Сергій Круть: «Через перебої в постачанні е/е попит на метал впав на 65%»

Директор компанії «Метал Холдінг Трейд» – про ситуацію на українському ринку металоторгівлі

Ринок металоторгівлі України, як і вся економіка країни, перебуває у складному становищі. Динаміка попиту на металопродукцію повністю корелює із ситуацією в конкретному регіоні чи галузі економіки. Зараз металоторговельним компаніям доводиться заново оцінювати потреби клієнтів у металопродукції, оскільки компанії-замовники можуть різко змінити номенклатуру своєї продукції, а в разі нестачі українського металу – нарощувати його імпорт. Про це в інтерв’ю GMK Center розповів Сергій Круть, директор компанії «Метал Холдінг Трейд», яка спеціалізується на продажах чорного та нержавіючого прокату, а також на алюмінію.

Які основні проблеми ринку металоторгівлі ви можете назвати?

– Головна проблема галузі – це війна, решта – її похідні. Можу сказати, що до 10 жовтня ситуація покращувалась. У нас від місяця до місяця була позитивна динаміка зростання обсягу продажу, хоча, звісно, на довоєнний рівень ми ще не вийшли. До кінця першої декади жовтня зростала платоспроможність клієнтів, були позитивні курсові очікування.

Усе різко погіршилося після перших ударів по енергоінфраструктурі. Через перебої в постачанні електроенергії попит на металопродукцію впав приблизно на 65%. Щоправда, на це накладається сезонне зниження через настання холодної пори.

Обстріли енергоінфраструктури посилили вже наявні проблеми – слабкий попит, нестачу оборотних коштів у клієнтів та ін. При цьому не всі наші замовники можуть дозволити собі закупити та встановити резервні генератори. Багато хто з них просто припинив діяльність, тому що через специфіку їхніх виробничих процесів та обладнання (стрибки напруги можуть вивести його з ладу) їм простіше тимчасово зупинитися. Деякі клієнти перейшли на нічний графік роботи.

Зараз нам доводиться дуже уважно дослухатися до потреб клієнтів, оскільки для виживання вони можуть різко змінити номенклатуру своєї продукції. Наприклад, виготовляти буржуйки замість металоконструкцій.

Як змінився внутрішній попит на металопрокат у розрізі галузей економіки?

– Якщо говорити про попит загалом, то після початку війни він сильно просів. У березні-квітні ми доопрацьовували ще довоєнні замовлення. Від середини травня – початку червня почалося певне зростання попиту як на чорний та нержавіючий прокат, так і на алюміній. У структурі продажів компанії чорний прокат займає 70%, нержавіюча сталь – 25%, а алюміній – 5%.

У розрізі галузей дуже зменшився попит з боку будівельників, які заморозили багато об’єктів. По суті, зараз вони добудовують проєкти, які мали високий рівень готовності (80% і вище). Але на цій стадії будівництва споживання металу мінімальне, оскільки йдеться про внутрішні роботи.

Трохи кращою є ситуація у машинобудуванні, де переважають оборонні замовлення.

Відносно високий попит на метал спостерігався з боку підприємств агросфери та харчової промисловості. Підприємства агропромислового комплексу ще з минулого року накопичували кошти на придбання землі, відкладаючи при цьому купівлю сільгосптехніки. Однак склалася така ситуація, що купівля землі зараз не дуже актуальна, а техніка все одно потрібна. Тому ми бачили стабільний попит на металопродукцію з боку виробників сільгосптехніки.

Найменше постраждали підприємства, орієнтовані на експорт. Особливо ті, які не мають проблем з оборотними коштами, бо західні замовники бояться зараз працювати за передоплатою з українськими компаніями.

Меншою мірою, ніж у будівельній галузі, знизився попит з боку приватних осіб. Хоча багато з них теж відклали свої роботи на весну наступного року, деякі все-таки вирішили не відмовлятися від запланованого.

Наскільки змінилися ціни на металопродукцію, що продається компанією?

