Oil and gas industrial Oil and gas industrial

У Брюсселі у всіх на слуху лише Зелена угода, а газу в ній місця немає

«Природний газ, який донедавна вважався головним інструментом так званого європейського енергетичного переходу – на відновлювані джерела енергії та принципи енергоефективності, – швидкими темпами втрачає популярність в очах громадськості», – пише у своїй колонці оглядач S&P Global Platts Стюарт Елліотт.

Європейські політики роками говорили про достоїнства газу, називаючи його найчистішим з викопних енергоносіїв, а також мостом до економіки з низьким рівнем викидів СО2. Але світ загалом і Європа зокрема часто змінюють свою позицію стосовно газу. Блакитне паливо ризикує залишитися позаду в гонці за нульовими викидами СО2.

Газові проекти дедалі частіше опиняються під загрозою. Компанії зазнають тиску з боку своїх директорів та інвесторів, які не хочуть брати участь у проектах, пов’язаних з викопними джерелами енергії.

Міжнародне енергетичне агентство неодноразово переглядало свої оцінки довгострокового попиту на газ в ЄС. Так, прогноз щодо попиту на блакитне паливо до 2040 року поступово знижується – з 466 млрд куб. м до 386 млрд куб. м.

Green deal

Нещодавно в Брюсселі активно говорили про Південний газовий коридор, який мав би забезпечити енергетичну безпеку Європи завдяки безперебійному постачанню газу, натомість зараз усі заговорили про так звану Зелену угоду, роль газу в якій вельми сумнівна.

Нова глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляйен зробила питання зміни клімату головним у своєму політичному порядку денному на найближчі п’ять років. Європейські чиновники планують до 2050 року зробити економіку ЄС безвуглецевою. До 2030 року європейці хочуть скоротити викиди CO2 до 50% порівняно з їх обсягами в 1990 році.

Якщо це буде схвалено законодавцями ЄС – а Європейський парламент уже закликав до 2030 року скоротити викиди на 55%, – то попит на газ може скоротитися ще більше (внаслідок зростання рівня використання відновлюваних джерел енергії та підвищення енергоефективності).

Європейська комісія також створила так званий Фонд переходу (Just Transition Fund), який має мобілізувати до $55 млрд, щоб допомогти важкої промисловості (нафтопереробним підприємствам, металургійним заводам) скоротити їхні викиди.

Цей фонд має стати частиною більш масштабного фінансового механізму здійснення енергетичного переходу, який оцінюється в €100 млрд і націлений насамперед на допомогу регіонам, де викиди СО2 особливо інтенсивні.

Голова енергетичного регулятора Великобританії нещодавно заявив, що діяльність нафтогазової галузі також перебуває під серйозною загрозою. «Якщо галузь хоче вижити і зробити свій внесок в енергетичний перехід, вона має адаптуватися», – сказав він.

Терміново

Нафтові та газові компанії вже зрозуміли, що від них очікують серйозного внеску в боротьбу зі зміною клімату. Причому негайно.

Європейські компанії, які й без того регулярно звинувачують у «грінвошингу» через дуже низький рівень капітальних вкладень у відновлювані джерела енергії та низьковуглецеве паливо, змушені адаптуватися до нових умов.

Раніше вони обіцяли збільшити витрати на газ, у тому числі скраплений, щоб поступово наблизитися до цілей енергетичного переходу. Але зараз навіть газ став об’єктом пильної уваги.

«Ми витрачаємо недостатньо коштів на відновлювальні джерела енергії і хочемо виправити цю ситуацію», – заявив наприкінці січня генеральний директор Shell Бен ван Берден. Компанія, за його словами, хоче зберегти довіру суспільства і досягти успіху в енергетичному переході. «Тиск відчувається гостро. Ми хочемо бути рушійною силою переходу до низьковуглецевої енергетичної системи», – зазначив він.

Проблема акціонерів

Аналітики Morgan Stanley, тим часом, попереджають, що такі заяви слід сприймати стримано. Адже акціонери нафто- і газових компаній, на відміну від топ-менеджменту, не виявляють особливого інтересу до масштабних інвестицій у «зелені» технології, особливо з огляду на невизначеність прибутковості від таких вкладень.

«Вони вважають за краще дбайливо ставитися до капіталу, прагнуть швидкого зростання грошового потоку, хочуть скорочувати борг і диверсифікуватися в усіх напрямках. Це ставить великі компанії в невигідне становище порівняно зі спеціалізованими компаніями, які займаються безпосередньо виробництвом енергії з відновлюваних джерел, що може в певний момент обмежити темпи енергетичного переходу великих компаній», – йдеться в заяві Morgan Stanley.

(…)

Що замість газу?

Так чи інакше Європа повертається спиною до газу. Але чим його замінити?

Один з варіантів – перетворення газу на водень з уловлюванням вуглецю. Успіх у розробленні цієї технології матиме вирішальне значення упродовж найближчих років.

Генеральний директор норвезької енергетичної компанії Equinor Ельдар Саєтре заявив, що вони вже знайшли підходи до зниження викидів CO2. Технології уловлювання та утилізації вуглецю, а також водень мають відіграти в цьому вирішальну роль.

Оригінальну версію тексту читайте тут