Експорт брухту б’є по економіці на сотні мільйонів – «Метінвест»

Безконтрольний експорт брухту чорних металів є однією з найбільших проблем української металургії. Про це заявив операційний директор Групи «Метінвест» Олександр Мироненко на Форумі промисловців від Forbes Ukraine. За його словами, якщо на початку війни обсяги експорту становили лише 4 тис. т на місяць, то нині вони зросли до 50 тис. т.

«Це серйозна загроза, адже з кожною тонною вивезеного брухту Україна втрачає близько $800-900 валютного виторгу. Ці кошти могли б залишатися в економіці країни, якби брухт перероблявся на українських підприємствах і йшов на внутрішній ринок або експортувався вже як готова продукція, створюючи нові можливості для розвитку національного виробника», – підкреслив Мироненко.

Така тенденція послаблює не лише промисловість, а й фінансову стабільність країни, адже переробка брухту всередині держави створює додаткову вартість, податкові надходження та робочі місця.

Зазначимо, що протягом січня-липня 2025 року Україна експортувала 248,34 тис. т брухту чорних металів, що на 66,4% перевищує показник аналогічного періоду 2024-го. До Польщі спрямовано 208,04 тис. т сировини, Греції – 16,44 тис. т, Болгарії – 3,97 тис. т, Німеччини – 3,23 тис. т.

В останні роки Польща фактично стала транзитним майданчиком для українського брухту, який далі прямує до Туреччини в обхід експортного мита у €180/т. Дані показують, що у 2024 році експорт польського брухту до Туреччини зріс більш ніж удвічі – до 529 тис. т проти 228 тис. т роком раніше, а з 2022-го обсяги збільшилися майже утричі. Одночасно різко зріс імпорт сировини з України: з 15,6 тис. т у 2022 році до 159 тис. т у 2023-му та 251 тис. т у 2024-му. Така динаміка вказує на ймовірний реекспорт українського металобрухту через Польщу до турецьких металургійних комбінатів.

Згідно з дослідженням GMK Center, у довгостроковій перспективі металобрухт поступово втрачатиме статус експортного товару через глобальні торговельні бар’єри. Брухт дедалі більше розглядається як стратегічний ресурс для «зеленої» металургії та декарбонізації, тож країни прагнуть зберегти сировину для власних потреб. Його неможливо оперативно виробити у необхідній кількості, тому доступна ціна на внутрішньому ринку стає ключовою умовою конкурентоспроможності національних виробників сталі.

За таких умов доцільніше експортувати готову сталь, вироблену з брухту, а не сам брухт – адже металургійні підприємства є одними з найбільших платників податків в Україні.