Бернд Мейєр: «Дефіциту металобрухту в Німеччині в найближчому майбутньому не буде»

Співробітник BDSV зі зв'язків з громадськістю – про споживання та поставки брухту для німецької сталеливарної промисловості

Німеччина є провідним виробником сталі в ЄС і посідає сьоме місце у світовому рейтингу країн-виробників. Близько половини сталі в цій країні виробляється з переробленого металобрухту. Згідно зі статистичним звітом WV Stahl, частка сталі, виробленої з брухту, становила від 42,8% до 44,3% у період з 2016 по 2021 рік. З огляду на плани німецької сталеливарної промисловості щодо скорочення викидів CO₂ використання сталевого брухту місцевими виробниками має збільшитися. Однак цифра залежатиме від різних факторів, у тому числі витрат на електроенергію.

BDSV (Німецька асоціація з переробки сталі) є найбільшою такою асоціацією у Європі. Вона представляє інтереси компаній у Німеччині, що працюють у сфері послуг з утилізації відходів та переробки сталі.

Бернд Мейєр, відповідальний за зв’язки з громадськістю в BDSV з 2016 року, розповів GMK Center про споживання та поставки брухту для німецької сталеливарної промисловості.

Якою була динаміка споживання металобрухту в металургійному секторі Німеччини після 2020 року?

– У 2021 році близько 45% сталі, виробленої в Німеччині, було отримано з переробленого металобрухту. Остаточних даних за 2022 рік поки що немає, але можна припустити, що частка брухту як сировини майже не змінилася. Попит на металобрухт залежить від різних факторів, у тому числі від економічної активності, доступності цієї сировини та її ціни. Світовий попит на металобрухт останніми роками загалом зростав.

Яке місце займає Німеччина щодо споживання металобрухту в ЄС? Яка загальна цифра для ЄС?

– За використанням сталевого брухту Німеччина знаходиться в середині списку з 27 країн ЄС з показником 45,3 (у 2021 році). На першому місці Італія – 88%. Це пов’язано з тим, що частка виробництва сталі в електродугових печах (EAF) в Італії набагато вища. У Німеччині переважає виробництво в кисневих конвертерах – 70%, а частку EAF припадає 30% від загального обсягу виробництва сталі.

Загалом країни ЄС спожили 87,9 млн т металобрухту у 2021 році (+16,7% до 2020 року). Проте варто зазначити, що ЄС є нетто-експортером сталевого брухту, причому експорт значно перевищує імпорт. Сталеливарні заводи в ЄС не використовують стільки брухту, скільки виробляє промисловість з переробки сталі.

Яким було споживання металобрухту в сталеливарній промисловості Німеччини у 2022 році та що на це вплинуло?

– Остаточні цифри на 2022 рік поки що невідомі. Проте можна констатувати, що виробництво сталі значно впало в другій половині 2022 року.

За даними німецької асоціації виробників стали WV Stahl, у 2022 році в Німеччині було вироблено 36,8 млн т сталі, що приблизно на 8% менше, ніж у 2021-му. Це найнижчий річний показник (за винятком коронавірусного 2020-го) з 2009 року. Падіння, яке припало переважно на друге півріччя 2022 року, слід розглядати на фоні загального промислового спаду, пов’язаного з війною в Україні, енергетичною кризою, інфляцією та нерозв’язаними проблемами з ланцюжками поставок. Виробництво в EAF, які використовують брухт, скоротилося на 9%, а конвертерне – на 8,2%.

Який рівень споживання металобрухту у сталеливарній промисловості Німеччини очікується у 2023 році? Від чого це залежатиме?

– Ми очікуємо більш високого рівня використання сталевого брухту через необхідність скорочення викидів CO₂ . Однак це залежатиме від обсягів виробництва сталі та витрат на енергію. Загалом ми прогнозуємо стійкий попит на брухт у 2023 році.

Скільки металобрухту імпортує Німеччина? Якими є очікувані обсяги та географія поставок у 2023 році?

