Exclusive Польща у 2025 році зберегла високий рівень експорту металобрухту

Обсяги імпорту сировини з-поза меж ЄС сягнули 340 тис. т

Польські підприємства, які спеціалізуються на операціях із брухтом чорних металів, за підсумками 2025 року експортували за межі Євросоюзу 1,204 млн т сировини, що на 8,6% менше порівняно з 2024 роком. Це перший спад показника за останні 3 роки, коли у 2023-му обсяги експорту зросли до рекордних 1,299 млн т (+69,9% р./р.), а у 2024-му – до 1,32 млн т (+1,4%). Попри незначний спад торік, показник залишається на 70% вищим за середнє значення у 2015–2025 роках (710 тис. т).

Обсяги відвантажень сировини з Польщі минулого року скоротилися на тлі помірного зменшення попиту з боку країн MENA та Південної Азії. Поставки до Індії знизилися на 15,7% порівняно з 2024 роком – до 418,6 тис. т, Пакистану – на 9,5% р./р., до 80,8 тис. т, Марокко – на 43,8% р./р., до 92,01 тис. т. Попит з боку Туреччини зріс на 2,4% р./р., до 541,96 тис. т, а США – різкими темпами в 2,2 раза р./р., до 68,56 тис. т. Ці країни поглинули майже 100% польського брухту.

Імпорт металобрухту польськими металургами з третіх країн за 2025 рік зріс на 28,6% порівняно з 2024 роком – до рекордних 340 тис. т. Цей показник утримується на нових рівнях із 2022 року. Причиною є значне нарощування поставок з України, що зараз становить 99% польського імпорту брухту. Торік до Польщі було спрямовано 337,4 тис. т українського брухту, що на 34,4% більше р./р., тоді як за 2015–2021 роки середні річні обсяги імпорту брухту не перевищували 59 тис. т. Також було імпортовано 22 тис. т сировини із Киргизстану, що в 2,3 раза більше р./р.

Виробництво сталі в Польщі у 2025 році зростало мінімальними темпами – на 0,8% р./р., до 7,17 млн т після зростання на 10,6% у 2024 році та дворічної стагнації у 2022–2023 роках.

У Польщі критично відреагували на нещодавнє рішення України тимчасово обмежити експорт металобрухту до кінця 2026 року. І політики, і промисловці наголошують, що українська сировина є основним джерелом постачання для польського ринку, на яке припадає переважна частка імпорту з-поза ЄС.

Обмеження розглядається як фактор ризику для стабільності поставок у Центральній Європі.

Українська сторона пояснює рішення потребою припинити схеми реекспорту. За даними галузевих об’єднань, поставки до країн ЄС фактично використовувалися для обходу вивізного мита у розмірі €180/т: після імпорту брухт перепродавався далі – насамперед до Туреччини й Індії. Ресурс залишав Україну без створення доданої вартості, тоді як внутрішня переробка забезпечує податки, зайнятість і продукцію для оборони та відбудови.

Фактична структура торгівлі підтверджує наявність транзитного елементу. Польща залишається великим експортером брухту до третіх країн, тоді як зростання виробництва сталі є мінімальним. Це означає, що значна частина імпортованої сировини не споживається всередині країни, а повертається на світовий ринок, зокрема до електросталеплавильних економік.

Обмеження українського експорту радше змінює маршрути руху брухту, ніж створює дефіцит у Європі. За наявних обсягів реекспорту відсутність української сировини на польському ринку навряд чи матиме критичний вплив на виробничі можливості місцевої металургії, проте дасть можливість залишити більше ресурсу для внутрішнього використання в Україні.