливу ревальвації. Та й сама побудова логічного ланцюжка є некоректною. Під час попередніх періодів девальвації – у 2008-2009 рр. і 2014-2015 рр. – мали місце певні кризові моменти як у світовій, так і у вітчизняній економіці, які обмежували експорт. Не можна ігнорувати й конфлікт на Донбасі як важливий фактор, який зашкодив розвитку експорту під час попередньої глибокої девальвації. Тобто представники НБУ змішали всі фактори – і зробили висновок.

Звісно, потрібно розуміти, що гривня не може й не має постійно девальвувати. Хоча це нормальне явище в країні, в якій баланс торгівлі товарами і послугами становить мінус $14 млрд і немає передумов для зміни ситуації. Щойно на світовому ринку зменшиться апетит до ризикових активів, потік боргових грошей вичерпається і дефіцит зовнішньої торгівлі стане актуальним як ніколи.

Протягом заходу кілька разів згадувалося про те, що слід забувати про фіксований обмінний курс, вчитися працювати в нових умовах. Гадаю, експортери – тільки за. Але також і за те, щоб зміни курсу відбувалися пропорційно економічному зростанню. Якби це було так, то виробник не відчув би проблем від коливань у межах 2-3-5%.