– У 2022 році Німеччина імпортувала 4,3 млн т брухту. Можна припустити, що загальний обсяг поставок з-за кордону в 2023 році буде приблизно таким самим. Основними постачальниками є Нідерланди, Чехія та Польща.

Яким був експорт металобрухту з Німеччини у 2022 році? Що буде з експортом цього року? Які країни будуть основними експортерами?

– Загальний обсяг експорту брухту з Німеччини становить близько 7,7 млн ​​т. У 2023 році цей обсяг серед іншого значною мірою залежатиме від того, скільки брухту використовуватиме металургійний сектор Німеччини. У найближчому майбутньому дефіциту металобрухту на експорт не передбачається. У Європі основними експортерами залишаться Нідерланди, Бельгія та Румунія.

Чи є ризик нестачі брухту в металургійному секторі Німеччини? Коли і чому це може статися?

– Ні, дефіциту металобрухту в найближчому майбутньому не буде. Це станеться лише в тому випадку, якщо частка сталі, що виробляється з металобрухту, значно збільшиться в порівнянні з нинішнім рівнем близько 45%. Однак зараз немає ознак значного збільшення використання сталевого брухту у виробництві сталі, оскільки на кисневі конвертери, як і раніше, припадає 70% виробництва сталі в Німеччині.

Які заходи допоможуть уникнути дефіциту металобрухту?

– Найближчим часом нестачі брухту не буде. Європейській промисловості з переробки сталі потрібні вільні світові ринки без торговельних бар’єрів.

Що буде з цінами на брухт у першому півріччі 2023 року?

– Зараз пропозиція металобрухту обмежена, особливо амортизаційного брухту. Ми очікуємо, що сильні експортні ринки підтримають ціни на сталевий брухт. Однак невизначеність на ринку, як і раніше, є високою. Цей ринок залишається короткостроковим, і він визначається багатьма змінними.

Якою є частка електрометалургії в загальному виробництві сталі в Німеччині? Якою вона буде в довгостроковій перспективі?

– У Німеччині на електродугові печі протягом багатьох років припадало 30% виробництва сталі. Оскільки у виробництві сталі в EAF використання брухту становить майже 100%, електродугове виробництво слід розширювати.

Якими є плани німецької сталеливарної промисловості щодо її декарбонізації? Наскільки реально їх виконати?

– ЄС надає багато субсидій, але вони призначені переважно для технологій виробництва сталі з використанням водню.

Наприклад, виробник сталі Salzgitter має намір поступово замінювати гази на основі вугілля, необхідні для виплавки залізняку, воднем. Компанія направить €1 млрд ($1,2 млрд) до 2025 року на створення заводу прямого відновлення заліза, який спочатку працюватиме на природному газі, а потім на зеленому водні, отриманому за допомогою енергії з відновлюваних джерел.

Thyssenkrupp також планує використовувати водень замість вугілля для своїх доменних печей. Компанія планує інвестувати €10 млрд протягом десяти років, щоб перетворити свій завод у Дуйсбургу, найбільший металургійний комплекс у Європі, на кліматично нейтральний об’єкт. Ціль – скоротити викиди CO₂ на 30% до 2030 року та досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року.

Крім того, ArcelorMittal планує виробляти на своєму заводі в Гамбургу вуглецеву нейтральну сталь з використанням «зеленого» водню. Компанія націлена на скорочення викидів CO₂ на 30% до 2030 року та досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року.

Ці плани є реалістичними, але їх складно виконати, оскільки вони вимагають значних інвестицій, політичної підтримки, технологічних інновацій та споживчого попиту на продукцію з екологічно чистої сталі. Німеччина запустила програму фінансування проэктів із виробництва зеленої сталі на суму до €5 млрд протягом п’яти років. З погляду сталепереробної промисловості виробництво сталі в електродугових печах необхідно додатково розширити, оскільки це допоможе скорочувати викиди CO₂ та економити первинні ресурси.