– На початку війни внутрішні ціни на металопродукцію різко зросли, і ніхто не розумів, що буде далі. Коли з’явилася певна визначеність, ціни пішли вниз. Це було в рамках загальносвітового тренду на зниження, який триває досі.

Як змінився внутрішній попит у розрізі видів металопродукції?

– Структура попиту змінилася під впливом потреб у металопродукції конкретних галузей. Зокрема, сфера будівництва різко скоротила споживання арматури. Якщо раніше ми оцінювали ринок у 75 тис. т арматури на місяць, то зараз це приблизно 25 тис. т. Те саме стосується попиту на будівельну балку та фасонний прокат будівельного призначення.

Дещо краща ситуація з попитом на листовий прокат з боку машинобудування та конструкційні круги, запити на які подають підприємства, що працюють над оборонними замовленнями.

Також спостерігався попит на сортовий прокат, але його характер залежав від сфери застосування в конкретній галузі.

Чи спостерігається нестача української металопродукції? Чи дозволяє імпорт повністю закрити наявні потреби у металопродукції?

– Безумовно, нестача є. Після знищення «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча в Україні не залишилося більше виробників товстого листа від 10 мм і вище, а потреба у ньому доволі велика. Цю потребу довелося задовольняти поставками з Європи та Туреччини. Ми працюємо з більш ніж десятком постачальників та ведемо переговори щодо залучення інших.

Те саме стосується й будівельної балки. Через зупинення багатьох будівництв потреба в балці невелика, й покривається вона за рахунок імпорту.

Також ми імпортуємо частину металопрокату (сортовий прокат – круги та ін.), який виробляв «АрселорМіттал». Нині вони не виробляють таку продукцію та продають залишки.

Як змінилися продажі металопродукції в розрізі регіонів?

– Якщо воєнна обстановка в тому чи регіоні покращувалася, там зростали економічна активність та попит на металопродукцію. Наприклад, щойно армію РФ вигнали з Харківської області, підприємства в Харкові одразу різко збільшили свої запити на металопродукцію. Аналогічна ситуація в Чернігові, де попит потроху відновлюється, хоча на початку облоги міста навесні до нас просто на площадку прилітали снаряди.

Багато промислових підприємств релокувалися в безпечні області країни, і певною мірою ми відчули зростання попиту на продукцію з їхнього боку, особливо у Львові та Вінниці.

Єдина філія, роботу якої нам довелося  тимчасово зупинити, розташована в Запоріжжі. Ми евакуювали звідти весь персонал після початку сильних прильотів містом.

Якою стала логістика за умов війни?

– У нас логістика сильно змінилася, вона стала дуже диверсифікованою географічно, хоча ці труднощі можна подолати. Якщо раніше наші контейнери заходили до Одеси, то тепер ми перейшли на Гданськ та Гдиню, меншою мірою – на Роттердам і навіть Гамбург. Звідти ми вже веземо автотранспортом та незначною мірою на залізничних платформах. З хорошого можу відзначити зниження вартості доставки до європейських портів у порівнянні з часами коронавірусу, коли вартість фрахту побила всі рекорди.

Крім того, до укладання «зернової угоди» наша логістика через українські дунайські порти була неможливою, оскільки вони були зайняті зерновими вантажами. Після відкриття зернового коридору ми змогли частково переключити свій імпорт на ці порти. Також трохи зменшилися черги з вантажних вагонів на західних кордонах. У результаті почала дешевшати автологістика. Як приклад: якщо раніше 20-тонна фура з Туреччини коштувала 270 тис. грн, то сьогодні це близько 130 тис. грн.

Якими ви бачите найближчі перспективи ринку металоторгівлі?

– Поки триває війна, важко говорити про перспективи ринку загалом. Наразі ми намагаємося відповідати на поточні виклики – максимально оптимізувати всі процеси та мінімізувати витрати компанії. Ми віримо в ЗСУ та в нашу перемогу. Після війни буде тривалий період відновлення всієї зруйнованої інфраструктури, для чого знадобиться дуже багато металопродукції. Це означає, що всі ми матимемо дуже багато роботи, і ми до неї готові.