Чи стане пандемія останнім поштовхом, який змусить європейців боротися з надлишковими потужностями?

«Коронавірус завдав важкого удару сталеливарному сектору ЄС. Криза чітко показала, що в Європі є надлишок металургійних потужностей. Це підвищує ймовірність повернення до злиттів і поглинань, що планувалися раніше», – пишуть у своїй колонці редактора S&P Global Platts Анналіса Вілла та Лаура Варріале.

У період спаду ринку, спричиненого пандемією, в Європі тимчасово зупинили близько 18,9 млн т сталеплавильних потужностей – більше, ніж у будь-якому іншому регіоні. І це на тлі скорочення виробництва в 2019 році.

До середини травня виробники сталі в усій Європі відновили виробництво, але галузь зіткнулася з безпрецедентною ситуацією: EUROFER не змогла сформувати виробничий прогноз, оскільки заводи ще не мали достатньої інформації щодо своїх замовлень.

Падіння попиту внаслідок масштабних карантинів, – не єдина проблема виробників сталі. Нинішня глобальна криза у сфері охорони здоров’я дещо відсунула Brexit на другий план, але проблема не зникла – наближається завершення перехідного періоду. На європейську промисловість продовжує тиснути імпорт: ЄС, як відомо, розпочав ще одне антидемпінгове розслідування, цього рузу проти турецького імпорту.

Будівельний і автомобільний сектори ЄС, основні споживачі сталеливарної промисловості, теж постраждали: через карантини закривалися будівельні майданчики, особливо в секторі цивільного будівництва.

У березні європейське автомобілебудування майже повністю зупинилося. Європейська асоціація автовиробників радикально переглянула свій прогноз щодо реєстрації легкових автомобілів у 2020 році до -25% у річному обчисленні. Тобто асоціація очікує, що цього року продажі авто в Європейському Союзі знизяться на понад 3 млн одиниць, до 9,6 млн одиниць.

Після перших хвиль кризи, в період із середини березня до травня, ринок ЄС скоротився на 41,5%. Очікується, що ситуація трохи покращиться в найближчі місяці, оскільки послаблюються карантинні заходи. Деякі країни планують якнайшвидше відновити будівельні проекти, щоб використати їх як антициклічний інструмент під час безпрецедентного економічного спаду. Тим часом металургія, як і інші галузі, шукає підтримки влади, щоб утриматися на плаву.

Дуже повільне відновлення

У Німеччині, що є найбільшим виробником сталі в ЄС, відновлення відбувається ще повільніше. У ThyssenKrupp заявили, що очікують до кінця літа скорочення виробництва на 20-30% своїх потужностей. Salzgitter планує продовжувати скорочувати виробництво через похмурі перспективи щодо решти року. У першому кварталі 2020 року обсяги виробництва сталі в Німеччині скоротилися на 10% в порівнянні з відповідним періодом минулого року.

Італія – друга за обсягами виробництва сталеливарна країна ЄС. У 2019 році італійські металургійні компанії виробили 23 млн т сирої сталі.

Італія першою відновила сталеливарне виробництво під час кризи – ще наприкінці квітня. У травні виробництво в Італії скоротилося на 43,6%, до 1,25 млн т, згідно з офіційними даними, опублікованими WorldSteel. Джерела повідомляють, що заводи продовжують працювати на низькій потужності.

У своїх звітах про прибутки і збитки за перший квартал європейські металургійні заводи прогнозують дуже низький рівень виробництва. Прибуток очікується лише в другому кварталі. Вперше європейські металурги не змогли дати повний прогноз щодо свого виробництва на третій і четвертий квартали. Головний посил – баланси будуть погіршуватися, оскільки очікується, що відновлення попиту буде повільним. Повернення до докризових рівнів очікується не раніше кінця цього року.

