Чи є альтернатива індустріальному розвитку України?

Тільки сучасна індустріально-інноваційна політика є гарантією гідного місця держави у міжнародному розподілі праці

Під час форуму «Промислова політика і ГМК: світовий досвід для України» екс-прем’єр-міністр і міністр економіки України, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах розповів, чим загрожує державі втрата промислового потенціалу. GMK Center публікує найважливіші тези його виступу.

Базис

У сучасному світі, особливо після фінансової кризи 2008-2009 років, промислова політика посідає одне з вирішальних місць у програмах і стратегіях розвитку держав, що формують значну частину світової економіки – країн Європи, Америки, Азії. Жодні фінансові піраміди, банківські директиви чи політики державного боргу не можуть стати передумовою для конкурентоздатності й ефективності національної економіки.

Україна та її потенціал

Нинішнє економічне зростання України на рівні 2-3% ВВП – показник в межах статистичної похибки – є, на наш погляд, стагнацією і консервацією кризи. Особливо на тлі глибокого падіння 2014-2015 років, коли лише паливно-енергетичний сектор втратив близько 17%.

Усі авторитетні міжнародні й вітчизняні аналітики переконані: економічне зростання України має бути не нижчим за 6-8%, а бажано й 10% ВВП щорічно.

Тим часом структура української економіки змінюється не в напрямку виробництва науково-технічної, інтелектуальної продукції з високою доданою вартістю, а в напрямку сировинного виробництва. Практично 70% нашого експорту становлять напівфабрикати, аграрна й металургійна сировина.

Це загроза не лише з погляду показників зовнішньоторгового обороту чи платіжного балансу, а й з погляду втрати найціннішого, що є у кожної держави – її людського, трудового потенціалу, основи для інвестицій і розвитку. Масштаби трудової міграції з України безпрецедентні.

Усе це є наслідком браку ефективної промислової індустріально-інноваційної політики.

ГМК

Гірничо-металургійний комплекс – системоутворююча галузь економіки України, що забезпечує 28% валютної виручки країни і 11-12% обсягу всього виробництва. Утім, металургійний комплекс слід розглядати не лише як галузь, що дає короткотермінову фінансову виручку, а й як основу для подальших стратегій розвитку й модернізації інфраструктури України. Більше того, ГМК важливий для відновлення таких галузей, як суднобудування, автомобілебудування та інші.

Наголошу, що на сьогодні в Україні безпрецедентно висока моральна та фізична зношеність інфраструктури та основних металофондів. Безпрецедентно висока. Зношеність рухомого складу «Укрзалізниці» становить 85-95%: локомотиви й вагони, фактично, не надають послуги, а несуть загрозу. Теплові електростанції вичерпали свій ресурс на 80%. У критичному стані перебуває інфраструктура житлово-комунального комплексу та дороги.

Парадоксально, але водночас близько 80% продукції українського гірничо-металургійного комплексу відправляється на експорт і лише 20% – на внутрішній ринок. На початку 1990-х років, до прикладу, 68% української металопродукції споживалося всередині країни.

Ми впевнені, що в цьому прихована дуже велика перспектива для гірничо-металургійного комплексу України. Немає в світі прикладу держави, яка займалася б модернізацією економіки та промисловості за рахунок імпортного металопрокату.

Висновок

Альтернативи індустріальному розвитку України немає. Інакше – сировинний придаток і експорт дешевої робочої сили. Не думаю, що ми погодимося з таким сценарієм розвитку нашої держави.

Тільки сучасна індустріально-інноваційна політика є гарантією конкурентоздатності й гідного місця держави у міжнародному розподілі праці.