Добровільне виключення російської продукції з ланцюжка поставок підприємств може бути більш дієвим, ніж санкції на рівні країни

Безпрецедентні санкції вдарили по російських компаніях у зв’язку із вторгненням Росії в Україну. Як це вплинуло на виробництво сталі в Росії? У березні воно знизилося лише на 1,8% р./р. Це мізерно у порівнянні з високою базою минулого року.

Чому санкції не спрацювали?

По-перше, якихось загальних обмежень щодо Росії не було, лише окремі санкції у лютому та березні. Так, одні компанії потрапили під санкції, інші ні, тож останні змогли замістити продукцію підсанкційних.

По-друге, в рамках 4-го пакету санкцій було заборонено ввезення в ЄС прокату та труб з Росії, проте обмеження не стосуються чавунних та сталевих напівфабрикатів. Тому в Італії є російський чавун, а також сляби.

Виявилося, що санкції на рівні компаній набагато ефективніші, ніж обмеження на рівні країни, оскільки бізнесу дуже важливі питання цінностей і репутації. Тому низка світових металургійних компаній оголосили про добровільну відмову від російської продукції.

Найвідоміші приклади наведені нижче.

Rio Tinto

На початку березня Rio Tinto оголосила про припинення співпраці з російським бізнесом. Судячи з усього, це рішення «через солідарність», оскільки компанія не має ні активів, ні співробітників у Росії чи Україні. «Rio Tinto перебуває в процесі припинення всіх комерційних відносин з будь-яким російським бізнесом», – заявив представник компанії.

ArcelorMittal

У середині березня ArcelorMittal повністю відмовився від поставок російської сировини. Лише за три тижні корпорація змогла замінити поставки залізної руди та вугілля іншими джерелами. Найбільший у Європі виробник сталі ArcelorMittal виключив російську сировину зі свого ланцюжка поставок через агресію Росії проти України. Раніше ArcelorMittal купував близько 20% вугілля для своїх європейських заводів у Росії. Крім того, компанія купувала залізну руду в «Металлоинвеста», що належить мільярдеру Алішеру Усманову, який зараз перебуває під санкціями. «Тепер ми незалежні. У третьому кварталі нам потрібно купити трохи більше поза Росією. Але це не велика проблема», – сказав Герт ван Полворде, генеральний директор ArcelorMittal Europe. Належні ArcelorMittal родовища залізної руди та вугілля допомогли компанії відносно легко замінити поставки з Росії. Однак іншим європейським виробникам сталі важче знайти альтернативні джерела поставок. Близько половини вугілля, яке споживає європейська сталеливарна промисловість, надходить з Росії.

Tenaris

На початку квітня італійський виробник сталевих труб Tenaris припинив усі продажі та закупівлі в Росії. Компанія також вирішила припинити всі свої інвестиції у спільне підприємство з російською «Северсталью». Про це йдеться у прес-релізі компанії. «24 лютого 2022 року Росія вторглася на територію України. Tenaris припиняє всі операції з продажу та закупівлі з країною-агресором». Tenaris також постачає медикаменти до дитячих лікарень України в партнерстві з Фондом Франческі Рава.

Tata Steel

У середині квітня Tata Steel припинила всі торгові відносини з Росією. Tata Steel є одним з найбільших виробників сталі у світі – 20 млн т на рік. Усі заводи компанії вже використовують альтернативні російським джерела сировини. Про це йдеться у повідомленні, розміщеному на офіційному сайті компанії. «Tata Steel не веде діяльності та не має співробітників у Росії. Ми ухвалили свідоме рішення припинити вести бізнес із Росією». У компанії зазначили, що для забезпечення безперервності бізнесу всі її сталеливарні заводи в Індії, Великій Британії та Нідерландах будуть використовувати альтернативні російським джерела сировини.

Чому компанії це роблять? Справа в тому, що це питання сталого розвитку. Неможливо побудувати сталий бізнес, місія якого базується на загальноприйнятих цінностях, якщо в ланцюжку поставок є російська сталь. Коли якась компанія купує вугілля чи сталь у росіян, це суперечить як мінімум трьом цілям ООН у сфері сталого розвитку: «Ліквідація бідності», «Ліквідація голоду», «Хороше здоров’я та добробут». Соціальна відповідальність – обов’язкова умова діяльності глобальних компаній, оскільки цього вимагають як інвестори, і споживачі. Це питання ділових цінностей.

Слід зазначити, що в квітні запроваджено низку більш дієвих заходів на рівні країни. Наприклад, заборона заходження російських суден до європейських та американських портів. У результаті на цих ринках не буде російської продукції. Але росіяни ще мають змогу збільшити експорт. Вони активно продають свою продукцію до Туреччини, MENA, країн Азії.

Імпорт російської продукції є вигідним. Росіяни пропонують значні знижки. Це так звані репутаційні знижки, оскільки всі розуміють, що купівля російських товарів може негативно позначитися на репутації покупця. Тому ми впевнені, що глобальний бізнес продовжить політику відмови від купівлі російської продукції.

Ми також бачимо, що добровільне виключення російської продукції з ланцюжка поставок компаній може бути більш дієвим, ніж санкції на рівні країни, з трьох причин:

  • компанії надають значно більшого значення не політичним, а репутаційним ризикам, а також політиці сталого розвитку;
  • компанії приймають рішення та реалізують їх набагато швидше, ніж державна бюрократія;
  • гравці, які зайняли на ринку місце російських постачальників сировини та продукції, щосили триматимуться за нові контракти й ніколи не віддадуть їх.