На думку європейських виробників сталі, навіть після закінчення пандемії зовнішні ризики у 2021 році впливатимуть на металоспоживаючі сектори, а також перешкоджатимуть інвестиціям. Масла у вогонь підливає Brexit, остаточна угода щодо якого має бути досягнута до кінця 2020 року.

Торговельні суперечки

У травні Європейська комісія розпочала антидемпінгове розслідування щодо імпорту гарячекатаного плоского прокату, що надходить з Туреччини. У тому самому місяці Еврокомісія повідомила СОТ, що з 1 липня глобальна захисна квота на імпорт гарячекатаного рулону буде переведена в країнові квоти, як це застосовується до інших сталевих продуктів.

Що стосується антидемпінгового розслідування щодо гарячекатаного прокату з Туреччини, то це відповідь на зростання турецького імпорту та порівняно низькі ціни на нього. Це означає, що турецький імпорт зіткнеться з більш жорсткими обмеженнями, хоча останні дані EUROFER свідчать про істотне річне скорочення імпорту з Туречини в перші три місяці цього року.

У березні імпорт г/к прокату в ЄС впав на 16% у місячному обчисленні та на 40% у річному обчисленні, до 452 тис. т. Обсяги турецького імпорту були на 56% нижчими, ніж у березні 2019 року – 319 тис. т. Згідно з повідомленням ЄС на адресу СОТ, зміст якого став відомим S&P Global Platts, Туреччина може експортувати до ЄС 344 тис. т гарячекатаного прокату на квартал, починаючи з 1 липня, з аналогічними квартальними обмеженнями в наступні періоди аж до другого кварталу 2021 року.

Повернення до консолідації?

З огляду на те, що європейська сталеливарна промисловість переживає депресію, а маржа знижується, може відновитися активність щодо злиттів і поглинань, щоб допомогти заводам скоротити витрати.

ThyssenKrupp, найбільший виробник сталі в Німеччині, заявив у травні, що нові умови на ринку сталі підвищать потребу в консолідації: у Європі надто багато потужностей. Компанія відновила переговори про злиття з неназваними партнерами. Також після краху злиття з Tata Steel у 2019 році ThyssenKrupp активно шукає можливості консолідації сталеливарних підприємств для економії витрат. На ринку подейкують, що шведська сталеливарна компанія SSAB і китайська сталеливарна компанія Baosteel також братимуть участь у цих переговорах.

Крім того, постійно з’являються повідомлення про те, що ArcelorMittal може відмовитися від свого італійського активу Ilva, що працює в Таранто. На додачу до спекуляцій щодо стратегії компанії на період 2020-2025 років, представленої уряду Італії, ArcelorMittal Italia знизив мету щодо збільшення виробництва сирої сталі до 2025 року з 8 до 6 млн т, що передбачає і скорочення 3300 робочих місць у процесі. Галузеві джерела припустили, що запити ArcelorMittal на отримання державних позик для фінансування придбання Ilva тепер можуть бути проблематичними, з огляду на заплановане зниження обсягів виробництва та скорочення штату. Джерела, близькі до італійського уряду, заявили, що уряд поділився на тих, хто хоче, щоб ArcelorMittal залишився, і тих, хто хоче зберегти Ilva, але без участі ArcelorMittal.

Потрібен новий напрямок

Поточна криза знову висунула на перший план проблему надлишкових потужностей у європейському сталеливарному секторі. Металурги в регіоні роками орієнтувалися на автомобільний ринок, відкриваючи раніше зупинені виробничі лінії або створюючи абсолютно нові.

Попит на сталь з боку автомобільної промисловості зростав, поки не змінилися вимоги щодо викидів. У 2018 році тренд змінився. Учасники ринку довго боялися сповільнення, але заводи продовжили свою гонку. Ті, хто продавав найбільше продукції автомобілебудівникам, зараз страждають найбільше.

Цікаво, чи стане пандемія останнім поштовхом, який змусить заводи боротися з надмірними потужностями?

Оригінальну версію колонки читайте тут