Промисловість є хребтом держави

«Те, що там діється, вимагає особливої уваги», – заявив прем’єр-міністр України Олексій Гончарук, описуючи ситуацію в українській промисловості. Глава уряду підтвердив чутки про те, що влада планує відтворити в складі Кабміну посаду віце-прем’єра з питань промисловості. Голова економічного комітету Верховної Ради Дмитро Наталуха, тим часом, запропонував повернути ціле міністерство промисловості. Його підтримали колеги Дмитро Кисилевський, Сергій Тарута, Олександр Завітневич.

Більшість українців, утім, не згодні з парламентаріями. Найпоширеніший з аргументів – «якщо хочете, щоб в країні не стало яблук, створіть міністерство яблук» (підзаголовок зі статті екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника.Ред.).

Натомість за створення профільного міністерства виступає бізнес. Це, зокрема, принципова позиція Федерації роботодавців України. Переважна більшість власників виробничих підприємств вважають необхідним існування міністерства, яке лобіюватиме і захищатиме їхні інтереси.

Чому промисловці вимагають повернути міністерство? Для відповіді на це питання варто поглянути на деякі показники роботи української економіки.

1. Обсяги промислового виробництва 2019 року станови лише 75% від обсягів виробництва 2010-го, і перспектив для зростання не видно.

2. У 2019 році споживання сталі в країні скоротилося до 4,9 млн т (з 12 млн т у 2000-му).

3. Частка зерна й руди в експорті зросла з 11,9% у 2010 році до 21,7% у 2019-му.

4. Частка судо-, авіа-, авто- і вагонобудування в експорті України сьогодні в два рази менша, ніж частка деревини, що вивозиться.

5. Кількість штатних співробітників за 2019 рік скоротилася на 300 тис. осіб (і це за видимого зростання економіки).

6. У 2012 році сума грошових переказів фізосіб вперше перевищила обсяг коштів, що надійшли в Україну у вигляді прямих іноземних інвестицій – $7,5 млрд проти $6 млрд. У 2018 році прямі іноземні інвестиції становили лише $2,4 млрд, тоді як перекази заробітчан – $11,5 млрд.

Усе це прояви одного і того самого процесу – деіндустріалізації та примітивізації економіки. За відсутності промислової політики економіка розвивається за рахунок сільського господарства, а з технологічного сектору країна випадає.

Ось уже кілька років поспіль влада встановлює і провалює терміни підготовки і затвердження Стратегії промислового розвитку. Мінекономіки займається то дерегуляцією і рейтингом Doing Business, то ринком землі та приватизацією. Згадані вище провали в економіці їх не особливо стосуються. Зате міністерство підписує договори про вільну торгівлю з іншими країнами всупереч протестам виробників.

Промисловість – це хребет держави. Вантажоперевезення залежать від кількості виробленого товару, як і торгівля. Ми не можемо продати більше, ніж виробляємо, і купити більше, ніж продаємо.

Українська влада ставить в один ряд за значимістю промисловість і сферу послуг, хоча наявність чудових кав’ярень в Києві не робить людей багатшими. А ось прихід автомобільного концерну Skoda створив би в країні багато додаткових робочих місць і, відповідно, підвищив би платоспроможний попит.

Чого бізнес очікує від міністерства промисловості?

  1. Підготовка та затвердження Стратегії промислового розвитку.
  2. Підвищення частки промисловості у ВВП. Німеччина, наприклад, планує збільшити частку промисловості у ВВП з 23% до 25%. Країнам ЄС також рекомендовано підвищити частку промвиробництва в ВВП – з 16% до 20%. В Україні про це нічого не чутно.
  3. Створення умов для збільшення прямих іноземних інвестицій.
  4. Відстоювання інтересів української економіки на міжнародній арені.