Exclusive Дракон наступає: ринок довгомірного прокату тріщить по швах

Експорт квадратної заготовки з Китаю зріс у 4 рази за 5 місяців 2025-го

З повним текстом дослідження GMK Center «Вплив тарифних війн та геополітики на ринок сталі України» можна ознайомитись за посиланням.

Цього року експорт сталі з Китаю може поставити черговий рекорд: за 5 місяців 2025 року експорт готової сталевої продукції та напівфабрикатів виріс на 16% р/р до 48,5 млн т. У відповідь на експансію з Піднебесної у світі відбувається нова хвиля введення торгових бар’єрів. Китайські компанії знайшли вихід, сфокусувавшись на експорті напівфабрикатів (квадратної заготовки), що зріс у 4 рази рік до року і підвищує тиск на ринок довгомірного прокату.

Китайський будівельний ринок продовжує піке четвертий рік поспіль, що скорочує внутрішній попит на довгомірний прокат. Продажі житла скоротились на 5,5% р/р за 5 місяців цього року, початок нових проєктів – на 19% р/р, обсяг будівництва – на 9% р/р. Місцева влада ініціювала цілу низку стимулюючих заходів – декілька пакетів, починаючи з вересня 2024-го. Але як бачимо це жодним чином не сприяло збільшенню попиту на нерухомість та обсягу будівельних робіт.

В пошуках збуту за кордоном китайські виробники сталі використовують агресивну цінову політику, що негативно впливає на ціни сталі по всьому світу. Згідно останнього огляду глобального ринку довгомірного прокату від Irepas (глобальної асоціації виробників та експортерів довгомірних сталевих продуктів) за липень 2025-го: «На глобальному ринку експортери не можуть конкурувати з дешевими поставками з Китаю та Південно-Східної Азії, де слабкі внутрішні стимули підштовхнули виробників до агресивного експорту, що ще більше підвищує тиск на інших експортерів по всьому світу».

Приклад деструктивного впливу експорту з Китаю ми бачимо на тому, як імпорт з Азії зламав Європейський ринок. Частка Китаю на ринку ЄС є незначною. Але збільшуючи експорт, в першу чергу, Китай здійснює тиск на ринки сусідніх країн Азії, а разом з тим на інших експортерів, які аби утримати конкурентну позицію вимушені знижувати ціни. Опосередковано, через здешевлення експорту продукції з Південно-Східної Азії чи Туреччини, Китай впливає на ціни на європейському ринку.

«В Європі ринок переповнений дешевою імпортною сталлю, в основному з Азії» – йдеться у огляді Irepas. Так, ціни на арматуру в країнах Південної Європи обвалились за два місяці у травні-червні на 13% з 575 євро до 500 євро за тону. Це при тому, що попит у ЄС на довгомірний прокат почав відновлюватися. Наприклад, у Німеччині продажі довгомірного прокату зросли на 1% за 5 місяців 2025-го. Тобто, дешевий азійський імпорт не дає можливості місцевим виробникам отримати зиск від зростання попиту, створюючи надлишкову пропозицію.

Який результат? Обсяг виробництва сталі у ЄС впав на 3% за січень-травень, це найнижчі обсяги випуску за кілька останніх десятирічь. Натомість завантаження конвертерних потужностей у Китаї, що є основним способом виробництва сталі у країні, складали захмарні 92% у червні.

Китай може собі дозволити дешевий експорт, на відміну від більшості країн. У 2023-2025 в середньому в плюс працює лише близько 40% китайських сталевих заводів, за даними місцевих галузевих консалтингових компаній. Тобто це портрет сталевої галузі Китаю, коли більшість компаній системно працює у збиток. Ми тут навіть не згадуємо про достатність прибутку для інвестицій, обслуговування боргів, тощо, тих заводів, що працюють в плюс. Без державної підтримки така ситуація не може бути стійкою і з часом мала би привести до зниження обсягів виробництва, але ні.

Наявність прибутку не є критерієм для планування майбутніх обсягів виробництва та продажів китайських сталевих компаній. Це не є секретом. Дуже промовисто це виглядало на презентації опитування однієї з місцевих консалтингових компаній в серпні 2024 року, коли частка збиткових компаній сягнула понад 90%. На питання «чи будете ви знижувати обсяги виробництва» 75% респондентів відповіли – «Ні».

Питання зниження обсягу виробництва є об’єктом державного регулювання, державного контролю. В минулі роки Китай директивно обмежував обсяги виробництва сталі, особливо в холодну пору року, зокрема через питання забруднення повітря. Але минулого року Уряд прийняв рішення більше спиратися на ринковий принцип при плануванні обсягів виробництва, аніж директивні скорочення. Але, як ми бачимо, цей принцип працює неефективно, спричиняючи рекордні обсяги експорту.

Китай також намагався інтегрувати оздоровлення сталевої галузі і зменшення експорту сталі у стратегію декарбонізації. У 2023-му була представлена концепція «дуального контролю викидів вуглецю», де об’єктами контролю є показники вуглецевої інтенсивності і загальний обсяг викидів. Згідно з цією концепцією, експорт сталі є джерелом «необов’язкових викидів» і має обмежуватися. Але як ми бачимо через два роки – цей механізм контролю не працює на практиці.

Анонсовані Урядом плани щодо скорочення випуску сталі цього року на 50 млн т (або приблизно 5%) поки що відтерміновуються. За січень-травень виробництво сталі знизилося лише на 0,8% р/р, а в червні-липні завантаження потужностей лишається на рівні вище минулорічних.

Зниження обсягів виробництва сталі є викликом для влади Китаю та потребує реструктуризації галузі зі зменшенням надлишкових потужностей. Боротьба з надвиробництвом сталі у Китаї це тренд на найближчі 3-5 років, що продовжуватиме чинити тиск на глобальний ринок.

Додатковий виклик для глобальних ринків створює посилення регіоналізації торгівлі, а саме тиск на відкриті ринки від перерозподілу продукції з тих ринків, що захистилися торговими бар’єрами. Цьогоріч захисні заходи ввели або посилили всі ключові ринки сталевої продукції: США, ЄС, Індія. Активні дії щодо захисту ринку проявляють країни Південно-Східної Азії та Туреччина. Тобто концентрація зростаючого експорту з Китаю підвищиться у відкритих для імпорту ринках. Ми бачимо які наслідки мав притік дешевого імпорту для європейського ринку, що захищений з 2018 року системою тарифних квот, то ризики для країн з відкритими ринками є ще вищими.