Exclusive Економіка України «впирається в стелю»: чому зростання гальмує після відновлення

Серед причин – нестача кадрів, високі ціни на енергоносії та скорочення приватних інвестицій

Економіка України сповільнила темпи зростання з 5,5% у 2023 році до 0,9% у І кварталі 2024-го. Причин цього відразу декілька: від нестачі персоналу до критично низьких приватних інвестицій. Головний виклик – як забезпечити стале зростання в умовах тривалої війни, коли ринок праці залишається жорстким, а перехід від військової до цивільної економіки може призвести до втрати поточного імпульсу.

Про це під час онлайн-заходу: «Чи вперлась «в стелю» українська економіка?» розповіла старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко. GMK Center наводить тези її виступу.

Поточна динаміка економічного зростання

Після глибокого падіння у 2022 році економіка України почала відновлюватися: зростання становило 5,5% у 2023 році та 2,9% у 2024 році. Проте перший квартал поточного року показав сумні результати – лише 0,9% зростання ВВП у річному вимірі. Відповідно, усі урядові та неурядові аналітики помітно погіршили свої прогнози як на цей рік, так і на наступний.

Цього року очікується, що зростання ВВП за оцінками неурядових аналітиків становитиме в середньому 2,3%. Основна причина повільного зростання – це війна, що триває, нові руйнування та втрати.

Значні коливання в динаміку ВВП, особливо поквартально, вносить сільське господарство – і це вже не перший рік. Насамперед рослинництво, яке суттєво залежить від погоди.

Серед інших ситуативних, тимчасових чинників, про які свідчать дані Держстату за І півріччя:

• ефект морського коридору, який впливає на вантажоперевезення;
• зупинка шахти «Покровська», що вплинуло на добувну промисловість.

Торгівля і пасажирські перевезення та інші види діяльності коливаються навколо нуля. Трохи позитивні результати демонструє будівництво, але воно певною мірою пов’язане саме з будівництвом фортифікацій, про що свідчать високі обсяги торгів і замовлень через систему Prozorro, які надходять від військових частин.

Фактори стримування економіки

Що стримує економіку більше – чинники з боку попиту чи чинники з боку пропозиції? Насправді, обидва.

Нарощення пропозиції обмежено тим, що наявні виробничі потужності підприємств уже зараз використовуються майже на тому рівні, що було до повномасштабного вторгнення у 2021 році. Наприклад, промислові підприємства станом на початок третього кварталу використовують виробничі потужності на близько 65%, і це той рівень, який спостерігався на початку 2021 року.

Зрозуміло, що цей рівень досягнутий через значні втрати активів і потужностей на окупованих територіях під час війни.

Попит за оцінками підприємств також практично відновився до довоєнного рівня, і це стосується як внутрішнього попиту, так і експортних замовлень. Загалом значна частина підприємств промисловості оцінює попит, який вони мають, як нормальний.

Оцінки бізнесу більш конкретні. За опитуваннями НБУ, серед найважливіших чинників, що стримують активність підприємств, респонденти відзначають такі:

1. Нестача персоналу – другий рік поспіль займає перше місце, що свідчить про жорсткий ринок праці.
2. Цінові чинники, зокрема висока вартість енергоносіїв, хоча в останні квартали їхній вплив дещо пом’якшився.

Частка тих, хто оцінює попит як слабкий, наразі навіть нижча, ніж була у 2021 році. Як і частка тих, хто скаржиться на обмежений доступ до банківського фінансування або нестачу оборотних коштів. Це все свідчить про те, що економіка наразі знаходиться близько до свого потенційного рівня, як і оцінює цю ситуацію Нацбанк.

Також помітне скорочення приватних інвестицій – одна з основних причин уповільнення зростання. Інвестування в Україні й раніше було доволі обмеженим. Валове нагромадження основного капіталу у 2015-2019 рр. було приблизно на рівні 16% ВВП, що є дуже незначною цифрою.

Інвестиції помітно скоротилися під час пандемії і, звичайно, не можуть швидко відновитися під час війни через високі безпекові ризики. Хоча, за статистикою Держстату, частка валового нагромадження у ВВП помітно зросла, це відбувається переважно за рахунок вкладень бюджету в безпеку і оборону, можливо, в розвиток оборонних виробництв.

Потік приватних інвестицій за видами діяльності залишається досить вузьким. Водночас, згідно з міжнародним досвідом, у країнах, які швидко зростають, частка інвестицій у ВВП становить 25-35% і утримується на такому рівні впродовж десятиріч. Це дає змогу прискорити темпи економічного зростання.

Довгострокові виклики

Ринок праці залишатиметься жорстким ще дуже довго. Повернення мігрантів відкладається, оскільки війна триває. Повільним, навіть після закінчення активних воєнних дій, може бути і повернення військових на ринок праці, тому що Україна тримає досить велику армію. Сама адаптація до цивільного життя може вимагати додаткових заходів психологічної підготовки та розвитку інших заходів, щоб військові пристосувалися до цивільного життя – це може бути справді складно.

Багато часу може зайняти перенавчання і перекваліфікація персоналу для подолання наявних розривів і диспропорцій на ринку праці.

Відновлення прискорилося б у випадку компенсацій та репарацій від РФ, а також швидкого вступу до ЄС. Проте це все ще питання під знаком запитання.

Висновки

Обмеження розвиту економіки, який ми зараз бачимо і в який, можливо, ми впираємося цього року, є рухомим. Ця «стеля» не є жорсткою – це те, що ми розуміємо під потенційним ВВП, і Мінекономіки очікує його подальше зростання.

Значну роль в економіці зараз відіграє саме військово-промисловий комплекс. Проте тут виникають додаткові питання: якщо ми переходимо від військової економіки до цивільної економіки, цей імпульс може бути втрачений. Відповідно, зупинка військових виробництв, зупинка бюджетного фінансування, менша роль бюджету в економіці можуть дещо пригальмувати зростання в подальшому.

Заходи, які стосуються людей, можна робити вже прямо зараз, не відкладаючи на повоєнні часи. Оскільки нестача персоналу та обмеженість робочої сили через міграцію і мобілізацію, можливо повільне повернення військових до цивільного життя, це дійсно вимагає суттєвих заходів щодо розширення робочої сили і потенціального ВВП.

Питання про те, як жити і зростати під час війни, залишається важливим. Рух у рамках реформ і вступу до Євросоюзу може бути певним стимулом навіть під час активних воєнних дій.